У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Летягіної О.В.
суддів: Іващенко В.В.
при секретарі Хмарук Н.С.
Бугайовій В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 22 грудня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та просив суд визнати недійсною заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом від 25 червня 2007 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 червня 2007 року дід позивача ОСОБА_9 склав заповіт, за яким заповів ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер. Після його смерті відкрилася спадщина - домоволодіння АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, що належала йому на праві власності на підставі державного акту серії КМ №078701 від 17 листопада 2005 року. 7 жовтня 2008 року позивач звернувся до нотаріальної контори за переліком документів, необхідних для оформлення спадку за заповітом. Дізнавшись про наявність державного акту на земельну ділянку на ім'я спадкодавця, на якому розташовано спадкове домоволодіння і про те, що після смерті ОСОБА_9 є спадкоємці першої черги за законом - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, нотаріус пояснив позивачу ОСОБА_5, що він не може оформити на його ім'я свідоцтво про право на домоволодіння, оскільки спадкоємцями на земельну ділянку, на якій розташовано домоволодіння, є інші особи, а будинок і земля повинні бути оформлені на одну особу. Позивач по договореності між родичами, про те що і він і його дядя ОСОБА_6 відмовляться від своїх прав на спадщину і вся спадщина буде оформлена на одну особу - його мати, рідну сестру ОСОБА_6, написав заяву про відмову від спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9 в нотаріальній конторі.
ОСОБА_6 також написав в нотаріальній конторі заяву про відмову від спадщини на користь сестри ОСОБА_7, оскільки між ними, тобто позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_6 була досягнута домовленість про те, що домоволодіння та земельна ділянка будуть оформлені на одну особу, мати позивача та сестру відповідача - ОСОБА_7 У двадцятих числах січня 2009 року позивач ОСОБА_5 зі своєю матір'ю ОСОБА_7 звернулися в нотаріальну контору для оформлення спадщини і дізналися про те, що ОСОБА_6 відкликав свою заяву про відмову від спадщини. Таким чином, заповіданий ОСОБА_9 будинок повинен перейти за законом у рівних частках матері позивача та її брату - ОСОБА_6 Позивач весь час проживає у спірному домоволодінні, іншого житла у нього немає. На цей час у нього вже є своя сім'я - дружина та маленька дитина. Відповідач у спірному домоволодінні не проживає. У родині позивача завжди існувала домовленість про те, що будинок по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_9 залишиться позивачу, а відповідачеві - трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2, оскільки позивач разом зі своєю родиною постійно проживав у будинку, а відповідач ОСОБА_6 - в квартирі разом із бабусею.
Позивач написав відмову від спадщини, тільки з умовою, що і відповідач відмовиться від своєї частки спадщини, у супротивному випадку такої відмови він би не написав, оскільки мав за заповітом право на весь будинок, в якому він з сім’єю проживає і іншого житла крім цього не має.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 – задоволені в повному обсязі.
Визнана недійсною відмова ОСОБА_5 від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9 оформлену у заяві від 05.09.2008 року та посвідчену нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальною конторою ОСОБА_12 за реєстровим №2-1065 (зареєстровано за №1859 в книзі обліку та реєстрації спадкових справ, спадкова справа №764/2008).
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не досліджені всі обставини по справі, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною на підставі вимог передбачених ст. ст. 225, 229-231, 233 ЦК України.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позов, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.
З висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 червня 2007 року дід позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 склав заповіт, зареєстрований Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою в реєстрі під № 1-1472 (а.с.35), за яким спадкодавець заповів ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1 з правом довічного проживання у вказаному будинку своїй дочки і матері позивача - ОСОБА_7.
Після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилася спадщина: домоволодіння АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, що належала йому на праві власності на підставі державного акту серії КМ №078701 від 17 листопада 2005 року.
7 жовтня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори за переліком документів, необхідних для оформлення спадку по заповіту.
Дізнавшись про наявність державного акту на земельну ділянку на ім'я спадкодавця, на якому розташовано спадкове домоволодіння і про те, що після смерті ОСОБА_9 є спадкоємці першої черги за законом - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, нотаріус пояснив позивачу ОСОБА_5, що він не може оформити на його ім'я свідоцтво про право на домоволодіння, оскільки спадкоємцями на земельну ділянку, на якій розташовано домоволодіння, є інші особи, а будинок і земля повинні бути оформлені на одну особу.
Судом було встановлено. що позивач написав в нотаріальній конторі заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9 (а.с.42). та ОСОБА_6 також написав в нотаріальній конторі заяву про відмову від спадщини (а.с.45), за умовою, що право власності на домоволодіння та земельну ділянку в порядку спадкування будуть оформлені на одну особу - мати позивача та сестру відповідача - ОСОБА_7
29 грудня 2008 року ОСОБА_6 відкликав свою відмову від прийняття спадщини. (а.с.47). Тобто, як вважає позивач, порушив умови угоди укладеної між сторонами.
Статтею 1273 ч.1,5 ЦК України передбачається, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
З вказаного слідує, що не можна відмовитися від спадщини під умовою, а наявність такою умови між сторонами була встановлена.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 відмовився від спадщини тільки з метою оформлення всій спадщини на користь своєї матері – ОСОБА_7, у зв’язку із домовленістю між родичами та усунення ОСОБА_6 від спадкування, який на це давав згоду.
Так як відмова від спадщини є угодою, то вона може бути визнано у судовому порядку недійсною, оскільки у порушення положень статті 1273 ЦК України не була безумовною та беззастережною.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність даної відмови від прийняття спадщини діючому законодавству, оскільки відповідно положень ч.1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним законам суспільства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим тому підстав для його скасування не убачає.
Проте, колегія суддів вважає можливим виключити з мотивувальній частини рішення посилання суду, на положення статті 229 ч.1 ЦК України, а саме на те, що особа при вчиненні правочину помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто з боку позивача мала місце помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін. Колегія суддів вважає, що наявність таких обставин в ході розгляду справи встановлено не було.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 22 грудня 2010 року – залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на положення ст. 229 ЦК України як підставу задоволення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів
Судді: