УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді М’ясоєдової Т.М.,

суддів Сінані О.М.,

Даніла Н.М.,

                                         при секретарі Горкун М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 30 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Держави Україна про стягнення моральної шкоди ,  

ВСТАНОВИЛА:

6 вересня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Держави Україна про стягнення моральної шкоди в розмірі 1700 грн.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР  Крим від 30 березня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, вважає, що суд не застосував матеріальний закон, який підлягає застосуванню.

Заслухавши пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 05.01.2007 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, третя особа ОСОБА_6 про зобов’язання прийняти рішення щодо спору про порядок виховання та спілкування з дитиною. Ухвалою цього ж суду від 04.09.2009 року провадження у цій справі закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 157 КАС України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 року зазначена ухвала суду першої інстанції від 04.09.2009 року була скасована і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 115-117).

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно статті 1173 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За положеннями ст. 62 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

У цьому разі за зазначену шкоду перед особою відповідає держава.    

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам і, враховуючи положення зазначених вимог закону, дійшов правильного висновку, що обставини, з якими позивач пов’язує заподіяння йому моральної шкоди, задоволенню не підлягають, оскільки чинним законодавством України не передбачено відшкодування моральної шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя у цивільній справі.

Отже доводи апеляційної скарги про доведеність позивачем свого права на відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки спростовуються викладеним вище.

Порушення районним судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору не встановлено.  

Додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків місцевого суду апелянт суду апеляційної інстанції не надав.

Викладені в апеляційній скарзі доводи по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону в зв’язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасовано чи змінено по суті.

Відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального  права.  

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315, статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 30 березня 2011 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: