УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        28 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Летягіної О.В.

Суддів Іващенко В.В.

при секретарі Хмарук Н.С.

Бугайовій В.Є.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до головного лікаря Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» ОСОБА_6 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання до вчинення певних дій за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 грудня 2010 року,                                                    

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати бездіяльність головного лікаря Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» ОСОБА_6 неправомірною та зобов’язати відповідача надати довідку про стан здоров’я.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в 2000 році Київським райвійськкоматом за місцем роботи позивача була надана довідка про стан його здоров’я, на підставі якої він був у 1981 році визнаний обмежено придатним до військової служби.

Зазначає, що з 1981 року у психіатра ОСОБА_5 не обстежився, на психіатричному обліку не перебував, за психіатричному допомогою не звертався.

27.05.2009 року він звернувся до відповідача з проханням видати йому довідку із вказівкою того, що на підставі ст. 3 ЗУ «Про психіатричну допомогу» є особою що не має психічного розладу, а також з якого часу він вважається такою особою. Вказана довідка могла стати підставою для скасування рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.08.2000 року, яким було відмовлено у задоволенні його позову до видавництва і типографії «Таврида» про зобов’язання відповідача надати ОСОБА_5 роботу інженерно – технічного робітника, відповідно до його освіти та стягнення моральної шкоди. На своє звернення ОСОБА_5  одержав лист з пропозицією пройти військово – лікарську експертизу на предмет придатності до військової служби «з метою зняття статті». Вважає, бездіяльність відповідача неправомірною та просить суд зобов’язати відповідача надати довідку про те, що він на підставі ст. 3 ЗУ «Про психіатричну допомогу» є особою, що не має психічного розладу і вказати, з якого часу він вважається такою особою.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 грудня 2010 року  у задоволенні позову відмовлено.

  Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права. Вказує, на те що він з 1981 року у психіатра не обстежився, на психіатричному обліку не перебував, за психіатричному допомогою не звертався. Вказує, що відповідно до ст. 3 ЗУ «Про психіатричну допомогу», він вважається особою, що не має психічних розладів. Також просить звернути увагу на те, що діагноз вказаний в свідоцтві про хворобу, а саме, «Віддалені наслідки органічного ураження головного мозку, з помірною виразністю емоційно – вольовою нестійкістю», не відповідає діагнозу «Психоз», що вказано у довідці військкомату.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що  дії головного лікаря Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня № 1» ОСОБА_6 про відмову у видачі довідки про стан психічного здоров’я є правомірними, оскільки  встановити стан психічного здоров’я  можливо лише при проходженні стаціонарного обстеження, від якого  ОСОБА_5 відмовився.

З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів.

 Судом було встановлено, що ОСОБА_5 07.05.1981 року, під час проходження військової служби у рядах Збройних Сил,  військово – лікарняна комісія 411 Окружного Військового госпіталю  видала свідоцтво про хворобу, згідно з якою він був  визнаний непридатним  в мирний час, придатним до нестройової служби у військовий  час. Поставлений діагноз: віддалені наслідки органічного ураження головного мозку з помірно вираженою емоційно-вольовою нестійкістю.

ОСОБА_5 звернувся до головного лікаря Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» ОСОБА_6 із заявою з проханням надати йому довідку про те, що він на підставі ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» вважається особою, що  не має психічного розладу і вказати, з якого часу він вважається такою особою.

На зазначене звернення ОСОБА_5 була надана відповідь за вих.№1440 від 03.06.2009 року за підписом головного лікаря Кримської республіканської  установи «Клінічна  психіатрична лікарня № 1» ОСОБА_6 та повідомлено, що для встановлення психічного стану, ОСОБА_5 повинен пройти обстеження в експертному відділенні Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня№1».

Дійсно статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», на яку посилається позивач, передбачено, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного  розладу, доки наявність такого розладу не буде  встановлено на підставах та в порядку, передбачених  цим Законом та іншими законами України.

Однак п.3 статті 7 цього ж Закону передбачається, що забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.

Статтею 145ч.1 п.2 ЦПК України передбачається, що  призначення експертизи є обов’язковим у разі якщо заявлено клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов’язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін якщо у справі необхідно встановити: психічний стан особи.

Колегія суддів  вважає обґрунтованим висновок суду відносно того, що психічний розлад стану здоров’я ОСОБА_5 вже був встановлений, що підтверджується  довідкою наданою позивачем по справі,  цей діагноз був встановлений військово-лікарняною комісією, тому спростувати цей діагноз комісії може  лікарняна  комісія, або відповідна експертиза, на що і посилався  відповідач в своєї відповіді   позивачу.  

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення   постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування немає.

              На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308,  314, 317, 319  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                                              УХВАЛИЛА :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

            Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 грудня 2010 року  залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: