Справа № 2-354/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2007 року.     Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Гончара В.М. ,  при секретарі Попруженко Л.М. ,  за участю сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.  Кіровограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  Первозванівської сільської ради Кіровоградського району,  про усунення перешкод шляхом виписки і виселення із житлового будинку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить зобов"язати відповідача ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження не чинити їй перешкоди в розпорядженні власністю знявши їх з реєстраційного обліку в належному їй будинку під АДРЕСА_1,  виселити ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 із належного їй будинку без надання іншого житлового приміщення та зобов"язати відповідача Первозванівську сільську раду знати вказаних осіб з реєстраційного обліку.

В обгрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначила,  що відповідно договору купівлі-продажу від 09.12.2003 року їй належить будинок під АДРЕСА_1. В будинку були прописані за її згодою і проживають її син ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_2,  їх сином ОСОБА_3.  Також в будинку зареєстрований без її згоди але не проживає ОСОБА_4,  син відповідачки від першого шлюбу. За час проживання відповідачка ніде не працювала,  вела розгульний спосіб життя,  вихованням сина ОСОБА_3 не займалась,  постійно влаштовувала сварки,  провокувала сина на бійки. В листопаді 2005 року її син отримав свідоцтво про розірвання шлюбу з відповідачем.  Так як відповідач перестала бути членом сім"ї,  являється сторонньою особою,  а вона має намір продати будинок,  посилаючись на вимоги  ст.  150 ЖК України,   ст.  48 п.2 Закону України "Про власність",  просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі,  підставою для задоволення своїх вимог зазначила те,  що відповідач розірвала шлюб з її сином,  скоїла в неї крадіжку,  намагається посадити її сина в тюрму,  а тому її вимоги повинні бути задоволені.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала,  заперечуючи проти їх вимог суду пояснила,  що після укладення шлюбу з ОСОБА_5,  який є сином позивачки,  разом із своїм сином Андрієм від першого шлюбу проживала в квартирі АДРЕСА_2,  яка належала чоловіку. За час проживання у них в ІНФОРМАЦІЯ_1 році народився син Сергій. Після продажу квартири в 2003 році ними сумісно був куплений будинок в АДРЕСА_1,  який без її відома був оформлений на позивачку ОСОБА_1 Зі згоди позивача в цьому будинку були зареєстровані як члени сім"ї вона з чоловіком та їх діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Після купівлі будинку вона з чоловіком зробили в ньому ремонт і продовжували проживати разом.  Після розірвання шлюбу з чоловіком в 2005 році вона з дітьми продовжує проживати у вказаному будинку,  проводить відповідну плату за   комунальні   послуги,    працює,    виховує   дітей.   Вважає,    що   вимоги   позивача   є

 безпідставними,  не доведені належними доказами,  вона та її діти не можуть бути зняті з реєстрації та виселені із будинку так як іншого житла не мають.

Відповідач Первозванівська сільська рада,  інтереси якого представляла за довіреністю ОСОБА_6,  позовні вимоги не визнала,  суду пояснила,  що в 2003 році в будинку під АДРЕСА_1,  за згодою позивачки,  були зареєстровані як члени сім"ї її син ОСОБА_5 разом із дружиною ОСОБА_2,  та неповнолітнім сином ОСОБА_3,  а також був зареєстрований син відповідачки неповнолітній ОСОБА_4. Сама позивач ОСОБА_1 у вказаному будинку зареєстрована не була так як мешкає в м.  Кіровограді. Під час проживання сім"ї ОСОБА_1 у вказаному будинку,  до сільської ради від позивача по справі ОСОБА_1 надійшла скарга на поведінку її невістки. Рішенням керівництва сільради була створена комісія яка обстежила житлові умови сім'ї' ОСОБА_1,  під час якої було встановлено,  що син,  невістка та онук проживають в будинку в цілком задовільних умовах і викладені в скарзі обставини не знайшли свого підтвердження.

Вважає,  що вимоги позивача щодо зняття з реєстрації і виселення із будинку без надання житла відповідача та її неповнолітніх дітей є безпідставними,  а дії Первозванівської сільради щодо реєстрації вказаних осі в будинку є правомірними.

Свідок ОСОБА_7  суду підтвердила факт продажу сторонами квартири по АДРЕСА_2. За які конкретно кошти і ким покупався будинок в с Первозванівка,  хто в ньому був зареєстрований їй невідомо.

Заслухавши пояснення сторін,  свідка,  дослідивши матеріали справи,  в тому числі і у відповідності з вимогами  ст.  60 ЦПК України,  якою передбачено,  що кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених  ст.  61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  суд встановив наступне:

Відповідач зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 і сумісно із сином від першого шлюбу ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження проживала в квартирі АДРЕСА_2,  яка належала чоловіку. Під час перебування в шлюбі у них в ІНФОРМАЦІЯ_1 році народився син ОСОБА_3. В 2003 році сім"я ОСОБА_1 продала квартиру,  що сторонами не заперечувалось в судовому засіданні при дачі показів,  а 09.12.2003 року сторонами по справі був куплений будинок під АДРЕСА_1 право власності на який,  відповідно договору купівлі-продажу та довідки ОКП "Кіровоградського ООБТІ",  оформлено на  ОСОБА_1,  яка є позивачем по справі.

У вказаному будинку за згоди позивача були зареєстровані як члени сім"ї її син ОСОБА_5,  його дружина ОСОБА_2,  їх син ОСОБА_3,  що не заперечувала позивач,  відповідач та представник Первозванівської сільради,  а також був зареєстрований неповнолітній син відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_4. Вказаний будинок був і є постійним місцем проживання відповідачки з її чоловіком та їх малолітніх дітей в якому ведеться спільне господарство.

В 2005 році шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було розірвано,  про що видано відповідне свідоцтво від 16.11.2005 року. Після розірвання шлюбу відповідач по спразі продовжує проживати в будинку під АДРЕСА_1 та веде господарство,  що також підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 25.05.2007 року в складі створеної комісії.

 ст.  156 ч. 4 ЖК України передбачено,  що припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх право користування займаним приміщенням.

За місцем проживання і роботи відповідачка характеризується з позитивної сторони.

Відповідно до  ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вважала,  що її вимоги підлягають задоволенню на підставі  ст.  150 ЖК України та  ст.  48 Закону України "Про власність".

Проте вказані норми права регулюють користування жилим будинком,  що належить громадянинові,  відповідно якої громадяни,  які мають у приватній власності будинок,

користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати,  дарувати,  заповідати,  здавати в оренду,  обмінювати,  закладати,  укладати інші не заборонені законом угоди (  ст.  150 ЖК України) та загальні положення захисту права власності (  ст.  48 Закону України "Про власність"),  а не питання про усунення перешкод шляхом виписки і виселення із житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

Під час розгляду справи судом не встановлено,  а в свою чергу позивачем не надано суду відповідних доказів,  які б підтверджували чинення перешкод відповідачем та її дітьми в розпорядженні будинком позивачу,  підстав для зняття відповідачів з реєстрації та виселення відповідача з її дітьми із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

При таких обставинах,  суд приходить до висновку,  що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись  ст.   ст.  10,  11,  209,  212,  214-215 ЦПК України,  суд

 ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  Первозванівської сільської ради Кіровоградського району,  про усунення перешкод шляхом виписки і виселення із житлового будинку,  відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.