Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2011 року червня місяця 7 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.

Суддів Новікова Р.В., Кузнєцової О.О.

При секретарі Ломовському І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – сектор громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод в користуванні майном шляхом скасування реєстрації,  за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 квітня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунення перешкод в користуванні майном шляхом скасування реєстрації. Позовні вимоги мотивує тим, що позивачу на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відповідачка зареєстрована у будинкуё який належить йому на праві власності, проте фактично там не проживає з квітня 2007 р., у будинку не має її особистих речей, вона ніколи не сплачувала комунальні платежі. Вважає, що реєстрація відповідачки обмежує його право як власника по володінню, користуванню та розпорядженню своєю власністю.  

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 квітня 2011 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_5 шляхом скасування реєстрації ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі  апелянтом – ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт зазначає, що вона певний час знаходилася у цивільному шлюбі з ОСОБА_7, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована за місцем його проживання за договором від 03.06.2006 року. Позивач чинив їй перешкоди у проживанні після смерті її цивільного чоловіка, що підтвердили свідки. Вона вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним доказам і ухвалив незаконне рішення.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація ОСОБА_6 за адресою спірного будинку порушує права позивача, як власника, тому підлягає скасуванню.

    Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

    З матеріалів справи вбачається,  що  на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.12.2009 року позивачу ОСОБА_5 належить будинок АДРЕСА_1 АР Крим.

    Згідно довідки комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» і домової книги вбачається, що у спірному будинку з 16.03.2006 року зареєстрована ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

    В акті КП «Гарант» від 23.10.2010 року вказується, що ОСОБА_6 за місцем реєстрації не проживає з квітня 2007 року.

    Відповідно до договору піднайму жилої площі від 15.03.2006 року покійний ОСОБА_7 здавав відповідачці житлову площу у спірному будинку із реєстрацією.

     Статтями 319, 321 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

    Згідно з ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати  помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

    В рішенні зазначено, що правовідносини за правом користування житловою площею у спірному будинку виникли між спадкодавцем ОСОБА_7 і ОСОБА_6  ОСОБА_8 помер у ІНФОРМАЦІЯ_3 з цієї підстави припинилося його право власності      (ст. 364 ЦК України), а також припинилися правовідносини щодо користування житловою площею за договором з ОСОБА_6

    Проте, відповідно до ст. 814 Цивільного кодексу України у разі зміни власника житла, переданого у найом, до нового власника переходять права і обов’язки наймодавця.

    Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 існували правовідносини за договором  № 18 від 15.03.2006 року. Оскільки ОСОБА_7 був власником будинку, фактично склалися правовідносини, які мають характер найму житла. Як зазначено у тексті договору – він є безстроковим.  У ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. Позивач ОСОБА_5 є власником будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Тобто власник житла, переданого у найом, змінився і до нього перейшли права  і обов’язки наймодавця.

    Положеннями частини 3 ст. 825 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму частини будинку, квартири, кімнати може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла  для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї.  При цьому наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

    Згідно з ст. 168 Житлового кодексу України, укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення може бути розірваний за вимогою наймодавця із зазначених в цій статті підстав, а також, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім’ї і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менше ніж за три місяці.

    Як вбачається з матеріалів справи, пояснень відповідача, представників сторін, зазначене попередження відповідачці ОСОБА_6 не направлялося.

    Суд першої інстанції на вищевказане положення закону уваги не звернув і тому рішення суду в зазначений частині підлягає скасуванню.

    В частині відмови у задоволенні позову про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, рішення суду залишається без змін.

    Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 Цивільного кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

    На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

В  И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 13 квітня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – сектор громадянства імміграції і реєстрації фізичних осіб Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом скасування реєстрації – відмовити.

    В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: