ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2006 р. Справа № 8/315-05.
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Луцику С.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Балтянський В.С., доручення №01-08/902 від 13.09.2006 р.
від відповідача: Бойко С.В., довіреність від 20.06.2006 р.
розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомплекс" "Яришів" (с. Яришів Вінницької області)
на постанову господарського суду Вінницької області
від "13" грудня 2005 р. у справі
за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Вінниця)
до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомплекс" "Яришів" (с. Яришів Вінницької області)
про стягнення 5000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Вінницької області від 13.12.2005р. у справі №8/315-05 позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомплекс" "Яришів" про стягнення 5000 грн. задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції в сумі 5000 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, СВАТ "Птахокомплекс" "Яришів" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника судом неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вказав, що 8.12.05р. ним було направлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що товариство не отримувало копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а тому не підготувало відзив на позовну заяву. Однак суд першої інстанції в порушення вимог ст. 128 КАС України розгляд справи не відклав, чим не здійснив повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
Також скаржник вказав, що згідно зі ст. 16 Закону України "Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р. державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів.
У зв'язку з тим, що відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів не передбачено статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР, то відрахування коштів до Фонду носить добровільний характер і тому підприємство відповідача не повинно нести відповідальність перед позивачем.
Крім того, скаржник вважає, що позивач неправомірно нарахував штрафні санкції за 2004 р., оскільки, в порушення вимог п. 12 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", робочі місця, призначені для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці на СВАТ "Птахокомплекс "Яришів" виконавчими органами не бронювалися, відповідачу взагалі не визначалися та не доводилися нормативи робочих місць у 2004 р., а визначеними Законом органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися.
На думку скаржника, згідно зі ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Вважає, що позивач належним чином не довів факт порушення відповідачем вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, тому вина СВАТ "Птахокомплекс "Яришів" в даному випадку відсутня, а згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає оскаржувану постанову необгрунтованою, просить її скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначив, що безпідставним є посилання відповідача на те, що він не повинен сплачувати штрафні санкції у зв’язку з відсутністю прибутку на підприємстві чи відсутністю законодавчих підстав.
Штрафні санкції є альтернативним зобов'язанням підприємства: відповідач зобов'язаний або створити норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції.
У разі відсутності прибутку у звітному періоді відповідно до Порядку сплати штрафних санкцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767 підприємству надається добровільна можливість сплатити штрафні санкції до 15 квітня наступного за звітним роком.
Також позивач вказав, що відповідач не виконав вимоги п.5.14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою. КМУ від 03.05.1995 року № 314, яким передбачено що підприємства інформують районний центр зайнятості та управління праці та соціального захисту населення про створення робочих місць для інвалідів, вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інвалідів.
Тому, саме з цієї причини у 2004 році працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача зазначеними органами не здійснювалось.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що загальна чисельність працюючих на СВАТ «Птахокомплекс» Яришів» у 2004 році становила 53 особи. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 2 робочих місця.
Згідно Звіту відповідача про працевлаштування інвалідів у 2004 році на підприємстві не було працевлаштовано працівників - інвалідів.
Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Частиною 1 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
При цьому ч. 1 ст. 18 вказаного Закону та п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створення за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.
Відповідно, вказаним Положенням передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1) робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не вживались заходи для працевлаштування інвалідів, зокрема взято до уваги лист Могилів – Подільського міськрайонного центру зайнятості №326 від 24.06.05р. з якого вбачається, що СВАТ «Птахо комплекс»Яришів» у 2004 році не інформував центр зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть працювати інваліди. Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки в матеріалах справи (а.с. 32) є лист Могилів – Подільського міськрайонного центру зайнятості №843/2-02 від 07.12.05р. в якому зазначено, що відповідач у 2004 році повідомляв центр зайнятості про можливість працевлаштування інвалідів. Інваліди цетром не направлялись, так як особи цієї категорії не звертались до центру зайнятості за послугами. Цей лист підтверджується і наявністю копій звітів відповідача про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках (лютий, серпень, вересень, грудень 2004р., а.с.33-37), в яких зазначено про вільні робочі місця та потребу в працевлаштуванні на них інвалідів, з підписами директора та печаткою Могилів – Подільського МРЦЗ.
Вищевказаний лист центру зайнятості та копії звітів були надані місцевому господарському суду до прийняття оскаржуваної постанови, однак не були прийняті судом до уваги.
Таким чином, на думку апеляційної інстанції господарський суд Вінницької області дійшов помилкового висновку, що відповідачем в 2004р. не вживались всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, тому після вжиття вказаних заходів саме органи соціального захисту населення зобов'язані займатися працевлаштуванням інвалідів на підприємствах.
Згідно ч. 2 ст.218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За таких обставин на думку суддів колегії, на СВАТ «Птахокомплекс» Яришів» не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, оскільки відповідач вжив передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Доводи скаржника спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального права, місцевим господарським судом, оскаржувана постанова у справі №8/315-05 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомплекс" "Яришів" задовольнити.
Постанову господарського суду Вінницької області від 13.12.2005р. скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2, 3 - сторонам
4 - в наряд
друк. Гаврилюк Т.