Справа № 22ц-334/2008 р.                    Головуючий у 1 інст.- Карапута Л.В.

                                                                   Доповідач- Мельниченко Ю.В.     

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И     

            розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

         Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 271 грн. 58 коп. У відшкодування матеріальної шкоди та 200 грн. моральної шкоди, а також 59 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ на користь держави. 

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, яке призвело до необґрунтованого зменшення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

       Апелянт вказує, що судом не застосовано положення ст.1195 ЦК України, відповідно до якої суд повинен був стягнути з відповідача на його користь 113,53 грн. в рахунок відшкодування шкоди. Крім того, на думку апелянта, судом безпідставно не стягнуто витрати по фіскальним чекам від 02.12.2005 р., 22.01.2006р., 25.01.2007р., оскільки в цей час він продовжував лікування. Також ОСОБА_1 наполягає на тому, що розмір стягнутої судом моральної шкоди не відповідає тим фізичним та душевним стражданням, які він зазнав через отриману травму, а тому просить стягнути з відповідача на свою користь 5000 грн. заподіяної моральної шкоди.

        В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

        Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що 06 листопада 2005 року на вулиці Станіславського  біля будинку №48 в м.Чернігові між сторонами відбулась сварка, в результаті якої позивачу ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження.

        Постановами начальника ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 15.11.2005 року та від 18.12.2005 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України. (а.с.3-4).

       Відповідно до листа Чернігівської міської лікарні №2 від 27.10.2006 року та виписки-епікризу №13393 з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 06.11.2005 року звертався до травмпункту по допомогу та був госпіталізований в неврологічне відділення Чернігівської міської лікарні №2, де проходив лікування з 06.11.2005 року по 18.11.2005 року з приводу закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забою лівого передпліччя, контактури Дюпюітрена V пальця правої кісті, застарілого перелому головки основної фаланги V пальця правої кісті (а.с.7,10). Крім того, з оглянутої в судовому засіданні суду першої інстанції медичної картки хворого було встановлено, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 21.11.2005 року по 01.12.2005 року.

       Фіскальними чеками та прибутковим касовим ордером №2860 від 09.11.2005 року підтверджується факт придбання відповідачем ліків в період з 06.11.2005 року по 22.11.2005 року на загальну суму 271грн. 58 коп.       

       За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з посиланням на відповідні норми закону, про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і вірно визначив особу, якою і повинна бути відшкодована завдана шкода.

       Судом обгрунтовано визначено, що до суми матеріальних збитків, які підлягають стягненню на користь позивача, не може бути включено суму коштів, яка була витрачена позивачем на придбання ліків за фіскальними чеками від 02.12.2005 р., 22.01.2006р., 25.01.2007р., оскільки позивачем не надано належних доказів того, що придбання в цей період ліків було пов”язано з необхідністю лікування отриманої ним 06.11.2005 року травми.

       Доводи апелянта про те, що судом не застосовано ст.1195 ЦК України та не стягнуто з відповідача втрачений заробіток, не можуть бути взяті до уваги та бути законною підставою для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки відповідно до положень зазначеної норми закону, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я фізичній особі зобов”язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної чи загальної працездатності, проте в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, зокрема висновок судово-медичної експертизи, що отримані позивачем 06.11.2005 року тілесні ушкодження призвели до втрати чи зменшення у нього професійної чи загальної працездатності та ступінь такої втрати і сам позивач не звертавсь до МСЕК з вимогою про встановлення відсотку втрати працездатності.

     Апеляційний суд, зважаючи на характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок отриманих тілесних ушкоджень в результаті дій відповідача, тяжкість вимушених змін у їх житті, погоджується з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

     За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування правильно постановленого по суті судового рішення, доводи апеляційної скарги також не містять підстав для його скасування.

     Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в  :

    Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 грудня 2007 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена  в  касаційному  порядку  до  Верховного  Суду  України  протягом двох місяців.

   Головуючий:                                                Судді: