Справа № 1-76/2011

     В И Р О К

            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі: головуючого –судді Середи Л.В.

при секретарі –Оніщенко Н.В.

з участю прокурора –Присіч І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не одруженого, не працюючого, освіта середня, раніше судимого: 14 вересня 2005 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим терміном на 1 рік, постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.10 2006 року звільнений від відбуття покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.164 КК України,-

                                                   ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ч. 1       ст. 164 КК України, згідно рішення Драбівського місцевого суду Черкаської області від 17.09.2001 року, на підставі якого видано виконавчий лист № 2-524/2001 від 17.09.2001 року, зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 частини  неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 10.08.2001 року і до досягнення дитиною повноліття. Але з 01.08.2005 року по 01.01.2011 року ОСОБА_1 у повній мірі аліменти не сплачував, на неодноразові попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність в разі ухилення від сплати аліментів не реагував, ніде не працює, в центрі зайнятості на обліку як безробітний не перебуває, матеріальної допомоги дитині не надає, чим злісно ухилявся від сплати аліментів, а тому станом на 01.01.2011 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів у сумі 13088 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно він був раніше судимий за ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає разом з матір'ю. Аліменти на утримання дитини він деякий час сплачував, але не повністю. Він дійсно неодноразово попереджався державним виконавцем про погашення боргу по аліментах, проте на теперішній час він не працює, але старається погасити заборгованість, про що свідчать квитанції про поштові перекази. У скоєному щиро розкаявся і обіцяє в подальшому своєчасно сплачувати аліменти на сина, так як бажає влаштуватись на постійну роботу.

Оскільки показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд, у відповідності до ч.3 ст. 299 КК України враховуючи думку прокурора та підсудного, якому роз`яснено, що при відмові дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, він буде позбавлений можливості оспорювати їх у апеляційному порядку, на що підсудний наполіг на істинності своєї позиції щодо визнання вини та викладених обставин справи,  визнає недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному висновку.

         Оцінюючи зібрані, перевірені та досліджені в порядку ст. 299 КК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене органами слідства обвинувачення підсудному  ОСОБА_1 у судовому засіданні доведено повністю, його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується виключно позитивно, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

               Обставинами, що пом'якшують покарання підсудному, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та  активне сприяння розкриттю злочину.

               Обставин, що обтяжують покарання підсудному, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Беручи до уваги обставини справи та особу підсудного ОСОБА_1, який характеризується позитивно, суд вважає, що його виправлення можливе в умовах без ізоляції від суспільства, із застосуванням  ст., ст. 75, 76 КК України.  

На підставі зазначеного та керуючись            ст., ст. 321, 323, ст.324, КПК України, суд –

                 ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.164 КК України і призначити покарання –2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання у вигляді обмеження волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк –1 (один) рік 3 (три) місяці.

Відповідно до ст.76 ч. 1 п., п. 3, 4 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і періодично з`являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній –підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                            Суддя:                                 Середа Л.В.