Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22.06.2011 Справа №2-4717/11

                    Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:  

          головуючої                 Герчаківської О.Я.

                                     з участю секретаря    Сесик Х.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхове акціонерне товариство»Граве Україна»про визнання умови договору страхування недійсною та повернення сплаченого страхового платежу, -

                                                                в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ЗАТ «Страхове акціонерне товариство «Граве Україна»про визнання умови договору страхування недійсною та повернення сплаченого страхового платежу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.09.2008 року між ним та відповідачем укладено договір страхування життя з участю у додаткових резервах, про що видано страховий поліс № 11,091.895. Відповідно до умов договору ЗАТ «Страхове акціонерне товариство «Граве Україна»(страховик) забов’язалося під час дії договору забезпечити страхове покриття на випадок смерті чи втрати працездатності. Сума першого платежу за вказаним договором становила 1010 дол. США, що в еквіваленті складало 4892,44 грн., які сплачені позивачем на рахунок страховика, згідно квитанції № 699 від 15.08.2008 року. Згідно п.2 ст.16 «Загальних правил добровільного страхування життя», які є невід’ємною частиною договору страхування, договір страхування  не має викупної суми за будь-яких обставин, якщо премії було сплачено за період, менший ніж два роки, тобто при достроковому розірванні договору, після першого року позивач позбавлений можливості повернути сплачену страхову премію. А тому, вважає таку умову договору страхування несправедливою, такою, що суперечить принципу добросовісності та порушує його права як споживача та просить суд визнати зазначену умову договору недійсною, зобов’язати відповідача виплатити йому викупну суму у зв’язку з достроковим припиненням дії договору в розмірі 8058,29 грн. та стягнути в його користь судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві, просить суд позов задовольнити визнати несправедливою, а відтак недійсною умову договору страхування життя, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Страхове акціонерне товариство «Граве Україна», що викладена в п.2 ст.16 «Загальних правил добровільного страхування життя», згідно якої договір страхування не має викупної суми за будь-яких обставин, якщо премії було сплачено за період, менший ніж два роки. Зобов’язати відповідача сплатити позивачу викупну суму у зв’язку з достроковим припиненням дії договору страхування в розмірі 8058,29 грн. та стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги заперечила, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки ОСОБА_1 (страхувальник) був належним чином поінформований про умови виплати викупної суми, зокрема, у заяві, яка власноручно підписана позивачем зазначено, що договір страхування не має викупної суми за будь-яких обставин, якщо премії було сплачено за період менший ніж два роки. За період дії договору, позивач на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів»не звертався до страховика із заявою про роз’яснення положень договору страхування чи про дострокове припинення дії вказаного договору. ЗАТ «Страхове акціонерне товариство «Граве Україна» не вчиняло жодних дій, які б свідчили про розірвання договору з позивачем. Відповідач належним чином виконує взяті на себе зобов’язання, а тому права позивача як споживача жодним чином не порушені.

          Дослідивши та оцінивши докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступні обставин справи.

          03 вересня 2008 року між ОСОБА_1 (страхувальник) та ЗАТ «Страхове акціонерне товариство «Граве Україна»(страховик) укладено договір страхування життя № 11,091.895, шляхом видачі страховиком поліса №11,091.895 на підставі заяви позивача від 15.08.2008 року на страхування життя з участю у додаткових резервах. Сума першого платежу на день написання заяви ОСОБА_1 становила 1010 дол. США, що еквівалентно 4892,44 грн.

Невід’ємною частиною вказаного договору є «Загальні правила добровільного страхування життя», що додаються до полісу. Згідно п.2 ст.16 вказаних правил: «…договір страхування не має викупної суми за будь-яких обставин, якщо премії було сплачено за період менший, ніж 2 роки…».

          З квитанції № 699 від 15.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 вніс на рахунок ЗАТ

«Страхове акціонерне товариство «Граве Україна»кошти в сумі 4892,44 грн., тобто сплатив страхову премію у розмірі 1010 дол. США. Будь-які інші відомості, які б свідчили про подальше внесення коштів на рахунки страховика в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Однак, позивачем не наведено доказів того, що спірна умова договору є несправедливою, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права у порядку визначеному ст.651 ЦК України змінити або розірвати договір у разі істотного порушення страховиком умов договору, а тому в задоволенні позову з цієї підстави слід відмовити.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним  і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи наведене слід зробити висновок про те, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для визнання правочину недійсним, а посилання позивача на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу визнання недійсною умови договору страхування життя не беруться судом до уваги, оскільки у відповідності до вимог ст.988 ЦК України (обов’язок страховика ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування), позивачу було роз’яснено умови договору страхування та відповідно умови повернення викупної суми про що свідчить його підпис у заяві. Загальні правила добровільного страхування життя, які зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 09.02.2005 року за реєстраційним номером 0150082, які застосовувались до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем на підставі договору страхування життя № 11,091.895 від 03.09.2008 року відповідають вимогам чинного законодавства, будь-які докази їх скасування чи недійсності відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстав встановлених законом, для визнання несправедливою, а відтак недійсною умови договору страхування життя, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАТ «Страхове акціонерне товариство «Граве Україна», за наслідками розгляду справи не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

В силу ст.88 ЦПК України, з позивача ОСОБА_1 в користь держави підлягає стягненню 8,50 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3, 10, 60, 212, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

                                                                  в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхове акціонерне товариство»Граве Україна»про визнання умови договору страхування недійсною та повернення сплаченого страхового платежу –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 8,50 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська