ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р. Справа № 21/39-нА
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черпака Ю.К.
суддів: Веденяпіна О.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Мельниченко Л.І. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Янчук С.В. (довіреність №22 від 25.10.2004р.);
від відповідача: Карпович В.М. (довіреність №3320/9/10 від 14.02.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
(м. Хмельницький)
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "20" березня 2006 р. у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет Лтд"
(м. Хмельницький)
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (м. Хмельницький)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет Лтд" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2006р. №0000112301/0/50, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1848770 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 924385 грн.
Заявою від 10.03.2006р. позивач уточнив вимоги і просив скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1848557,25 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 924278,62 грн. (т. 2 а.с. 1-3).
Постановою господарського суду Хмельницької області від 20.03.2006р. позов задоволено.
В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Вважає доведеним безпідставність віднесення підприємством до валових витрат частини лізингового платежу, що відшкодовує вартість об'єкта фінансового лізингу, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток (т. 2 а.с. 94-99).
В запереченні на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Хекро Пет ЛТД" зазначає, що за чинним до 01.01.2003р. законодавством вся сума сплачених лізингових платежів відносилася до валових витрат, оскільки під лізинговим платежем розумілася плата за користування майном, а не за його придбання, тобто плата за послугу. Після 01.01.2003р. вся сума лізингових платежів теж зараховувалася до валових витрат, так як лізингодавець (орендодавець) вибрав правило оподаткування операцій з фінансового лізингу, яке діяло на момент передачі об'єкта лізингу (т. 2 а.с. 105-109).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
10 січня 2001 року між ТОВ "Хекро Пет ЛТД" та компанією "АТV Hekro Plastic B.V." (Королівство Нідерланди) укладено контракт лізингу обладнання №01-15-2001/L, відповідно до якого лізингодавець (нерезидент) поставляє лізингоотримувачу (позивачу) технологічну лінію для розливу преформ вартістю 2500000 доларів США із строком лізигну 4 роки, а позивач щомісячно сплачує лізингові платежі в сумі 95800 доларів США, починаючи з 01.03.2001р. (т. 1 а.с. 40-52).
Строк поставки обладнання визначено з 15 січня по 30 червня 2001 року.
Сторонами цього контракту укладено додаткову угоду №1 від 05.05.2003р. про зміну реквізитів лізингодавця і лізингоотримувача (т. 1 а.с. 53-54).
ДПІ у м. Хмельницькому проведено планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Хекро Пет ЛТД" за період з 01.01.2004р. по 01.10.2005р., про що складено акт від 30.12.2005р. №2775/23-1/30960327 (т. 1 а.с. 7-38).
В акті перевірки записано про заниження підприємством податку на прибуток внаслідок таких порушень.
В 2-му кварталі 2004 року підприємство в розрахунок приросту балансової вартості запасів не включило запаси, використані не в господарській діяльності (нестача по рахунку 204 "Тара й тарні матеріали" в сумі 851 грн.), що призвело до заниження валових доходів на 851 грн. (додаток №2 а).
Заборгованість ТОВ "Хекро Пет ЛТД" в іноземній валюті за фінансовими кредитами в сумі 6910 тис. дол. США, в тому числі 3410 дол. США, яка виникла до 01.01.2003р., згідно з нормами п.п.7.3.3, 7.3.6 п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла до 01.01.2003р.) та п.8 Перехідних положень Закону України від 24.12.2002р. №349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягала перерахунку для визначення курсових різниць. У зв'язку з цим позивачем завищено валові доходи на суму 86273 грн. (пункт 3.1.1 акта перевірки).
Всього валові доходи завищено на 85422 грн. (86273 грн. - 851 грн.).
В пункті 3.1.2. акта перевірки йдеться про завищення валових витрат у розмірі 5822343 грн., в тому числі за 2004 рік - на 4847489 грн., за 9 місяців 2005 року - на 974854 грн. через віднесення до них сплачених нерезиденту-лізингодавцю лізингових платежів в частині сум, що відшкодовують при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, який амортизується за строк внесення лізингових платежів по контракту від 10.01.2001р. №01-15-2001/L. Такими операціями дочірнього підприємства порушено вимоги п.п. 5.3.2 ст.5, п.п.8.3.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону від 22.05.1997р., яка була чинною до 01.01.2003р.), п.п.7.9.6 ст.7 цього ж Закону (в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2003р.), п.2 Перехідних положень Закону України від 24.12.2002р. №349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В пунктах 3.1.2 і 3.1.4 акта перевірки зазначено також про те, що станом на 01.01.2004р. збитки попередніх періодів згідно з актом перевірки від 24.05.2004р. №1209 мали складати 1453392 грн. Фактично платником в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток показано від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду в сумі 3160200 грн. Підприємством завищено валові витрати в 1-му кварталі 2004 року на 1706808 грн. (3160200 грн. - 1453392 грн.).
Це порушення призвело до завищення валових витрат за 2004 рік на 6554297 грн., за 9 місяців 2005 року - на 974854 грн.
Підприємством також перенесено в рядок 09 "Балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003р." Декларації з податку на прибуток збитки в сумі 1671100 грн.
Всього підприємством перенесено збитки в сумі 4831300 грн. (сума рядків 04.9 і 09 або 3160200 грн. + 1671100 грн.) та завищено збитки попередніх періодів станом на 01.01.2004р. в сумі 3377908 грн.
Таке порушення призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 2278740 грн., в тому числі за 2004 рік - на 2035040 грн., за 9 місяців 2005 року - на 243700 грн. (974854 грн. х 25%).
В запереченнях податкової інспекції від 17.02.2006р. на позов вказано, що на визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток вплинули результати камеральної перевірки, викладені в акті від 24.12.2004р. №22863, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення на суму 429,97 тис. грн., яке оскаржується у судовому порядку, а отже така сума не є узгодженою.
Отже, податкове зобов'язання за 2004 рік склало 1605,07 тис. грн., за 9 місяців 2005 року склало 243,7 тис. грн., а разом 1848,77 тис. грн. (т. 1 а.с. 111-121).
На підставі цього ДПІ у м. Хмельницькому прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006р. №0000112301/0/50, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1848770 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 924385 грн. (т. 1 а.с. 39).
Визнавши правильність висновку акта перевірки щодо заниження валового доходу на 851 грн., ТОВ "Хекро Пет ЛТД" не оспорило податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006р. в частині податку на прибуток в сумі 212,75 грн. і штрафної санкції у розмірі 106,38 грн. (т. 2 а.с. 1-3).
Спір щодо завищення валових витрат на суму 5822343 грн. виник через віднесення підприємством після 01 січня 2003 року до валових витрат всієї суми сплачених ним нерезиденту лізингових платежів за об'єкти, отримані в лізинг до 01.01.2003р.
Згідно з ч.2 ст.16 Закону України "Про лізинг" лізингові платежі включають:
- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
- суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
- відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про лізинг" передбачено, що амортизаційні відрахування на надане в лізинг майно визначається згідно із законодавством України.
Податкова інспекція вважала, що сума лізингового платежу, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, не повинна відноситись до валових витрат.
Оскільки спірні правовідносини виникли після 01 січня 2003 року, то вони регулюються п.п.7.9.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким цей Закон доповнено згідно із Законом України від 24.12.2002р. №349-IV, що набрав чинності з 01.01.2003р.
Відповідно до п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7 згаданого Закону оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку:
передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни.
Пунктом 2 розділу 2 "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002р. №349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом (до 01.01.2003р.), оподатковуються за правилами, що діяли на момент передання такого об'єкта, або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця).
Пункт 2 розділу 2 "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002р. №349-IV не визначає право вибору правил оподаткування тільки для лізингодавця та лише доходів лізингодавця, а надає йому право вибору правил оподаткування для операцій лізингу з його участю.
З огляду на викладене, саме лізингодавець обирає правила оподаткування обох сторін операції фінансового лізингу, в який об'єкт був переданий до моменту набрання чинності Законом України від 24.12.2002р. №349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і обрані таким чином правила підлягають застосуванню кожною із сторін такої операції.
Окрім того, в Законі України від 24.12.2002р. №349-IV не вказано, що згадане положення може бути застосоване лише лізингодавцем, який є резидентом України.
На лист ТОВ "Хекро Пет ЛТД" від 03.01.2003р. за №1 компанія "АТV Hekro Plastic B.V." 04.03.2003р. повідомила, що облік лізингових операцій по контракту №01-15-2001/L від 10.01.2001р. залишається у рамках правил, що діяли до 1 січня 2003 року (т. 1 а.с. 55-57).
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що всю суму сплачених позивачем лізингових платежів необхідно відносити до валових витрат, зважаючи на такі норми законодавства.
Згідно з п.5.1. та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.1.18.2 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній до 01.01.2003р.) фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.
Із наведеного випливає, що зазначений Закон операцію лізингу відносить до операцій продажу результатів послуги , а ч.3 п.1.31 ст.1 даного Закону визначає, що продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу, тобто прямо вказує, що користування об'єктом лізингу, є послугою.
Оскільки продажем послуги є надання права на користування товарами в межах договору лізингу, то лізингова плата як компенсація за користування об'єктом лізингу є платою за послугу, а відповідно відноситься до складу валових витрат.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" в пунктах 5.3-5.8 статті 5 не містив обмежень на віднесення до складу валових витрат лізингової плати.
Відповідно до п.5.10 ст.5 в редакції Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що була чинною до 01.01.2003р., установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Право лізингоотримувача віднести до валових витрат всю суму сплаченого лізингового платежу кореспондується з правом лізингодавця включити до валового доходу доходи від здійснення операцій лізингу (оренди), що передбачено п.п.4.1.4 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Посилання податкової інспекції на ч. 3 п. 1.18.2 ст. 1, п.п. 5.3.2 ст. 5, п.п. 8.5.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним, оскільки в межах договору лізингу відбувається передача майна в користування і лізингоутримувач не набуває права власності на об'єкт фінансового лізингу в момент його отримання.
Окрім того, оскільки зміст п.п.1.18.2 п.1.18 ст.1, п.1.31. ст.1, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з однієї сторони, та п.п.5.3.2 ст.5, п.п.8.5.2 ст.8 цього ж Закону, з іншої сторони, припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника податків, то згідно з п.п.4.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення приймається на користь платника податків.
Тому, віднесення позивачем до валових витрат частини лізингових платежів, які відшкодовують вартість об'єктів фінансового лізингу, є правомірним.
Щодо інших наведених в акті перевірки від 30.12.2005р. порушень, які вплинули на визначення розміру податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, зокрема, завищення підприємством валових витрат та завищення збитків попередніх періодів, то суд першої інстанції правильно зазначив, що використання лише даних акта перевірки від 24.05.2004р. №1209, стосовно яких не було здійснено процедур узгодження відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язаня платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є безпідставним. При заповненні податкових декларацій з податку на прибуток за 1-й квартал 2004 року підприємство керувалося наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" та ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону, що набрав чинності з 01.01.2003р.).
Тому і в цій частині суд прийняв законне та обгрунтоване рішення.
В поясненні від 20.06.2006р. ДПІ у м. Хмельницькому зазначила, що спірними є порушення, які охоплюються п.п. 5.3.2 ст. 5 і п.п. 7.9.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (т. 2 а.с. 129).
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, то прийнята ним постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198 ,200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 20 березня 2006 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Черпак Ю.К.
судді:
Веденяпін О.А.
Іоннікова І. А.
Віддрук. 2 прим.
1 - до справи
2 - в наряд друк.
Гаврилюк Т.