ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2006 р. Справа № 11/180-05
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Пасічник С.С.
при секретарі Луцику С.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Костєлєй К.Л., довіреність №51 від 21.09.2006 р.,
відвідповідача: Капустянчик Є.Ю., доручення №8-2/1305 від 20.09.2006 р.,
Фесько С.Ю., доручення №8-2/1305 від 20.09.2006 р.
розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "14" червня 2006 р. у справі
за позовом Спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Вінниця
до Головного управління сільського господарства та продовольства Вінницької обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Головне управління агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, м. Вінниця
про визнання недійсним пропорційного перерозподілу коштів компенсації сільськогосподарським товаровиробникам та відшкодування нанесених збитків в розмірі 48500,36 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.06.06р. у справі №11/180-05 в позові Спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення з Головного управління сільського господарства та продовольства Вінницької обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Головне управління агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації, збитків у вигляді не отриманих належних сум компенсації в розмірі 48500 грн. 36 коп. відмовлено. В частині визнання пропорційного перерозподілу коштів на компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам відсотків по комерційним кредитам недійсним провадження по справі припинено.
Повернуто Спільному українсько-турецькому сільськогосподарському підприємству "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю із державного бюджету 85 грн. державного мита, сплачено згідно доручення №461 від 25.11.2004р. на суму 570 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вказав, що визнання господарським судом Вінницької області позовних вимог в і частині визнання недійсним здійсненого відповідачем пропорційного перерозподілу грошових коштів державної компенсації сільгоспвиробникам по ставкам за кредити комерційних банків таким, що не підлягають розгляду в господарських судах суперечать постанові від 28.02.05 р. Житомирського апеляційного господарського суду по справі № 02-2а, якою суд вищої інстанції скасував ухвалу від 06.12.04 р. господарського суду Вінницької області, мотивувальна частина якої як раз і містила в собі посилання на непідвідомчість розгляду даного спору господарськими судами. Таким чином, господарський суд Вінницької області фактично виніс рішення по питаннях (спорах), які вже розглянуті іншим судом (в даному випадку судом вищої інстанції), що є, на думку скаржника, порушенням норм процесуального права.
Скаржника також зазначив, що приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача відшкодування нанесених збитків, господарський суд Вінницької області необгрунтовано роз'єднав позовні вимоги, об'єднані в позовній заяві № 44 від 25.11.04 р. підставою виникнення та тим, що вимога про відшкодування нанесених збитків є прямим правовим наслідком визнання недійсності пропорційного перерозподілу грошових коштів (п. З ст. 215, п.2 ст. 216 ЦК України), і тому, на думку скаржника, розглядатись без розгляду позовних вимог про недійсність вчиненого відповідачем одностороннього правочину, який припинив права СУТСП "ЕЛ-ТУР" ТОВ на отримання від держави повної суми грошових коштів часткової компенсації по ставкам за кредитами комерційних банків, не може в наслідок відсутності причини виникнення збитків.
Крім того, скаржник вказав, що протягом всього судового слухання відповідачем не висувались заперечення щодо розміру нанесених збитків в сумі неотриманої СУТСП "ЕЛ-ТУР" ТОВ часткової компенсації по ставкам за кредитами комерційних банків в сумі 48500 (сорок вісім тисяч п'ятсот) гривень 36 копійок. Зазначена позиція відповідача дає всі підстави вважати про відсутність обгрунтованих заперечень щодо розміру суми грошового виразу ціни позову.
Представнику скаржника в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення необгрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів, викладених в скарзі, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, відповідач зазначив, що головне управління сільського господарства і продовольства на вимогу п.9 ст. 7 Бюджетного кодексу та згідно повноважень, наданих постановою КМУ № 59 від 27.01.2001 р., дотримуючись принципу справедливості і неупередженості, який передбачає справедливий і неупереджений розподіл спільного багатства між громадянами і територіальними громадами склало зведений реєстр сум компенсації у розрізі банків і подали Міністерству аграрної політики для розподілу суми між банками для подальшого розподілу банками між позичальниками.
Постановою КМУ № 59 від 27.01.2001 р. п. 4 встановлено, що під час оформлення кредитних угод, що укладаються комерційними банками із сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими підприємствами агропромислового комплексу, встановлюється відсоткова ставка, згідно з якою нараховується сума плати за користування кредитами комерційних банків на загальних підставах.
Розмір часткової компенсації плати за користування кредитами комерційних банків, який відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, визначається (у відсотках) у кредитних угодах з підприємствами агропромислового комплексу, яким передбачається компенсувати ставку за кредити комерційних банків.
Також відповідач вказав, що із кредитного договору № 010/035-11/314 від 08.02.2001 р. та додаткової угоди до нього від 13.03.2001 р. укладених між банком та позивачем випливає, що сторони за договором не погодили розмір часткової компенсаційної плати за користування кредитами комерційних банків, який відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином у відповідача не виникало конкретного зобов'язання перед позивачем, відтак він (як конкретна юридична особа) не може нести відповідальність перед позивачем.
Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за участю суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Відповідно до п. 6 та п. 7 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства. Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, ... а також апеляційні скарги, ... розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав, колегією суддів встановлено.
Приватне сільськогосподарське підприємство „ЕЛ-ТУР” (правонаступником якого є позивач) 08.02.2001р. уклало з Вінницькою обласною дирекцією АППБ „Аваль” кредитний договір № 010/035-11/314 з додатковою угодою до нього від 13.03.2001р. на відкриття кредитної лінії на 800000 грн. для забезпечення ведення власного товарного сільськогосподарського виробництва. ПСП „ЕЛ-ТУР” пройшло конкурс і було визначене відповідачем як сільськогосподарське підприємство, якому буде компенсовано ставку за кредитами комерційних банків.
У відповідності до розмірів компенсації, визначених постановою КМУ № 59 від 27.01.2001р., щомісячні надходження компенсаційних сум за 2001 рік мали складати 113106 грн. 38 коп., проте відповідачем в 2001-2002р.р. було перераховано всього 64606 грн. На думку позивача односторонній правочин відповідача (п. 1, ч. 1 п. 3 ст. 202 ЦК України) по пропорційному перерозподілу грошових коштів двох різних компенсаційних фондів порушив його права на отримання коштів та носить всі ознаки правочину юридичної особи, якого вона не мала права вчиняти (п. 1 ст. 227 ЦК України), оскільки перерозподіл зазначених коштів дозволений лише Міністерству аграрної політики України за погодженням з Мінфіном України.
Представник відповідача пояснив, що згідно постанови КМУ №59 від 27.01.2001р. АПК Вінницької області із загального фонду державного бюджету було виділено 9,6 млн. грн. та ще 200 тис. грн. відповідно до довідки про зміни помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету на 2001 рік і згідно постанови КМУ № 857 від 23.07.2001р. із спеціального фону 5,85 млн. грн. Оскільки кошти передбачені вказаними вище урядовими актами були виділені не в повному обсязі, тому з урахуванням п. 3 та п. 9 ст. 7 Бюджетного кодексу України, відповідачем було здійснено пропорційний розподіл коштів комерційним банкам до суми нарахованої компенсації у розмірі 62,9%, що було отримано і позивачем.
Господарський суд Вінницької області в частині визнання здійсненого відповідачем пропорційного перерозподілу коштів, виділених згідно постанови КМУ № 59 від 27.01.2001р. на компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам відсотків по комерційних кредитах недійсним провадження у справі припинив, оскільки, на його думку, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що спір про визнання недійсним пропорційного перерозподілу коштів компенсації сільськогосподарським товаровиробникам не підлягає розгляду в господарських судах, оскільки позивачем не визначено акту, який мав би усі ознаки, притаманні для юридичного акту як офіційного документу державного чи іншого органу (посадової особи), виданого в межах його компетенції, визначеної законом.
Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій України" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною третьою статті З названого Закону передбачено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Згідно з частиною першою статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини третьої зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 зі справи №1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі про визнання недійсним пропорційного перерозподілу коштів компенсації сільськогосподарським товаровиробникам, на думку колегії суддів, слід скасувати.
Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001р. "Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році" (надалі Постанова КМУ "59) (зі змінами) визначено часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків у 2001 році в розмірі: 70 відсотків облікової ставки, встановленої Національним банком на день укладення кредитної угоди, сільськогосподарським товаровиробникам - на кредитування власних поточних виробничих витрат, а також для закупівлі тракторів і комбайнів усіх видів та іншої сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, крім використання залучених кредитів на сплату лізингових платежів за техніку, отриману на умовах фінансового лізингу, і зернозаготівельним підприємствам - на здійснення заставних операцій із зерном.
В силу ст. 4 ЦК УРСР (який діяв на час ухвалення постанови КМУ № 59 та змін до неї, а також укладання кредитного договору № 010/035-11/314 від 08.02.2001р. та додаткової угоди до нього), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Постановою КМУ № 59 від 27.01.2001р. п. 4 встановлено, що під час оформлення кредитних угод, що укладаються комерційними банками із сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими підприємствами агропромислового комплексу, встановлюється відсоткова ставка, згідно з якою нараховується сума плати за користування кредитами комерційних банків на загальних підставах.
Розмір часткової компенсаційної плати за користування кредитами комерційних банків, який відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, визначається (у відсотках) у кредитних угодах з підприємствами агропромислового комплексу, яким передбачається компенсувати ставку за кредити комерційних банків.
Згідно ст. 153 ЦК УРСР (який діяв на час ухвалення постанови КМУ №59, а також укладення кредитного договору №010/035-11/314 від 08.02.2001р. та додаткової угоди до нього) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Із кредитного договору № 010/035-11/314 від 08.02.2001р. та додаткової угоди до нього від 13.03.2001р., укладених між банком та позивачем випливає, що сторони за договором не погодили розмір часткової компенсаційної плати за користування кредитами комерційних банків, який відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету.
Позивач не надав суду доказів, що у відповідача виникло конкретне зобов'язання перед ним, що саме відповідач здійснював персональний перерозподіл коштів, виділених згідно постанови КМУ №59 від 27.01.01р. на компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам відсотків по комерційних кредитах.
Відповідно до п. 4 ч. 4 постанови КМУ №59 від 27.01.01р. комерційні банки, які видали кредити, подають до 7 числа місяця, що настає за звітним, головному управлінню агропромислового розвитку облдержадміністрації реєстри позичальників кредитів. Вінницькою обласною дирекцією АППБ "Аваль" було представлено відповідачу реєстр позичальників. Відповідно до п. 4 ч. 5 названої постанови, на підставі поданих реєстрів комерційними банками, Головним управлінням сільського господарства, правонаступником якого є Головне управління агропромислового розвитку, було складено зведений реєстр сум компенсації у розрізі банків та подано Міністерству аграрної політики України.
Відповідач відповідно до п. 9 ст. 7 Бюджетного кодексу України по мірі надходження коштів з Міністерства аграрної політики України проводило пропорційний розподіл коштів між комерційними банками, для подальшого розподілу позичальникам, так як інше нормативними документами не було передбачено.
Крім того, пунктами 2 та 7 постанови КМУ № 59 від 27.01.2001р., встановлено, що Міністерству аграрної політики, Міністерству фінансів, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Севастопольській міській державним адміністраціям спрямовувати кошти у сумі 150000 тис. гривень, передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" на часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу, в обсягах згідно з додатком і що кошти, які надійдуть до спеціального фонду Державного бюджету України на 2001 рік, спрямовуються в сумі 125000 тис. гривень на часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу, в тому числі для закупівлі тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, а також для виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки підприємствам тракторного, комбайнового і сільськогосподарського машинобудування у порядку, встановленому цією постановою, згідно з додатком. Зазначені кошти використовуються в міру їх надходження.
Також п. 8 даної постанови встановлено, що відповідальність за використання коштів, передбачених на компенсацію ставки за кредитами комерційних банків згідно з цією постановою, покладено на Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних та Севастопольської міської державних адміністрацій.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача нанесених збитків у вигляді не отриманих належних сум компенсації в розмірі 48500 грн. 36 коп. є безпідставними, виходячи з урахуванням викладеного та наступного.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003р. (на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є :
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків, згідно статей 610 та 611 ЦК України, є правовим наслідком порушення зобов'язання. Зобов'язанням в розумінні ст. 509 даного Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку і зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За таких обставин, господарський суд Вінницької області підставно зазначив, що позивач не довів про заподіяння йому відповідачем збитків у вигляді належних сум компенсації в розмірі 48500 грн. 36 коп.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Рішення господарського суду Вінницької області від 14.06.05р. у справі №11/180-05 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині визнання протиправного перерозподілу коштів на компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам кредитам недійсним - відмовити в задоволенні позову. Пункт 3 та 4 резолютивної частини оспорюваного рішення також підлягає скасуванню.
В решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.
Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 14.06.2005р. в частині визнання пропорційного перерозподілу коштів на компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам відсотків по комерційним кредитам недійсним - скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині.
Пункт 3 та 4 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області скасувати.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2, 3 - сторонам
4 - в наряд
друк Гаврилюк Т.