ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2006 р. Справа № 14/143-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів: Веденяпіна О.А.
Черпака Ю.К.
при секретарі Луцику С.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Балтак Д.О., довіреність від 17.01.2006 р.
Савишен О.Б., довіреність від 10.11.2005 р.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "РегВін-Агропродукт", смт. Тростянець Тростянецького району Вінницької області
на постанову господарського суду Вінницької області
від "10" травня 2006 р. у справі
за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,м.Вінниця
до приватного підприємства "РегВін-агропродукт", смт. Тростянець Тростянецького району Вінницької області
про стягнення 15150,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Вінницької області від 10.05.06р. у справі №14/143-06 позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "РегВін-агропродукт" про стягнення 15150 грн. задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15150 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а при винесенні постанови були допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема, скаржник вказав, що приватне підприємст во „РегВін-агропродукт" на кінець 2004 року мало непокритий балансовий збиток у розмірі 96900,00 гривень, що підтверджується звітом про фінансові результати та балансом підприємст ва за 2004 рік. Отже, підприємство не мало прибутку у 2004 році, у зв'язку із чим на під ставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звільняєть ся від сплати штрафних санкцій за недотримання нормативу забезпечення працевлаштування інвалідів.
На думку скаржника, суд першої інстанції допустився помилкового трактування вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в частині неприйняття доводів ПП „РегВін - агропродукт" щодо позиції підприємства стосовно того, що відсутність прибутку є підставою для його звільнення від сплати штрафних санкцій за нестворення встано вленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Представники скаржника в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають оскаржувану постанову необгрунтованою, просять її скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач вказав, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що штрафні санкції підприємства сплачують у разі нестворення встановленого законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів з прибутку після сплати обов'язкових платежів, /зборів/. Безпідставним є посилання відповідача на те, що він не повинен сплачувати штрафні санкції в зв’язку з відсутністю прибутку на підприємстві у 2004 році. Штрафні санкції є альтернативним зобов'язанням підприємства: створити норматив робочих місць для інвалідів або сплатити штрафні санкції до 15 квітня наступного за звітним роком.
Також позивач зазначив, що чинними законодавство України не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі відсутності прибутку у підприємства,
Крім того ч. 4 ст. 20 вищевказаного Закону передбачено, що у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку , передбаченому законом.
Позивач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих.
Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що загальна чисельність працюючих на ПП “Регвін - Агропродукт” у 2004 році становила 74 особи. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 3 робочих місця.
Згідно Звіту відповідача про працевлаштування інвалідів у 2004 році на підприємстві не було працевлаштовано працівників -інвалідів.
Враховуючи викладене, на думку суддів колегії відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.
Тростянецький районний центр зайнятості листом від 21.10.05р. №01-25/2841 повідомив, що у 2004 р. ПП “Регвін - Агропродукт”- центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (форма №3-ПН) не подавало та потребу в працівниках ( форма №3-ПН) із зазначенням вакансій в графі 4 під шрифтом 14 за період 2002р. не подавало, копії звітів не надсилало.
Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької райдержадміністрації повідомило листом №691 від 28.03.06р., що ПП “Регвін - Агропродукт” інформацію щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не надавало.
Апеляційна інстанція вважає, що працевлаштування інвалідів центром зайнятості на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів, а тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на підприємство.
Відповідно до частини першої статті вищевказаного 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що ПП “Регвін - Агропродукт” було зобов'язано у 2004 році створити 3 робочі місця для працевлаштування інвалідів, проте не працевлаштувало жодного. Тому, відповідно до ст.20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач мав сплатити штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце (3 місця) не зайняте інвалідом, тобто 15150 грн.
Апеляційна інстанція погоджується також з висновком місцевого господарського суду про те, що сплата штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів проводиться підприємствами не лише за рахунок прибутку. Виходячи з аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" можна зробити висновок, що Закон не ставить в залежність обов'язок щодо сплати штрафних санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати.
Проте судом першої інстанції не взято до уваги, що штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є видом адміністративно-господарських санкцій, а не видом обов'язкового платежу чи внеском виду загальнообов'язкового державного страхування.
Згідно ст. 10 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів на Україні" Фонд України соціального захисту населення є органом на який покладено зобов'язання здійснювати фінансування роботи по соціальній захищеності інвалідів.
Згідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Виходячи зі змісту ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Як видно з наведеної норми, адміністративно - господарські санкції відрізняються від інших санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання, наявністю у цих відносин особливого суб'єкта, такого як державний орган виконавчої влади або виконавчий орган місцевого самоврядування.
Згідно з приписом пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідно до змісту статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 вищевказаного Закону, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим і суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської і діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з приписами розділу IX ГК України "Прикінцеві положення"; Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року (пункт 1).
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (частина перша пункту 5).
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення (частина друга пункту 5).
З викладених приписів чинного законодавства та встановлених судами обставин справи випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2004 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2005 року. А отже, припис статті 250 ГК України має бути застосовано до спірних відносин сторін зі справи.
Позивачем було пред'явлено позов лише 04.04.06р., тобто поза межами встановлених ст.250 ГК України строків.
Про необхідність застосування ст.250 ГК України до спірних правовідносин і вказує Верховний Суд України у постанові №21/221 від 18.10.2005 року.
За таких обставин, апеляційна інстанція прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з урахуванням викладених мотивів і статті 250 ГК України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального права, місцевим господарським судом, оскаржуване рішення у справі №14/143-06 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 195,198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного
судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного підприємства "РегВін-Агропродукт" задовольнити.
Постанову господарського суду Вінницької області від 10 травня 2006 року скасувати.
Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Веденяпін О.А.
Черпак Ю.К.