РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді М’ясоєдової Т.М.,
суддів Сінані О.М.,
Даніла Н.М.,
при секретарі Горкун М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 4 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Ялтинської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: Ялтинське міське управління земельних ресурсів, Кримська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання недійсним та скасування рішень, визнання недійсними та скасування державних актів ,
ВСТАНОВИЛА:
5 січня 2009 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Ялтинської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: Ялтинське міське управління земельних ресурсів, Кримська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконним і скасування рішення 21-ої сесії Ялтинської міської ради 5-го скликання №113 від 30.09.2008 року «про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,0780 га для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта м-н»Аутка» в районі хлібокомбінату на землях Ялтинської міської ради», визнання незаконним і скасування рішення 21-ої сесії Ялтинської міської ради 5-го скликання №114 від 30.09.2008 року «Про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 0,0750 га для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта м-н»Аутка» в районі хлібокомбінату на землях Ялтинської міської ради», визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №532693 від 14.11.2008 року, виданого на ім’я ОСОБА_6, визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №532692 від 14.11.2008 року, виданого на ім’я ОСОБА_5
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2004 році Ялтинською міською радою їй було надано дозвіл на складання проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га за адресою: м. Ялта, м-н Аутка, район Хлібозаводу, майданчик №1, ділянка №46 та 16.11.2007 року вона отримала висновок головного архітектора про можливість використання вказаної земельної ділянки під будівництво. Але незважаючи на ту обставину, що їй вже було надано дозвіл на розробку проекту по земельній ділянці. Ялтинська міська рада повторно в 2007 році надала дозвіл на складання проекту відповідачам саме на цю ділянку, а надалі, своїми рішеннями в 2008 році передала земельні ділянки у власність відповідачам, які отримали державні акти на землю. Рішення Ялтинської міської ради про надання дозволу відповідачам на розробку проекту були визнані протиправними та скасовані, тому вона вважає, що і подальші рішення про передачу земельної ділянки у власність відповідачам та отримання ними державних актів на землю є незаконними.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 4 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені. Визнано незаконним і скасоване рішення 21-ої сесії Ялтинської міської ради 5-го скликання №113 від 30.09.2008 року «про передачу ОСОБА_6 у власність земельної ділянки площею 0,0780 га для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта м-н»Аутка» в районі хлібокомбінату на землях Ялтинської міської ради». Визнано незаконним і скасоване рішення 21-ої сесії Ялтинської міської ради 5-го скликання №114 від 30.09.2008 року «Про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 0,0750 га для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: м. Ялта м-н»Аутка» в районі хлібокомбінату на землях Ялтинської міської ради». Визнаний недійсним і скасований державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №532693 від 14.11.2008 року, виданий на ім’я ОСОБА_6 Визнаний недійсним і скасований державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №532692 від 14.11.2008 року, виданий на ім’я ОСОБА_5 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, зазначає, що суд не прийняв до уваги, що межі земельної ділянки, виділеної йому, не накладаються на межі земельної ділянки позивача, тому права не порушені.
Також з рішенням суду не погодилася відповідач ОСОБА_6 і подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, також вважає, що права позивача не порушені, у зв’язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані, і підлягають задоволенню, оскільки постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 року позов ОСОБА_7 задоволений, визнані протиправними і скасовані рішення Ялтинської міської ради, якими ОСОБА_5 і ОСОБА_6 надані дозволи на розробку проекту землеустрою по відводу земельних ділянок. Задовольняючи вимоги про визнання незаконними рішень Ялтинської міської ради про передачу у власність відповідачів земельних ділянок на підставі цих рішень місцевий суд виходив з того, що цим були порушені права ОСОБА_7 на отримання земельної ділянки в бажаних для неї розмірах.
Проте, погодитися з такими висновками міського суду колегія суддів не може з наступних підстав.
У відповідності з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 цього кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень,
Положеннями ст. 118 наведеного кодексу передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Місцеві органи самоврядування виступають у відповідності зі статтею 83 ЗК України суб’єктами права комунальної власності в межах населеного пункту.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Ялтинської міської ради від 02.06.2003 року №58 «Про попереднє узгодження і дачу дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок депортованим громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків і господарських споруд за межами населеного пункту м. Ялта» Ялтинська міська рада 28.07.2004 року на 22 сесії 24 скликання прийняла рішення №190, яким у попереднє рішення №58 від 02.06.2003 року у зв’язку з добірками ескізів генерального плану в районі Аутка площею 1,5 га були внесені зміни. Зазначеним рішенням від 28.07.2004 року Ялтинською міською радою надано дозволи депортованим громадянам, перерахованим у цьому рішенні, в тому числі і позивачу на складання проектів відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,06 га за адресою: м. Ялта, мкрн. Аутка, район хлібозаводу, майданчик №1, ділянка №46.
16.11.2007 року позивач отримала висновок Управління головного архітектора Ялтинської міської ради №05/2118 про можливість використання наданої їй земельної ділянки під будівництво, обслуговування жилого будинку та господарських споруд.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ст. 393 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 118 ЗК України звернулися з заявою до Ялтинської міської ради про надання земельних ділянок у власність, виконали всі необхідні дії по узгодженню відводів земельних ділянок та рішеннями 21 сесії Ялтинської міської ради 5 скликання №113 і №114 від 30.09.2008 року їм були передані у власність земельні ділянки за адресою: м. Ялта, мікрорайон «Аутка» у районі хлібозаводу на землях Ялтинської міської ради для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд та споруджень площею відповідно 0,0780 га та 0,0750 га.
На підставі зазначених рішень ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки серії ЯЖ №532692 і №532693 від 14.11.2009 року у встановленому законом порядку, без порушень вимог діючого земельного законодавства.
За правилами ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч вимогам наведених норм процесуального права позивачем не доведено, що Ялтинська міська рада при винесенні оскаржуваних рішень стосовно ОСОБА_6 і ОСОБА_5 діяла за межами своїх повноважень, порушила порядок та визначені законом межі і норми при наданні відповідачам земельних ділянок, виходячи із їх цільового призначення чим порушила законні права та охоронювані законом інтереси позивача.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 та визнаючи незаконними і скасовуючи оспорювані позивачем рішення органу місцевого самоврядування та видані на їх підставі державні акти про право власності на землю, видані на ім’я відповідачів, суд першої інстанції усупереч положенням абз. 4 п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення не навів норм матеріального закону, якими при цьому керувався.
Фактично із наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін і їх представників в суді апеляційної інстанції слідує, що витребувана ОСОБА_7 земельна ділянка і земельні ділянки, передані у власність відповідачам, не є суміжними.
Крім того, позивач претендує на передачу їй земельної ділянки більшої площі ніж та, на яку давався дозвіл на розробку відведення, замість 0,06 га хоче отримати 0,075 га.
Фактично позивач на теперішній час не виконала усі вимоги по збору матеріалів по узгодженню для надання їй земельної ділянки у власність і не є ані землекористувачем, ані власником спірної земельної ділянки, у неї відсутнє першочергове або пільгове право на приватизацію земельної ділянки перед іншими громадянами, вона лише намагається отримати у власність земельну ділянку більшого розміру, що призведе до порушення принципу рівних можливостей отримання землі у власність інших громадян в межах норми, встановленої законом.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що за таких обставин передача земельних ділянок у власність ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не порушує право ОСОБА_7 на отримання земельної ділянки, оскільки законом не пов’язується порядок і норми передачі земельної ділянки у власність у залежність від черговості подання заяви про це.
Ураховуючи, що ОСОБА_7 не завершено узгодження проекту відводу земельної ділянки, а відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_5 був дотриманий порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, передбачений ст. 118 Земельного кодексу України і на цей час спірні ділянки належать ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на праві власності, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки і позивачем не надано доказів на підтвердження того, що витребувана нею земельна ділянка і земельні ділянки, виділені у власність відповідачів є суміжними, або накладаються одна на одну, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача про порушення відповідачами її права на отримання земельної ділянки не знайшли свого підтвердження в суді.
Наявність постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 року, яка набрала законної сили у даному випадку не має відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України преюдиціального значення для вирішення цієї цивільної справи, оскільки предметом розгляду по адміністративній справі не були оспорювані позивачем по цивільній справі рішення органу місцевого самоврядування і видані на їх підставі відповідачам державні акти.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого позову і вважає його таким, що задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 задоволенню не підлягають у зв’язку з чим рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 4 лютого 2011 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 4 частини 1 статті 309, пунктом 2 частини 1 статті 307, статтями 313, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 4 лютого 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: