Справа № 22-882                                               Головуючий в суді 1 інст: Гладюк Г.Л.

Доповідач:                                                                                             Мельник Ю.М.

УХВАЛА

іменем України

24 липня 2007 року                                                                                 м.  Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді:                               Василевича B.C.

Суддів:                                                     Мельника Ю.М.  та Хилевича СВ.,

при секретарі судового засідання         Сеньків Т.Б.

за участю відповідача                            ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 13 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та дружину

встановила:

У березні 2007 року ОСОБА_2звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в розмірі 25 відсотків заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3  та про стягнення аліментів в розмірі 200 грн. щомісяця на утримання позивачки,  до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Рішенням Рівненського міського суду від 13 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі і постановлено стягувати щомісяця на користь позивачки % частину заробітку відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3  та стягувати по 200 грн. щомісяця на утримання дружини-ОСОБА_2 на період до 14 квітня 2009 року..

Не погодившись із рішенням суду ,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  в якій зазначив ,  що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин,  що мають істотне значення для правильного вирішення справи,  а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,  що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує,  що суд 1 інстанції не врахував того,  що в провадженні суду є цивільні справи за його позовом про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дитини,  а також не врахував матеріальний стан позивачки .

Просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду 1 інстанції.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу повністю,  і давши пояснення в її межах,  просить суд її задовольнити.

В поданих до апеляційного суду письмових запереченнях ОСОБА_2вказує на безпідставність апеляційної скарги і просить її відхилити а рішення суду 1 інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача ,  пояснення відповідача ,  дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів прийшла до висновку,  що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити,  виходячи із такого.

Відповідно до  ст.  180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 2  ст.  84 СК України дружина,  з якою проживає дитина ,  має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Як встановлено судом 1 інстанції і з цим висновком погоджується колегія суддів ,  ОСОБА_1,  будучи батьком неповнолітнього ОСОБА_3  -ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  та будучи чоловіком ОСОБА_2,  не надавав позивачці коштів на її утримання та на утримання неповнолітнього сина.

В суді відповідач позовні вимоги визнав та пояснив,  що він має змогу сплачувати позивачці аліменти на утримання дитини та дружини в розмірах,  на яких наполягає дружина. (а.с.  10, 15)

Із змісту  ст.  61 ЦПК України слідує,  що обставини ,  визнані сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач не надавав коштів на утримання неповнолітнього сина та на утримання дружини до досягнення їх дитиною 3-х річного віку,  хоча має змогу надавати таку допомогу в розмірах,  на яких наполягає позивачка,  то колегія суддів вважає,  що суд 1 інстанції відповідно до вимог законодавства задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те,  що суд 1 інстанції не врахував матеріальний стан відповідачки не спростовують висновки суду ,  тому що відповідно до вимог ч.4  ст.  84 СК України дружина ,  з якою проживає дитина віком до 3-х років має право на утримання від чоловіка незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального стану.

Колегія судів також вважає,  що перебування в провадженні суду цивільних справ за позовом позивача про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дитини не звільняє батьків від виконання обов»язків по утриманню їх неповнолітньої дитини.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку ,  що рішення суду постановлено без порушень норм матеріального і процесуального права,  судом в повній мірі з'ясовано обставини,  що мають значення для справи,  висновки,  яких дійшов суд,  відповідають обставинам справи,  а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,  а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1  ст.  307,  ч. 1  ст.  308,   ст.  ст.  314,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 13 червня 2007 року відхилити,  а рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.