№1-254/2007

ПОСТАНОВА

попереднього розгляду справи

20 червня 2007 року                                                                                        м. Львів

Суддя Галицького районного суду м.  Львова М. Ф.Романюк при секретарі Кузьмич Н.А.,  з участю прокурора Клісовського Й.Т.,  захисника ОСОБА_2,  вивчивши матеріали кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 по  ст.  ст. 191 ч.5,  364 ч.2,  366 ч.2,  200 ч.2,  231   КК України,  -

встановив:

В провадження Галицького районного суду м. Львова надійшла кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 по  ст.  ст. 191 ч.5,  364 ч.2,  366 ч.2,  200 ч.2,  231   КК України.

При попередньому розгляді справи суддя виявив:

·        порушення вимог КПК України,  допущених досудовим слідством,  без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду;

·        неправильну кваліфікацію дій обвинуваченої за статтями КК України;

·        невідповідність  складення     обвинувального  висновку  вимогам  КПК України.

Так,  ОСОБА_1 досудовим слідством інкримінується те,  що вона працюючи на посадах: економіста,  завідувача сектору та начальника Галицького відділення ЛОФ АКБ „Укрсоцбанк",  тобто будучи службовою особою та виконуючи організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції,  вчинила злочини,  передбачені  ст.  ст. 191 ч.5,  364 ч.2,  366 ч.2,  200 ч.2,  231   КК України.

Однак,  як вбачається із змісту складеного обвинувального висновку,  досудовим слідством не розписано (не зазначено),  в чому ж полягає склад інкримінованих обвинуваченій злочинів,  передбачених  ст.  ст. 364 ч.2,  366 ч.2,  231   КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 191 ч.5 КК України,  то досудовим слідством невірно кваліфіковано її дії - з обвинувачення підсудної слід виключити форми злочинної поведінки: привласнення і розтрата,  т.я. гроші не перебували у її віданні і не були їй ввірені,  у зв'язку з чим не була наділена правомочністю по їх розпорядженню,

2

управлінню та зберіганню (не було ні доручення на вчинення цих дій,  ні договірних відносин з потерпілими). Крім того,  в епізоді від 23.08.00. відсутня кваліфікуюча ознака повторності; в деяких епізодах (зокрема і від листопада 2005 року відносно потерпілого ОСОБА_3) не встановлено місце вчинення обвинуваченою злочину,  що суттєво впливає на підсудність розгляду справи.

Кваліфікація дій обвинуваченої за  ст. 364 ч.2 КК України не знайшла свого підтвердження,  оскільки досудовим слідством не розписано склад даного злочину (мотивація кожного із інкримінованих злочинів ідентична,  невідомо в чому полягають тяжкі наслідки і кому вони заподіяні) та окрім того,  така відсутня,  т.я. зловживання службовою особою своїм службовим становищем виступило способом заволодіння майна і утворило склад злочину за  ст. 191 ч.5 КК України. При  ст. 364 КК України службова особа не заволодіває майном,  а,  отримуючи вигоду з свого службового становища,  заподіює власнику майнову шкоду. При вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 364 КК України це не пов'язано з протиправним вилученням та безоплатним обертанням майна (грошей) у свою власність.

Щодо кваліфікації дій за  ст. 366 ч.2 КК України,  то досудовим слідством не зазначено,  в чому полягає спричинення тяжких наслідків. Натомість,  якщо відсутня кваліфікація дій обвинуваченої за  ст. 364 КК України (тяжкі наслідки мають наступити для інтересів служби,  що відсутнє в обвинуваченні і ним не доведено),  то кваліфікація дій ОСОБА_1 в даному випадку підпадає під ознаки злочину,  передбаченого ч.1  ст. 366 КК України.

При кваліфікації дій ОСОБА_1 за  ст. 231 КК України також не розписано складу даного злочину. Слід зазначити,  що обвинуваченій інкримінуються епізоди,  де особи (потерпілі) не були клієнтами банку. До того ж ОСОБА_1 в силу свого службового становища,  що вбачається з перерахованих в обвинувальному висновку нормативних документів,  мала законні підстави для ознайомлення з відповідними відомостями (не вказано досудовим слідством якими!). А оскільки „використання" було законним -немає складу злочину. В інкримінованому злочині відсутня обов'язкова ознака об'єктивної сторони - істотна шкода юридичній особі (її майновий стан). Тому кваліфікація дій обвинуваченої за вказаною статтею КК України не знайшла свого підтвердження.

Відсутність в описовій частині обвинувального висновку місця,  часу та наслідків притаманна більшості епізодів інкримінованих обвинуваченій злочинів.

Крім того,  до обвинувального висновку не додана довідка про речові докази та цивільні позови.

Таким чином,  прокурор,  одержавши від слідчого дану кримінальну справу з обвинувальним висновком,  не перевірив дотримання останнім вимог  ст.  ст. 223,  224 КПК України,  та правильність кваліфікації дій обвинуваченої за інкримінованими статтями КК України. У зв*язку з наведеним,  суддя приходить до висновку про необхідність повернення справи прокурору.

3

Керуючись  ст. 249-1 КПК України,  -

постановив:

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 по  ст.  ст. 191 ч.5,  364 ч.2,  366 ч.2,  200 ч.2,  231 КК України повернути прокурору Львівської області для усунення виявлених порушень,  зазначених в описовій частині даної постанови суду.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 залишити раніше обраний - утримання під вартою.

Постанова оскарженню не підлягає,  на неї може бути внесене подання прокурором.