ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 грудня 2024 року Справа №  280/9653/24   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді        Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (на заміну рішення про призначення пенсії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.06.2024 № 084750010381) від 01.08.2024 року №084750010381, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 07.07.1975 по 25.08.1975 в Оріхівській заготконторі; з 25.08.1983 по 08.12.1990 в Білогір`ївській школі; з 13.12.1990 по 05.10.2001 року в СПМП «Темп» згідно трудової книжки включно.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням відповідача від 21.06.2024 позивачу призначено пенсію за віком, проте рішенням від 01.08.2024 відповідачем переглянуто попередньо прийняте рішення та відмовлено у призначенні пенсії. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем під час прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії безпідставно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності з 07.07.1975 по 25.08.1975 в Оріхівській заготконторі; з 25.08.1983 по 08.12.1990 в Білогір`ївській школі; з 13.12.1990 по 05.10.2001 в СПМП «Темп». Позивач зазначає, що його трудова книжка у повній мірі підтверджує право на зарахування спірних періодів до страхового стажу, а відповідно відмова позивача у призначенні пенсії є протиправною. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами розгляду пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу позивача не можуть бути враховано періоди з 07.07.1975 по 25.08.1975 в Орехівській з/конторі згідно запису 1-2 трудової книжки від 07.07.1976, оскільки запис про роботу (1975) передує даті заповнення трудової книжки (07.07.1976); з 25.08.1983 по 08.12.1990 в Білогірській школі згідно запису 7-8 трудової книжки, оскільки дата наказу (12.08.1990) про звільнення з роботи оскільки не збігається з датою звільнення з роботи (більше 4 місяців); з 13.12.1990 по 05.10.2001 в СПМП «Темп» згідно запису 9-10 трудової книжки, оскільки в даті прийняття на роботу відсутнє число прийняття, звільнення з роботи  завірено печаткою ТОВ «Темп ЛТД», запис про перейменування підприємства відсутній. Відповідач зазначає, що за результатами перегляду пенсійної справи позивача було встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 09 років 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.06.2024 №084750010381 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 01.08.2024 №084750010381 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із недостатністю страхового стажу. Так, відповідачем зазначено, що необхідний страховий стаж з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить: 26 років, у разі відсутності, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 19 років, після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років. В свою чергу, страховий стаж позивач складає 09 років 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Також, у зазначеному рішенні вказано на про те, що до страхового стажу відповідно наданої трудової книжки від 07.07.1976 не зараховані наступні періоди роботи:

- з 07.07.1975 по 25.08.1975 в Оріхівській з/конторі, оскільки запис про зарахування на роботу передує даті заповнення трудової книжки 07.07.1976;

- з 25.08.1983 по 08.12.1990 в Білогірській школі, оскільки дата наказу (12.08.1990) про звільнення з роботи не відповідає даті звільнення з роботи (більше 4 місяців);

- з 13.12.1990 по 05.10.2001 в СПМП «Темп», оскільки звільнення з роботи завірено печаткою ТОВ «Темп «ЛТД», що не відповідає назві підприємства при прийнятті на роботу. Стаж обчислено частково з 01.11.1999 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач не погодившись зі спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що його страховий стаж становить 09 років 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача періоди: з 07.07.1975 по 25.08.1975 в Оріхівській з/конторі; з 25.08.1983 по 08.12.1990 в Білогірській школі; з 13.12.1990 по 05.10.2001 в СПМП «Темп».

Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Стосовно посилань відповідача на те, що період з 07.07.1975 по 25.08.1975 в Оріхівській з/конторі, оскільки запис про зарахування на роботу передує даті заповнення трудової книжки 07.07.1976, суд зазначає, що заповнення трудової книжки чинним законодавством покладено на роботодавця, а тому позивач не може нести відповідальність за те, що у 1975 році роботодавцем не було заповнено трудову книжку позивача протягом установлених строків.

Також, відповідно архівної довідки від 16.09.2024 №15/Ж-246-2, виданої КУ «Трудовий архів» Оріхівської міської ради, встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював у Оріхівській з/конторі та отримував заробітну плату за спірний період.

За таких обставин, період роботи з 07.07.1975 по 25.08.1975 в Оріхівській з/конторі має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Стосовно посилань позивача на те, що з 25.08.1983 по 08.12.1990 в Білогірській школі, оскільки дата наказу (12.08.1990) про звільнення з роботи не відповідає даті звільнення з роботи (більше 4 місяців), суд зазначає таке.

Так, дійсно у трудовій книжці позивача міститься розбіжності щодо запису під номером 8 про звільнення ОСОБА_1 з Білогірської школи, а саме у графі дата звільнення зазначена дата - «08.12.1990», а у графі в якій зазначається підстава внесення запису зазначено «Наказ №18 від 12.08.1990», а відповідно такий період роботи підлягає уточненню.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься архівна довідка від 16.09.2024 №15/Ж-246-1 (а.с.6), яка підтверджує, що ОСОБА_1 з серпня 1983 року по серпень 1990 року дійсно працював у Білогірській школі, оскільки отримував заробітну плату за зазначений період.

Водночас, в архівній довідці від 16.09.2024 №15/Ж-246-1 будь-яка інформація щодо роботи позивача після серпня 1990 року у Білогірській школі відсутня, а з урахування неточності записів у трудовій книжці, це період підлягає уточненню шляхом подання уточнюючої довідки.

Отже, період роботи позивача у Білогірській школі з 25.08.1983 по 12.08.1990 має бути зарахований до страхового стажу позивача, а період з 12.08.1990 по 08.12.1990 може бути зарахований за умови подання позивачем до органів ПФУ додаткових документів.

Стосовно посилань відповідача на те, що з 13.12.1990 по 05.10.2001 в СПМП «Темп», оскільки звільнення з роботи завірено печаткою ТОВ «Темп «ЛТД», що не відповідає назві підприємства при прийнятті на роботу, суд зазначає, зазначені обставини не можуть бути підставою для відмову у зарахуванні такого періоду до страхового стажу позивача, оскільки протягом діяльності підприємства відбулась його реорганізація у ТОВ «Темп «ЛТД».

Суд зазначає, що орган ПФУ не був позбавлений можливості за відкритими реєстрами перевірити відомості щодо юридичної особи ТОВ «Темп «ЛТД», в т.ч. і що проведення реорганізації юридичної особи.

Проте, відповідачем не було вжито жодних заходів щодо перевірки та підтвердження страхового стажу позивача за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 13.12.1990 по 05.10.2001.

Також, оскільки позивач з урахуванням спірних періодів має достатньо страхового стажу, то відповідно наявні підстав для зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком.

Вимога до відповідача про виплату пенсії є безпідставною, оскільки виплата пенсії має здійснюватися за місцем перебування пенсіонера на пенсійному обліку, у даному випадку ГУ ПФУ в Запорізькій області, після отримання рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.08.2024 №084750010381 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.07.1975 по 25.08.1975, з 25.08.1983 по 12.08.1990; з 13.12.1990 по 05.10.2001, відповідно до відомостей трудової книжки, а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                    І.В. Новікова