РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді – Летягіної О.В.
суддів: – Іващенко В.В.
– Хмарук Н.С.
при секретарі – Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ТОВ «Діо Крим» до ОСОБА_3 про визнання договору будівельного підряду недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Діо Крим» про розірвання договору підряду, визнання права власності на будівельні матеріали, повернення безпідставно набутого майна і стягнення збитків за апеляційними скаргами ТОВ «Діо – Крим» та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 грудня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач - ТОВ «Діо –Крим» - звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору будівельного підряду недійсним, оскільки ТОВ «Діо-Крим» при його укладанні було введено в оману.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.10.2009 року між сторонами був укладений договір будівельного підряду, за яким ТОВ «Діо-Крим» зобов’язалося за власний ризик, своїми силами та засобами виконати підрядні роботи на об’єкті АДРЕСА_1 у відповідності та у терміни визнані договором. ОСОБА_3 зобов’язалася прийняти та оплатити роботу.
У зв’язку з тим, що відповідачка не виконує взятих на себе обов’язків, навмисно ввела їх в оману відносно чинності укладеного правочину, який повинний відповідати закону та породжувати правовий результат.
ОСОБА_3 поданий зустрічний позов, з якого слідує, що вона просить розірвати договір підряду, визнати за неї права власності на будівельні матеріали, повернути безпідставно набуте майно та стягнути збитки.
Свої вимоги вона мотивує тим, що взяти на себе зобов’язання за договором підряду ТОВ «Діо-Крим» не виконало, до цього часу проект будівництва не виготовлений та не переданий замовнику, будівельні роботи припинені, чим ОСОБА_3 завдано збитків.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 грудня 2010 року у задоволенні позову ТОВ «Діо – Крим до ОСОБА_3 – відмовлено.
Позов ОСОБА_3 до ТОВ «Діо – Крим» задоволено. Розірвано договір підряду № 01\10 від 28.10.09 р., укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Діо-Крим».
Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництвом об’єкту – другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1
Стягнуто з ТОВ «Діо-Крим» на користь ОСОБА_3 1 572 940 грн. та судові витрати 5040 гривень. Стягнуто з ТОВ «Діо-Крим» на користь Кримського НДІ судових експертиз 1935 грин.20 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Діо-Крим» та ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.
ТОВ «Діо-Крим» в своїй апеляційної скарги вказує, що судом була порушена виключна підсудність, оскільки спірне майно знаходиться в місті Ялта. Так як спірні правовідносини регулюються договором будівельного підряду, то власником об’єкту будівництва до його здачі замовникові, є підрядчик. Позивачка заявила взаємовиключні вимоги, повернути всі витрачені гроші та визнати право власності на новостворений об’єкт.
Представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що в порушення вимог ст. 33 ЦПК України суд не залучив до участі у справі ОСОБА_4 Визнання судом права власності на 2-й, 3-й та 4-й поверх прибудови суперечить вимогам ст. 331 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ТОВ «Діо-Крим» та ОСОБА_4 є обґрунтованими і підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із того, що істотні умови договору підряду № 01/10 від 28.10.2009р. були порушені ТОВ «Діо-Крим», тому згідно зі ст. 651 ЦК України є підстави для його розірвання та застосування правових наслідків розірвання договору, передбачених ст. 653 ЦК України.
Проте, дійшовши правильних висновків про наявність правових підстав для розірвання договору підряду, суд першої інстанції неправильно застосував матеріальний закон, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на 2-й, 3-й, 4-й поверхи прибудови до корпусу АДРЕСА_1, про повернення безпідставно набутого майна.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових доказів, речових доказів тощо.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ немає для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Судом встановлено, що 03.11.2009р., 15.12.2009р., 26.01.2010р, 05.02.2010р., 04.03.2010р. грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США були передані представником ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (т.1 а. с. 83-88).
Відповідно до п.11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документу, а під час продажу товару (наданню послуг) продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми.
Згідно з і ст. ст. 3, 9, 15 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової Адміністрації України від 01.12.2000р. № 614, розробленого на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 11.07.1995р. суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів, наданні послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму надання послуг, видавати особі, яка отримує послуги, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму надання послуг: чек, квитанцію, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передачу права власності на них від покупця до продавця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач не надав жодного письмового доказу про оплату замовником будь-яких коштів ТОВ «Діо-Крим» відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 11.07.1995р..
Судом встановлено, що всі грошові кошти були передані позивачкою по розписках ОСОБА_4, але відсутні письмові докази надходження цих коштів на банківські рахунки або у касу підприємства.
Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, факт передачі грошових коштів позивачем на розрахункові рахунки ТОВ «Діо-Крим» не доведено позивачем допустимими доказами, якими можуть бути лише чеки, квитанції, накладні або інші письмові документи, що засвідчують передачу права власності на них від покупця до продавця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Більш того, як убачається з матеріалів справи правоохоронними органами перевіряється законність діяльності ОСОБА_4 щодо привласнення коштів громадян (т.2 а. с. 113).
За таких обставин суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 у частині стягнення з ТОВ «Діо-Крим» грошових коштів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у частині визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництвом об’єкту – другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу АДРЕСА_1, суд виходив із висновків судової будівельно-технічної експертизи №3231 від 19.11.2010р., згідно з яким вартість фактично виконаних робіт по будівництву другого, третього та четвертого поверхів за договором підряду складає 827060грн.
Проте, у цій частині суд також дійшов висновків, які суперечать нормам матеріального права, а саме: ст. ст. 331, 376 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що будівництво ОСОБА_4 розташовано на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді ТОВ «Науково-дослідницький інститут натуропатії та фітотерапії». Жодного письмового доказу про дозвіл будь-якого будівництва на цей земельній ділянці товариства немає.
Визнавши право власності ОСОБА_3 на три поверхи самочинної будови, будівництво якої велося без належним чином розробленого та узгодженого проекту, без дозволу на початок будівельних робіт на земельній ділянці, яка не належить ані позивачці, ані ТОВ «Діо-Крим», ані ОСОБА_4, суд не врахував положення ч.2 ст. 376 ЦК України, згідно з якою особа, яка здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, та положення ч. 3 ст. 331 ЦК України, згідно з якою до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва.
В матеріалах справи відсутні докази придбання саме ТОВ «Діо-Крим» за рахунок ОСОБА_3 будь-яких будівельних матеріалів, перелік, вид, кількість та вартість цих матеріалів, без будь-яких правових підстав зроблена прив’язка до конкретної адреси земельної ділянки, орендарем якої є ТОВ «Науково-дослідницький інститут натуропатії та фітотерапії» та якого не було навіть залучено до участі у справі.
Враховуючи, що розв’язуючи спір у частині позовних вимог про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництвом об’єкту другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та у частині стягнення з ТОВ «Діо-Крим» 1 572 940 гривень, суд вважав встановленими ті обставини, які не доведені позивачем, порушив вимоги матеріального і процесуального права, судова колегія, керуючись п. п. 2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, скасовує рішення суду у цій частині та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництвом об’єкту другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та у частині стягнення з ТОВ «Діо-Крим» на користь ОСОБА_3 1 572 940 гривень, судова колегія виходить із того, що позивачка не надала жодного допустимого письмового доказу про оплату замовником будь-яких коштів ТОВ «Діо-Крим» відповідно до ст. ст. 3, 9, 15 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової Адміністрації України від 01.12.2000р. № 614, розробленого на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 11.07.1995р., п.11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також позивачка не надала жодного доказу, що будівництво другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 велось з дотриманням п.9 ст. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997р., ч.2 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992р., Законом України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999р., що породжувало б її право власності на ці поверхи.
В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не оскаржується сторонами.
З урахуванням наведеного, керуючись 303,304,307,309 ч.1 п.п.2, 4, 314, 316,317,319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ТОВ «Діо – Крим» та ОСОБА_4 подану представником ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 22 грудня 2010 року скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали у вигляді не завершеного будівництвом об’єкту другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1 , розташованого за адресою АДРЕСА_1 та у частині стягнення з ТОВ «Діо-Крим» на користь ОСОБА_3 1 572 940 гривень.
Ухвалити в цій частині по справі нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» про визнання права власності на будівельні матеріали у вигляді незавершеного будівництва об’єкту другого, третього та четвертого поверхів прибудови до корпусу № 1 розташованого за адресою АДРЕСА_1 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-Крим» на користь ОСОБА_3 1 572 940 гривень відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: