Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2011 року травня місяця 31 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.

Суддів Новікова Р.В., Кузнєцової О.О.

При секретарі Ломовському І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського  районного суду м. Сімферополя  АР Крим від 30 березня 2011 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Марфін Банк»  звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок  з усіма надвірними будовами та земельну ділянку під ними за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5 в рахунок погашення кредитної заборгованості визнаної рішенням суду.  

Рішенням Київського  районного суду м. Сімферополя  АР Крим від 30 березня 2011 р. позов задоволено частково.  Звернено стягнення в сумі 550 361 грн. 67 коп. на предмет іпотеки -  житловий будинок  з усіма надвірними будівлями та земельну ділянку загальною площею 0,066 гектарів (кадастровий номер 01 101 000 00:02:015:0156), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, відкритого за рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 19 жовтня 2009 р. за початковою ціною: житловий будинок з надвірним будівлями – 629 694 грн., земельна ділянка – 96 867 грн. Розподілені судові витрати у справі.

    В апеляційній скарзі  апелянтом ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права - ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає  частковому задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 30 березня 2011 року з боржника ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стягнуто на користь Банку 548 631 грн. 67 коп. заборгованості за кредитним договором і боржники не в змозі погасити кредит за рахунок власних коштів.

    Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону, а у частині визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.

    Судом встановлено, що у забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору, між Банком і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 27.08.2008 року за реєстром № 2225, предметом якого є будинок з усіма надвірними будівлями та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

    Згідно з п.18.8. вказаного договору іпотекодержатель з метою задоволення забезпечених іпотекою вимог, має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

    Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель  має право вимагати дострокового виконання основного  зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

    Відповідно до  ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Також статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлені вимоги до рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

    З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_6 від своєчасного виконання зобов’язань ухилявся, умови кредитного договору не виконував. З часу ухвалення вищевказаного рішення суду відповідачем не було проведено жодного платежу, що і стало підставою для подання до суду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що боржник на теперішній час не в змозі погасити борг іншим шляхом, тому обґрунтовано задовольнив позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Доводи апеляційної скарги апелянта щодо порушення прав малолітньої особи, то суд першої інстанції зазначив, що це питання сторони оговорили при укладанні договору. У пункті 39 договору іпотеки вказано, що внаслідок укладання договору не будуть порушені права та законні інтереси малолітніх, неповнолітніх, а також осіб похилого віку, які мають право користування предметом іпотеки.

    Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим і таким, що не відповідає вимогам ст. 38 Закону України «Про іпотеку» рішення суду у частині визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки.  Суд першої інстанції вказує на те, що між сторонами у договорі іпотеки узгоджена ціна предметів іпотеки. Проте, у зазначеному договорі визначена не ціна продажу, а вартість майна.  Враховуючи викладене, у цій частині рішення суду підлягає зміні з визначенням ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності.

    В іншій частині рішення суду залишається без змін.

    На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати  у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну скаргу   ОСОБА_5  задовольнити частково.

Рішення Київського  районного суду м. Сімферополя  АР Крим від 30 березня 2011 р. в частині визначення початкової ціни продажу предметів іпотеки змінити, визначити ціну продажу  предметів іпотеки на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Сімферополя  АР Крим від 30 березня 2011 року залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: