справа №2-52/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 травня 2007 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Николайчука В.О.
при секретарі Калін О.Б
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської школи-інтернату про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Позивач посилається на те, що з 01 квітня 1996 року працював в Ананьївській школі-інтернат спочатку вчителем, а з 06 вересня 1999 року вихователем.
Згідно наказу б/н від 19.06.2003 року звільнений з роботи за ст. 41 п.3 КзПП України за діяння, які протирічать Правилам внутрішнього розпорядку і насилля над дітьми. При цьому з даним наказом був ознайомлений лише 02.07.2003 року, розрахунок не надали, виплатили заробітну плату, без інших розрахункових.
Вважає дане звільнення незаконими по слідуючим підставам:
!. Не допускав фактів насилля над дітьми. На засіданні педагогічної ради по ініціативі директора школи, на той час, ОСОБА_2, його обвинуватили в тому, що по його вині діти його групи залишилися голодними, не поснідавши. Дав пояснення, що замісник директора по виховній роботі не допустила групу в їдальню, але його твердження не прийняли до уваги.
2.Фактів насилля над дітьми не допускав. По даному питанню по заяві директора проводилась перевірка прокуратурою району та райвідділом міліції і в порушенні кримінальної справи відмовлено. 3.Посилання адміністрації на нібито раніше допущенні ним порушення в роботі і накази за 1999-2000 роки безпідставні, так як минуло більше 1 року з моменту їх видання про які він і не знав. 4.3вільнення по ініціативі адміністрації проведене без згоди профкому. На засідання не викликали. 5.Про безпідставність претензій до нього зі сторони дирекції школи до його роботи можуть підтвердити свідки. 6.Накази про звільнення у трудовій книжці і виданий на руки не співпадають.
Крім того адміністрація відмовляє у видачі довідки про середню заробітну плату, яка складає 230 гривень.
Вважає своє звільнення незаконним, а тому просить визнати звільнення з роботи незаконним та поновити на роботі вихователем Ананьївської школи-інтернат м. Ананьева, Одеської області та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В ході розгляду справи по суті позивач в повному обсязі підтримав свої вимоги і в судовому засіданні пояснив, що ніякого насилля до дітей, будучи вихователем, не допускав. Факт того, що діти його групи одного разу не поснідали стався не з його вини, а з вини замісника директора школи, яка не допустила дітей до їдальні. Своєчасно не звернувся до суду з питання поновлення на роботі, так як звертався з цього питання в інші компетентні органи. Його своєчасно не ознайомили з наказом про звільнення і не провели повний, на час звільнення розрахунок. Вважає своє звільнення незаконним і просить поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та в судовому засіданні пояснила, що дійсно позивач працював протягом 2000-2003 року вихователем Ананьївської школи-інтернат і систематично
порушував трудову дисципліну, правила внутрішнього трудового розпорядку та вчиняв аморальні вчинки, несумісні з продовженням роботи вихователем.
За вказаний період позивач неодноразово притягувався до відповідальності, але висновків не робив. Дані обставини підтверджуються відповідними наказами, актами, поясненнями учнів, висновками комісії та відповідними рішеннями компетентних органів.
За час роботи з боку позивача допускалось насилля над дітьми, яке виражалось в тому, що позивач примушував дітей за будь яке незначне порушення дисципліни, застосовувати насилля одне до одного з застосуванням паска, а коли йому вважалось, що діти наносять удари слабо, то показував як потрібно бити з допомогою паска, б'ючи при цьому ту чи іншу дитину. Були факти коли позивач закривав дітей у кімнаті та сушилкі, обмежуючи їх свободу. Також є достовірним той факт, що одного разу позивач не допустив групу дітей, де він був вихователем, до їдальні і діти залишилися голодними.
За систематичні порушення прав дітей вихователем ОСОБА_1 його було звільнено з роботи згідно наказу № 56 від 19.06.2003 року. На той час по невідомим причинам комітет профспілки не розглянув питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи, але в ході розгляду справи в суді така згода комітету профспілки отримана. Наказ був підписаний директором школи-інтернат ОСОБА_2.
Вважають , що вимоги позивача безпідставні і не підлягають задоволенню.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що факт того, що група дітей, в якій позивач був вихователем, одного разу не поснідала дійсно мав місце, але це сталось не з вини позивача, а старшого вихователя, яка не впустила дітей до їдальні. Діти дійсно запізнилися до їдальні, але причина їх запізнення йому невідома. Харчуються діти школи - інтернату за відповідним графіком, залежно від свого віку, спочатку старші класи, а потім менші класи. Чи застосовував позивач до дітей фізичну силу і чи були факти пов'язані з позивачем, які б розглядалися на педраді йому невідомо.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона 2-3 роки навчалася в класі, де вихователем був позивач.3а час навчання, позивач застосовував до дітей в тому числі і до неї, фізичну силу. Закривав у кімнаті, міг залишити без обіду. її за запізнення закрив у сушилкі, а її подругу у кімнаті. Бив її тільки один раз, інших дітей не одноразово. Застосовував до дітей, так звану «резинову кашу», що виражалося в тому, що примушував дітей бити один одного резиновим тапком. Багато з дітей в школі вже не навчаються, а ті що ще навчаються не бажають давати свідчення, так як не хочуть мати проблем. Одного разу їх клас чергував по їдальні, де накривали столи. Під час цього їх повідомили, що на них чекає позивач.1 коли вони з ним зустрілися, то він сказав, що вони неправильно передали чергування, зібрав їх біля їдальні і повів до школи без сніданку. Тільки на третьому уроці старший вихователь повела їх до їдальні.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює вчителем школи-інтернату і питання про поведінку позивача неодноразово розглядалось на педраді, в тому числі за зверненнями учнів з питання їх побиття та інших непедагогічних дій з боку позивача. Був випадок коли позивач залишив дітей без сніданку. Діти запрошувались на засідання педради, де розповідали про жорстоке непедагогічне відношення до них позивача.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює заступником директора з навчально-виховної роботи школи - інтернату. Позивач звільнений за неодноразові факти непедагогічного ставлення до дітей, які виразилися в тому, що він застосовував до дітей фізичну силу, залишив їх без сніданку.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працювала з позивачем в одній школі до його звільнення і на той час була членом профкому, а також приймала участь в засіданні педради, на якій неодноразово розглядалося питання про ті чи інші негативні вчинки позивача відносно до дітей. На педраду викликалися діти, які розповідали, що позивач їх кривдив, бив не допускав до їдальні. Таке ж питання розбиралося і на профкомі. Профком надав згоду на звільнення позивача.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивач був вихователем у їх класі і вона була свідком того, що коли два брати прогуляли уроки, то позивач примусив їх бити один одного пліткою, яку їм дав, а її примусив дивитися на це і вона стала свідком того, як два рідні брати били один одного. Коли вони били один одного слабо, то позивач говорив, щоб били сильніше, бо він сам буде бити. В спілкуванні з іншими учнями, вони також розповідали, що позивач їх бив. її особисто він не бив, але замикав її, як і інших дітей, у кімнаті, через, що вони не ходили на обід та вечерю. Коли позивач карав дітей, то пропонував вибирати, яку саме «кашу» застосовувати, тоб -то, якщо «резинову», то це скакалка, «кожану», то це пасок, а «березову», то це палка.
Також був факт того, що їх клас залишився без сніданку в день їх чергування по їдальні, так як позивач сказав їм, щоб вони не чергували. Коли клас підійшов до їдальні, то старший вихователь
сказала, щоб вони почекали, так як снідають молодші класи, але позивач наказав їм йти до школи, в результаті чого вони залишилися без сніданку.
З доданих до справи документів, а саме копії трудової книжки (а.с. 3-5), витягу з наказу від 19.06.2004 р. (а.с. 6), витягу з протоколу №54 від 16.03.2004 р. (а.с. 35), витягу з протоколу №47 від 05.04.2004 р. (а.с. 36), протоколу №55(47) від 05.04.2004 р. (ах.36а), довідок (а.с. 100-104) вбачається за яких підстав та в якому порядку було проведено звільнення позивача.
З наказів, актів, доповідних, заяв висновку комісії, протоколу учнів, досліджених в судовому засіданні, вбачається, що позивач до дня звільнення неодноразово допускав порушення трудової дисципліни, його непедагогічні методи виховання розглядалися на засіданнях педради і неодноразово на нього накладалися дисциплінарні стягнення ( ас. 49-60, 63-92, 93-95, 99).
Крім того, з оглянутого в судовому засіданні матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи №181 за 2003 рік відносно позивача, з пояснень, заяв, доповідних учнів та вихователів, які долучені до вказаного матеріалу, також вбачається, що позивачем застосовувались до учнів непедагогічні методи виховання та фізичне насильство.
Відповідно наданої довідки Управління освіти і наукової діяльності Одеської облдержадміністрації, відповідач - Ананьївська загально - освітня школа-інтернат І-ІП ступенів являється юридичною особою, належить до обласної комунальної власності та фінансується з обласного бюджету (а.с. 229).
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що непедагогічні методи виховання, застосування фізичних мір виховання до учнів з боку позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і його звільнення проведено у відповідності з вимогами чинного законодавства і підстав для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не встановлено.
Крім того позивачем пропущено строк звернення до суду з питання його звільнення, так як з наказом про звільнення він ознайомлений 2 липня 2003 року (про що позивач вказує в позовній заяві а.с. 2), а до суду звернувся 8 серпня 2003 року. Надані позивачем копії його листа - звернення на адресу Міністра освіти України та відповідь на нього Управління освіти Одеської держадміністрації не може розцінюватись судом, як поважна причина пропуску встановлених трудовим законодавством строків для звернення до суду, оскільки в листі не вказано дату звернення і в змісті листа не йдеться взагалі мова про звільнення позивача, (а.с. 242). Відповідь же на листа дана 8 липня 2003 року, тобто через 6 днів після ознайомлення позивача з наказом про звільнення (а.с. 243), що викликає сумнів у суду, що звернення позивача було направлено після ознайомлення з наказом, а незадовго до цього. Крім того позивач не ставить питання про поновлення строків для звернення до суду і суд не вбачає поважних причин для його поновлення.
Твердження позивача про те, що запис в трудовій книжці та наказ про звільнення є неідентичними, не відповідає дійсності так, як відповідно до п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 з послідуючими змінами, запис про звільнення в трудової книжці працівника проводиться з додержанням слідуючих правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, наказ, його дата та номер.
Таким чином суд приходить до висновку, що трудова книжка позивача заповнена при його звільнені у відповідності з вимогами наведеної Інструкції..., запис по своєму змісту відповідає наказу про підстави звільнення та з посиланням на статтю Кодексу Законів про працю України.
Відповідно ст. .41 ч.1 п.3 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано також у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
Відповідно ст. 233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний суд може поновити ці строки.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Витрати по справі понесені сторонами залишаються за ними, так як жодна з сторін не ставить питання на кого їх віднести.
Керуючись ст. 233, 234 КЗпП України, ст.
ст. 212-215
РІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі в Ананьївській загально - освітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 державне мито в сумі 51 гривні в прибуток держави.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 7 гривень 50 коп.
На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.