УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 року червня місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді: Бондарева Р. В.
суддів: Синельщікової О.В.
Яковенко Л.Г.
при секретарі: Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного Управління Служби Безпеки України в Автономній Республіці Крим, Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про визнання дій відповідачів неправомірними, покладення обов’язку вчинити певні дії, стягнення заборгованості по сплаті пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваною постановою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
На вказану постанову ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що відповідно до Указу Президента України від 24.04.2003 року № 370/2003 йому передбачена надбавка у розмірі 70% від грошового забезпечення, це було також визнано відповідачем, що підтверджується листами начальника фінансового відділу Головного Управління СБУ в АР Крим № 76/17/700 від 05.10.2005 року та начальника Головного Управління СБУ в АР Крим № 76/17/197 від 10.03.2006 року, але фактично йому було нарахована надбавка лише у розмірі 6%. Крім того вказує, що премія у розмірі 33,3% та відсоткова надбавка за особливі умови служби у розмірі 30 % також були визнані відповідачем, але в розрахунок до пенсії не були включені.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не має права на перерахунок пенсії та стягнення пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач проходив службу в Збройних Силах України, а наказом командира ВЧ А 3475 № 211 від 12.11.1996 р. був відряджений у розпорядження голови СБУ з 12.11.1996 р. З цієї дати позивач був виключений зі складу військової частини та усіх видів грошового забезпечення.
З 20.06.2003 р. позивач був звільнений зі служби СБУ у запас на підставі п. 65 «а» Положення про проходження військової служби, а 21.06.2003 р. йому призначено пенсію з розрахунку 23 років вислугу років у розмірі 59 % грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу органів внутрішніх справ».
За особистою заявою позивача від 14.04.2004 р. у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності з 01.05.2004 р. він був переведений на пенсію по інвалідності, виходячи з загального розміру його календарної 23 річної вислуги, яка склала 60 % від грошового забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам внутрішніх справ України за безперервну службу», який був чинним до 18.12.2007 р. Голові Служби безпеки України та Міністрові внутрішніх справ України надано право встановлювати відповідно військовослужбовцям СБА та МВД України щомісячні надбавки за безперервну службу в органах безпеки та внутрішніх справ у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років – до 10, понад 10 років – до 30, понад 15 років – до 50, понад 20 – до 70, понад 25 років – до 90 відсотків.
Встановлено, що для виплати цих надбавок до стажу безперервної служби зараховується час їх роботи в органах прокуратури.
З матеріалів справи слідує, що надбавка за стаж безперервної служби позивача в органах СБУ був встановлений з урахуванням стажу роботи в цьому органі – 6 %.
Відповідно до п. 1 Указу президента України від 24.04.2003 р. № 370/2003 «Про надбавки військовослужбовцям служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», головам відповідних міністерств (відомств) надано право встановлювати щомісячні надбавки за безперервну службу в відсотках до грошового забезпечення особам, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби. Таким чином, зазначена надбавка не є обов'язковою, вона встановлюється за поданням безпосереднього керівника до голови, в даному випадку СБУ України. Після розгляду зазначеного подання голова визначає доцільність встановлення чи невстановлення такої надбавки (тобто це право керівника встановити чи не встановити надбавку за безперервну службу). Позивачу зазначена надбавка була встановлена у розмірі 6%.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції, чинній на час припинення позивачем служби, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення. При цьому для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За правилами пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року N 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Таким чином, зазначеними нормами права визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб складається із основних видів (окладу за штатною посадою, окладу за військове або спеціальне звання та процентної надбавки за вислугу років) і додаткових, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Надбавки за безперервну службу в органах безпеки і органах внутрішніх справ відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів не відносились до складу додаткових видів грошового забезпечення, а тому правомірно не були прийняті до сум, з яких розраховувалась пенсія у 2003-2004 роках.
Що стосується доводів позивача про те, що відповідачами не була врахована при призначені пенсії сума премії розміром 33,3 %, яку отримував позивач під час проходження служби, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України від 15 червня 2004 року № 1769-ГУ статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено новою частиною дев'ятою, за змістом якої при обчисленні пенсій військовослужбовців у розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством на день призначення цих пенсій.
Оскільки Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", яким передбачено перерахунок пенсії, вступив в законну силу з 01.01.2005 року, то на правовідносини, що виникли раніше він не поширюється.
Це означає, що премії, у тому числі премія розміром 33,3 %, яку отримував позивач під час проходження служби, до набрання чинності Законом від 15 2004 року N 1769-ІУ, не відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, а тому висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у частині необхідності зарахування премії в розмірі, з якого була нарахована пенсія позивачеві є правомірним, а правові підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
Оскільки премія не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення, вона не могла бути врахована позивачу при нарахуванні пенсії.
Відповідно до Указу Президента України «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України», який був чинний до 18 грудня 2007 року, Голові Служби безпеки України право визначати та встановлювати розмір надбавок до 50 відсотків окладів грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки України за особливі умови служби, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт.
З матеріалів справи (а. с. 24) випливає, що за період з червня 2001 по листопад 2001 позивачеві виплачувалась надбавка за особливі умови служби у розмірі 10% від суми посадового окладу та окладу за військове звання, що складає 27 грн.
Доводи позивача про сплату йому надбавки за особливі умови служби у розмірі 30% спростовуються витягами з наказів начальника Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим №33лс від 28.04.2001 та №102лс від 29.11.2002 р., відповідно до яких позивачеві була встановлена вищевказана надбавка у розмірі 10% з 01.05.2001, та припинена виплата з 01.12.2002 року. Вказана сума була включена при визначені додаткових видів грошового забезпечення, які увійшли до складу загальної суми грошового забезпечення, з якої позивачеві була призначена пенсія за вислугою років, а потім пенсія за інвалідністю.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_5, а тому підстав для скасування і ухвалення нового рішення не убачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу Адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі 20 днів.
Судді: