УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді М’ясоєдової Т.М.,
суддів Даніла Н.М.,
Сінані О.М.,
при секретарі Горкун М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 24 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна ,
ВСТАНОВИЛА:
02.03.2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружня, а саме: виділити їй Ѕ частку недобудованого будинку АДРЕСА_1 АР Крим виділити ОСОБА_5 Ѕ частку транспортного засобу ВАЗ 21011, реєстраційний №НОМЕР_1 з компенсацією їй вартості іншої Ѕ частки автомобіля.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене майно набуто сторонами в період шлюбу, тому підлягає поділу.
20.05.2010 року ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на недобудований будинок та проведення його поділу з виділенням йому ізольованої добудови літер «В» та усіх господарських будівель, визначення порядку користування земельною ділянкою з виділенням ОСОБА_6 частини ділянки з недобудованим жилим будинком літер «А».
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 24 березня 2011 року у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням сторони подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржуване рішення скасувати, затвердити підписану ними мирову угоду із закриттям провадження у справі, оскільки вони домовились врегулювати існуючий між ними спір та ліквідувати зустрічні претензії шляхом взаємних поступок.
Заслухавши пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін підлягають відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Сємікіних суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги сторонами не доведені.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає їх правильними, заснованими на законі та матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи з квітня 1977 року по липень 2008 року ОСОБА_6 перебували у шлюбі, який рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 26.06.2008 року був розірваний.
За договором купівлі-продажу від 03.11.1998 року ОСОБА_5 придбав недобудований жилий будинок АДРЕСА_1 з відсотком готовності 54% (а.с. 37).
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №30 від 28.10.2010 року запропоновано варіанти поділу будинку за вищевказаною адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 63 цього кодексу встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 цього Кодексу).
При розгляді справи в суді у відповідності до положень ч. 3 ст. 31 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.
Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову
Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ч. 1, 5 ст. 175 ЦПК України).
На підставі ст. 306 ЦПК України в апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони – укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Проаналізувавши зміст наданої апеляційному суду укладеної та підписаної сторонами мирової угоди, приєднаної до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в ній умови неприйнятні, оскільки виходять за межі предмету спору, суперечать вимогам чинного цивільного і сімейного законодавства, порушують законні права і охоронювані законом інтереси подружжя, тому визнати надану сторонами мирову угоду неможливо.
Так, згідно положень ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України правочини щодо нерухомості підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будинки, споруди тощо) виникає згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
З огляду на те, що сторонами згідно вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження реєстрації їх права власності на нерухоме майно (незакінчений будівництвом житловий будинок) у органах державної реєстрації і зазначений будинок у встановленому законом порядку не прийнятий до експлуатації, затвердження мирової угоди про поділ цього житлового будинку із визнанням права власності за чоловіком і жінкою на Ѕ частку спірного майна неможливо, оскільки суперечить наведеним вимогам закону.
Крім того, у відповідності зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про реєстрацію прав ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку.
Враховуючи, що за ОСОБА_6 будь-яке право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстроване, документів, які б підтверджували наявність такого права апеляційному суду не надано, і з позовними вимогами про встановлення земельного сервітуту сторони до суду першої інстанції не зверталися, правові підстави для встановлення земельного сервітуту за умовами мирової угоди відсутні, оскільки в такому разі судом будуть порушені вимоги ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 175 ЦПК України щодо меж заявлених позивачами вимог, що також є перешкодою для визнання мирової угоди.
Виділення в приватну власність ОСОБА_5 спірного автомобіля вартістю 6000 грн., придбаного в період шлюбу, без компенсації дружині Ѕ частки вартості транспортного засобу порушує її законні права і не відповідає вимогам закону, а саме статтям 70, 71 Сімейного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного і зустрічного позовів ОСОБА_5, оскільки сторони всупереч ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надали належних і допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір суд першої інстанції повно, об’єктивно та всебічно з дотриманням принципу змагальності сторін та вимог процесуального права дослідив обставини справи і дав належну оцінку наданим сторонами доказам на обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 доводи по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не можуть бути прийняті до уваги, тому що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону в зв’язку з чим оскаржуване рішення не може бути скасовано чи змінено по суті.
Додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції сторонами суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, частиною 5 статті 175, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315, статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
У визнанні мирової угоди, укладеної ОСОБА_6 із ОСОБА_5 відмовити.
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 24 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .
Судді: