УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    31 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді М’ясоєдової Т.М.,

суддів Сінані О.М.,

Даніла Н.М.,

                                         при секретарі Горкун М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання майна особистою власністю,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання будинку №АДРЕСА_1 особистою власністю .

Заочним рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені. Визнано право приватно власності ОСОБА_6 на будинок АДРЕСА_1.  

Ухвалою цього ж суду від 22 березня 2011 року заяву ОСОБА_5 про скасування заочного рішення від 29 грудня 2010 року залишено без задоволення.  

Не погодившись з вказаним заочним рішенням відповідач ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, зазначає, що шлюб між ними було розірвано після придбання спірного будинку, справу розглянуто без її участі.  

Заслухавши пояснення сторін, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний будинок є особистою приватною власністю позивача, оскільки був придбаний після розірвання шлюбу з відповідачем.

З такими висновками районного суду погоджується колегія суддів, тому що вони відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і вимогам чинного законодавства.

Розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, яка була чинна на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них ч. 2 ст. 28 цього кодеку).

Згідно положень ст. 392 Цивільного кодексу України васник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи,  рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 09.08.1996 року, яке набрало законної сили 20.08.1996 року, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано (а.с. 7).

10 грудня 2003 року на підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_6 видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 8).

27.11.2003 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_8 будинок АДРЕСА_1 (а.с. 9).

З 17.09.1997 року по 11.11.2002 року ОСОБА_6 відбував покарання в місцях позбавлення волі за вироком Бахчисарайського районного суду АРК від 22.01.1998 року, знаходився під вартою (а.с. 11).  

Виходячи з того, що між сторонами шлюбні відносини з 17.09.1997 року по 10.12.2003 року фактично не існували, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 і визнав спірний будинок приватною власністю ОСОБА_6

Пояснення сторін та обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх доводів і заперечень, були ретельно перевірені районним судом, а наданим сторонами доказам, зокрема поясненням свідків, дана оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, зроблені судом висновки достатньо мотивовані.

Додаткових доказів, які б спростовували правильність зроблених судом висновків відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги щодо зустрічного позову обговоренню не підлягають, оскільки процесуального рішення після залишення зустрічної позовної заяви без руху судом першої інстанції не приймалось і місцевий суд не позбавлений можливості вирішити питання про подальший рух зустрічного позову у встановленому законом порядку.

Законодавець, виключивши можливість апеляційного суду скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, не змінив положення ст. 303 ЦПК України, згідно з якою апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, тому розгляд справи у відсутність відповідача не є підставою для скасування судового рішення.

Крім того, зазначена обставина на думку колегії суддів не призвела до неправильного вирішення суперечки, оскільки жодних доказів, які б свідчили про неповне з’ясування обставин справи відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і  залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За формою і змістом оскаржуване рішення відповідає вимогам статей 213-215 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315, статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: