Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25.01.2011 Справа №2-265/11

            Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого –судді Ромазана В.В.

при секретарі – Василечко І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тернопільській області

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

             Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тернопільській області (надалі –Управління ВД ФСНВПЗ України в Тернопільській області)  про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, виплату середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу. У своїй заяві покликається на те, що наказом № 10-К від 30.08.2010 року її було звільнено із посади головного спеціаліста з питань звернень громадян відділу організаційної роботи та інформаційного забезпечення за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, тобто в зв»язку із змінами в організації виробництва і скорочення займаної посади. Вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі, зміни в організації виробництва фактично проведено не було тому, що кількість посад у штатному розписі управління залишилась така сама, як була до її скорочення. Також її звільнення проведено у період її тимчасової непрацездатності. Крім цього, їй не було виплачено усіх належних сум при звільненні.  Таким чином вражає, що її звільнення є незаконним. Просить, уточнивши свої позовні вимоги поновити її на займаній посаді, а також стягнути середньомісячну заробітну плату за вимушений прогул в сумі 9450,24 гривні.             

           В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали, просять його задоволити з мотивів, викладених в позовній заяві.

            Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав, вважає їх необґрунтованими, а тому просить позивачу відмовити у їх задоволенні, оскільки позивача 31 травня 2010 року було попереджено про скорочення його посади у зв»язку із змінами в організації виробництва, а також повідомлено про наступне вивільнення працівника в установленому законом порядку та ст.49-2 КЗпП України Тернопільський міський центр зайнятості. 30.07.2010 року начальником управління видано наказ №169 про зміни в організаційній структурі управління та введення нового штатного розпису. Відповідно до зазначеного наказу з 01.08.2010 року ліквідовуються дві посади, у тому числі  посада яку займала позивач та посада головного спеціаліста з медичного обслуговування. Натомість вводяться дві нові посади –посада головного спеціаліста з правової роботи та головного спеціаліста адміністратора комп2ютерної мережі. Освіта позивача не давала йому право на зайняття даних посад, оскільки остання має диплом за спеціальністю «Історія»з кваліфікацією викладач історії та вчителя правознавства. Інших вакантних посад в управлінні, а також у його структурних підрозділах не було. Також, суду зазначив, що адміністрації управління  ВД ФСНВПЗ України в Тернопільській області не було відомо, що позивачка у день звільнення була на лікарняному, оскільки остання перебувала на своєму робочому місці, а також не представила у бухгалтерію листки своєї непрацездатності. Після їх представлення в процесі розгляду даної цивільної справи, 01 листопада 2010 року начальником управління видано наказ №12-К про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1 від 30.08.2010 року №10-К та змінено дату її звільнення на 01.09.2010 року. Також, при звільненні позивача були проведені усі належні їй виплати, а тому її вимоги щодо порушення роботодавцем ст.116 КЗпП України є безпідставними.   Вважає, що звільнення позивача проведено правомірно.

            Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив

ОСОБА_1 з 29 грудня 2008 року наказом №14-К від 29.12.2008 року прийнята на посаду головного спеціаліста з питань звернень громадян відділу організаційної роботи та інформаційного забезпечення Управління ВД ФСНВПЗ України в Тернопільській області.

Відповідно до наказу №169 від 30.07.2010 року «Про зміни в організаційній структурі управління»начальника управління ВД ФСНВПЗ України в Тернопільській області, з метою оптимізації навантаження на працівників управління виконавчої дирекції Фонду в Тернопільській області, враховуючи організаційну структуру, штатний розпис управління з 01.08.2010 року, з 01 серпня 2010 року ліквідовуються в зазначеному управлінні посада головного спеціаліста з медичного обслуговування потерпілих відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань і медичного обслуговування потерпілих та посада головного спеціаліста з питань звернень громадян відділу організаційної роботи та інформаційного забезпечення. Внесено зміни в обов»язки відділу збору внесків та реєстрації страхувальників питання планування та контролю за виконанням бюджету, вилучено з обов»язків відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань і медичного обслуговування питання медичного обслуговування потерпілих, натомість внесено в обов»язки відділу питання правової роботи та введено у відділ другу посаду головного спеціаліста з правової роботи. Введено у відділ організаційної роботи та інформаційного забезпечення посаду головного спеціаліста –адміністратора комп»ютерної мережі.      

Наказом №05-К від 31 травня 2010 року «Про скорочення посади», ОСОБА_1 попереджено про скорочення займаної посади в зв»язку із змінами в організації виробництва і звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України. Як вбачається із акту про відмову поставити підпис від 31 травня 2010 року, позивач ознайомилась із зазначеним наказом, від підпису про ознайомлення відмовилась.  

Згідно із штатним розписом управління ВД ФСНВПЗ України в Тернопільській області, який введено із 01 серпня 2010 року та затверджено директором виконавчої дирекції ФСНВ України, у відділ організації профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань і правової роботи вводяться посади головного спеціаліста з правової роботи, а також у відділ організаційної роботи та інформаційного забезпечення посаду головного спеціаліста –адміністратора комп»ютерної мережі.   

Рішенням засідання профкому первинної профспілкової організації працівників соціальної сфери управління ВД ФСНВ в Тернопільській області від 27.08.2010 року, розглянуто питання про звільнення позивача та надано згоду адміністрації Управління ВД ФСНВПЗ України в Тернопільській області на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України, про що повідомлено начальника зазначеного управління листом №12 від 27.08.2010 року.

Наказом №10-К від 30 серпня 2010 року «Про звільнення з роботи», позивача звільнено із зазначеної посади з 30.08.2010 року за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, в зв»язку із змінами в організації виробництва і скорочення займаної посади із виплатою грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати згідно ст.44 КЗпП України.

Як слідує із акту про відмову поставити підпис при ознайомленні і отриманні документів від 30.08.2010 року, ОСОБА_1 ознайомилась із наказом начальника управління  від 30.08.2010 року №09-к «Про оплату праці», а також від 30.08.2010 року №10-к «Про звільнення із роботи», одержавши його копію, від підпису про ознайомлення відмовилась в присутності свідків. Також одержала трудову книжку та була повідомлена про одержання сум належних їй до виплати при звільненні.    

Як вбачається із наказу №12-К від 01.11.2010 року «Про несення змін до наказу від 30.08.2010 року №10-К», пункт 1 наказу від 30.08.2010 року №10-К «Про звільнення з роботи»викладено у новій редакції, згідно з якою ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України з 01 вересня 2010 року, врахувавши представлені нею листки непрацездатності.

Судом встановлено, що в Управлінні ВД ФСНВПЗ України в Тернопільській області відбулися зміни в організаційній структурі зазначеного управління, у зв»язку із чим було скорочено дві посади - посаду головного спеціаліста з медичного обслуговування потерпілих відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та профзахворювань і медичного обслуговування потерпілих та посаду головного спеціаліста з питань звернень громадян відділу організаційної роботи та інформаційного забезпечення, яку займала позивачка. При цьому, суд відкидає твердження позивачки та її представника про те, що такі зміни не відбулися, оскільки власник або уповноважений ним орган на свій розсуд має право встановлювати чисельність працівників певної спеціальності та кваліфікації, чисельність одних посад зменшити чи скоротити, здійснити звільнення працівників, одночасно приймаючи рішення про прийняття на роботу працівників іншої спеціальності та кваліфікації, збільшити чисельність інших посад.   

Крім цього, суд констатує, що вакантних посад на час звільнення позивачки в управлінні та його структурних підрозділах не було. Посади, які були введені після проведених відповідачем змін в організації виробництва не могли бути зайнятими позивачем через невідповідність кваліфікації та  освіти –вчителя історії та правознавства, а тому суд вважає, що  відповідачем правомірно відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на введену посаду головного спеціаліста з правової роботи до якої ставляться кваліфікаційні вимоги –наявність вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста та стаж роботи за фахом не менше трьох років . Із цих підстав, суд також відкидає твердження позивача про те, що відповідачем не було враховано її переважне право на залишення на роботі.    

Відповідачем повідомлено Тернопільській міський центр зайнятості про звільнення позивачки 31.05.2010 року на підставі установленої звітності про заплановане вивільнення працівників (Форма 4 ПН).      

        У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов»язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов»язані з»ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.  

         Суд вважає, що звільнення позивача проведено відповідачем правомірно, оскільки відповідачем проведено зміни  в організації виробництва унаслідок яких було ліквідовано посаду на якій перебувала ОСОБА_1, позивача попереджено за два місяці про наступне вивільнення, відповідачем додержано вимоги ст.49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 проведено виплату усіх належних їй сум при звільненні, враховано перебування на лікарняному, у зв»язку із чим змінено дату звільнення,  відповідач не мав можливості перевести працівника на іншу роботу в установі.    

         Таким чином, суд приходить до переконання, що звільнення позивача проведено із дотриманням вимог законодавства про працю, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

           Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 213, 215, 226 ЦПК України, ст. 40, 49 Кодексом законів про працю України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 11.06.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд,-

В И Р І Ш И В:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тернопільській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

           Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Головуючий суддяВ. В. Ромазан