УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    12 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Летягіної О.В.

суддів

при секретарі Іващенко В.В.

Хмарук Н.С.

Бугайовій В.Є.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування збитків та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 7 грудня 2010 року

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір завдатку, за яким ОСОБА_5 одержав грошову суму у розмірі 1000 доларів США та зобов’язався здійснити ОСОБА_6 продаж самочинно спорудженого  об’єкту нерухомості, який розташований у районі будинку  АДРЕСА_1 Ухилившись від виконання свого обв’язку укласти договір купівлі – продажу, ОСОБА_6 заподіяла йому майнову та моральну шкоду, адже позивач у зв’язку з договором завдатку витратив значні кошти на реєстрацію права власності на самочинне споруджене майно. Крім того,  ОСОБА_6 має виплатити пеню у розмірі 1% від суми завдатку за кожен день прострочення зобов’язання.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 07.12.2011 року  у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, зазначає те, що відповідно договору між сторонами було чітко зазначено, що вони укладають договір завдатку, а також те, що сума 1000 доларів США передається у рахунок належних з ОСОБА_6 за договором платежів, а саме 60000 доларів США за купівлю квартири. Тобто, з даного договору достовірно встановлено, що між сторонами було укладено договір завдатку, а не авансу.

  Заслухавши суддю-доповідача, вислухав пояснення відповідачки, розглянувши матеріали справи, колегія суддів  вважає, що  апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що між сторонами не укладався ані договір купівлі – продажу, ні попередній договір, які могли забезпечуватися договором завдатку. Предметом цих договорів у зв’язку з самочинністю будівництва існувати не могло.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2010 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_5 грошову суму в іноземній валюті у розмірі 1000 доларів США, передбачаючи можливим у майбутньому укладення договору купівлі – продажу об’єктів нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Також було визнано, що на момент передачі  грошових коштів нерухомого майна не існувало, адже воно є самочинним, споруджене на не відведеній земельній ділянці та в експлуатацію в установленим законом порядку не приймалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно зі ст.. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, оскільки сторони не дотримувалися вказаних вимог закону, то з підстав передбачених ч.4 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України, навіть за умови якщо договір, який сторони мали на увазі, має силу попереднього  договору, та він є нікчемним, тобто у будь – якому випадку не створює юридичних наслідків.

Довід апеляційної скарги про те, що між сторонами було укладено договір завдатку є необґрунтований, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Зазначена позивачем грошова сума не могла бути передана позивачу в якості завдатку, відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України, між тим як встановлено судом першої інстанції, з висновками якими погоджується колегія суддів, зобов’язань ані за договором міни, ні за попереднім договором, який мав би забезпечувати договір завдатку, між сторонами не існує.

              Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.  

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.  

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –

УХВАЛИЛА :

  Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.

  Рішення Ялтинського міського суду АРК від 7 грудня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

  Судді: