Справа №2-а-21/2007 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Николайчука В.О.
при секретарі Калін О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ананьева адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення грошових виплат по грошовому забезпеченню військовослужбовців, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач посилається на те, що він проходить військову службу в Збройних Силах України з серпня 1979 року по березень 1990 року та з жовтня 1994 року по теперішній час. Останнє місце служби Ананьївський районний військовий комісаріат (Одеського обласного військового комісаріату, Південне оперативне командування, Одеська обл., м. Ананьїв).
Вважає, що при проходженні ним військової служби, йому було не доплачено 5152 грн. 60 коп. тому, що нарахування грошового забезпечення було проведено з порушенням діючого законодавства України.
Так, згідно довідки №524 від 29.09.2006 року "Довідка про грошове забезпечення по основним виплатам у 2003-2005 роках", виданої Ананьївським районним військовим комісаріатом, слідує, що виплата грошового забезпечення що належить військовослужбовцю, за період з 01.05.2003 року по 31.03.2005 року виплачувалось йому у меншому, ніж належало розмірі, а саме:
Згідно Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (в подальшому, Указ Президента № 389) військовослужбовцям, з метою підвищення рівня соціального захисту, встановлена щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - 10%, понад 10 років - 30%, понад 15 років - 50%, понад 20 років - 70% у відсотках до грошового забезпечення.
Виплата надбавки за безперервну військову службу в розмірі 10% до грошового забезпечення повинна здійснюватись згідно Указу Президента № 389 з 01 травня 2003 року по 28.10.2004 року, та 30% з 29.11.2004 року.
Відповідно з "Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", затвердженою наказом МО України від 26.05.2003 року № 149 розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуючою посадою) щомісячні надбавки та доплати.
На 01 травня 2003 р. його стаж безперервної військової служби в Збройних Силах України складав: - 8 років 06 місяців 11 днів, що підтверджує "послужний список", що додається до позову.
Але фінансово-економічною службою Одеського обласного військового комісаріату при виплаті грошового забезпечення розміри надбавки були безпідставно занижені.
Так з наданої Ананьївським районним військовим комісаріатом довідки №524 від 29.09.2006 року слідує, що у 2003 році виплати надбавки за безперервну військову службу в розмірі 10 % до
грошового забезпечення відповідно до норм встановлених Указом Президента №389 в повному обсязі була здійснена тільки за грудень 2003 року.
Також з наданої Ананьївським районним військовим комісаріатом довідки №524 від 29.09.2006 року слідує, що у 2004 році виплата надбавки за безперервну військову службу в розмірі 10% до грошового забезпечення відповідно до норм встановлених Указом Президента №389 в повному обсязі була здійснена тільки за січень, жовтень, та 30% за листопад та грудень 2004 року, та не виплачена в повному обсязі за лютий та березень 2005 року.
Таким чином, загальна сума недоплаченого грошового забезпечення складає 5152 грн. 60 коп.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно вимог Указу Президента України від 05.05.2003 року №389 військовослужбовцям встановлені щомісячні надбавки за безперервну військову службу залежно від стажу служби, порядок та умови виплати яких надано право визначати Міністру Оборони України.
Всупереч цьому в п. 2 наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 року №149 вказано що розміри щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України.
Але у відповідності до п.2 Указу Президента України "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" від 21.08.1997 року №888/97, Міністерство оборони України у своїй діяльності користується Конституцією та Законами України, актами Президента України, Кабінета Міністрів України, а також цим "Положенням". Також у відповідності з п.12 цього "Положення" Міністр оборони України в межах повноважень Міністра оборони відповідно до законодавства видає накази і директиви, контролює їх виконання.
Таким чином, зміст п.2 наказу МО України від 26.05.2003 року №149 не відповідає ступеню його юридичної сили, він перечить діючому нормативно-правовому акту більшої юридичної сили, саме Указу Президента України від 05.05.2003 року №389, тому що дійсним Указом передумовлено, що Міністр оборони визначає тільки порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу, а не її розмір.
Згідно з п.4.3. Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Сил України, надбавка не виплачується протягом дії накладеного на військову службу відповідного командиром дисциплінарного стягнення до його зняття, але не більш ніж шести місяців. Інших умов і підстав невиплати грошового забезпечення в Інструкції не зазначено. Під час проходження військової служби він характеризувався позитивно, стягнень не мав, тобто підстав для позбавлення його права на одержання данної надбавки не має. У зв'язку із чим, у нього виникло право на одержання надбавки в повному розмірі. Таким чином підстав для позбавлення цієї надбавки не має, як і немає підстав виплачувати йому надбавки в неповному розмірі, оскільки інструкція цього не передбачає. Він неодноразово звертався до керівництва Одеського обласного військового комісаріату та Ананьївського районного військового комісаріату із проханням виплатити йому грошове забезпечення в повному обсязі, однак, йому в цьому було необгрунтовано відмовлено.
У відповідності до:
· ст. 22 Основного Закону України (Конституція України), де визначено що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод;
· ст. 43 Основного Закону України (Конституція України), де визначено що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від зазначеної законом;
· Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" де статтею 9 визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України:
· наказу Міністра оборони України від 05.03.2001р. № 75 "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" п.1.11, де вказано що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене у меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього;
- ст. 5 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Просить стягнути на його користь з Одеського обласного військового комісаріату не дораховану
за 16 місяців щомісячну 10% надбавку з 01.05.2003 року по 28.11.2004 року та 30% надбавки з
29.11.2004 року по 31.03.2005 року за безперервну військову службу у сумі 5152 грн. 60 коп. (п'ять тисяч сто п'ятьдесят дві грн. 60 коп.) та понесені ним витрати по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення на позов в яких посилається на те, що Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" мінімальні та максимальні розміри в межах конкретної вислуги років не визначені і крім того, відповідно до зазначеного Указу визначення конкретного щомісячного розміру надбавки залежить від розміру асигнувань, які затверджуються Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік на утримання Збройних Сил України, а тому в зв'язку з відсутністю асигнувань, вважають позовні вимоги безпідставними і просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши пояснення позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи: довідку про нарахування грошового утримання позивача (а.с. 5), з якої вбачається, що дійсно позивачеві виплачувалась надбавка з червня 2003 року по листопад 2003 року включно - 3%, з лютого 2004 року по вересень включно - 3 %, за лютий та березень 2005 року - 5 %, хоча відповідно до Указу Президента України №389 від 05 травня 2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, ..." та інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну війскову службу в Збройних Силах України затвердженої наказом міністра оборони України № 149 від 29 травня 2003 року йому повинна була виплачуватися вказана надбавка в розмірі з червня по листопад 2003 року включно 10%, з лютого по вересень 2004 року включно - 10%, а за лютий та березень 2005 року 30%. Надбавки повинні бути встановлені щорічно, а не помісячно, в різних відсотках, так як фінансування Міністерства Оборони здійснюється на підставі Закону України "Про державний бюджет" на кожен поточний рік.
Суду не надано ніяких відповідних доказів та розрахунків того, що така надбавка фінансувалась аз Державного бюджету України не в повному обсязі, або того, що були підстави для зменшення її розміру.
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позивачу безпідставно, в порушення вимог Указу Президента України №389 від 05 травня 2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, ..." недоплачено суму в розмірі 5 152 гривні 60 копійок і вказана сума повина бути стягнута на користь позивача.
Витрати по справі стягнути з відповідача. Керуючись ст. 98 КЗпП України, Указом Президента України №389 від 05 травня 2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України й Управління державної охорони України за безперервну службу" , ст. ст. 17, 69-77, 79, 86, 104, 111, 159-163 КАС України, , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Стягнути з Одеського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 5 152 гривні 60 копійок недоплаченого грошового забезпечення.
Стягнути з Одеського обласного військового комісаріату державне мито в прибуток держави в сумі 51 гривні.
постанова суду набирає законної сили по закінченню строків на її апеляційне оскарження .
На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст186 ч.5 КАС України.