Справа № 22-ц-850/11Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О.
Категорія - 30Доповідач - Ткач О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2011 р. 5 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Ткач О.І.
Суддів — Бахметової В.Х., Гірського Б.О.
при секретарі —Майці Р.В.
у відсутність сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2011 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до ОСОБА_5, третя особа Драганівська сільська рада про відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2011 року Державна екологічна інспекція у Тернопільській області подала позов про стягнення на користь Драганівської сільської ради 49861,5 грн шкоди, посилаючись на те, що відповідачка протиправно знищила об’єкти рослинного світу: здійснила порубку дерев на території колишнього господарського двору без відповідного дозволу.
Шкода позивачем розрахована виходячи з такс, які закладені в Постанові Кабінету Міністрів від 23 липня 2008 року №655”Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу”.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2011 року позовні вимоги Державної екологічної інспекції Тернопільській області до ОСОБА_5, третя особа Драганівська сільська рада про відшкодування шкоди-задоволено частково:
– - стягнуто з ОСОБА_5 на користь Драганівської сільської ради Тернопільського району (спеціальний фонд Драганівської сільської ради Тернопільського району, рр 33119331700528, код одержувача 23589225, код класифікації доходів бюджету 24062100 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012) 10 000 шкоди, завданої внаслідок порубки дерев;
– стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 100 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
– В задоволенні решти позовних вимог —відмовлено
В апеляційній скарзі Державна екологічна інспекція у Тернопільській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права.
Зокрема, апелянт не згідний з рішенням суду стосовно застосування норми матеріального права щодо зменшення розміру стягненої шкоди, яка заподіяна державі в результаті незаконної порубки дерев, оскільки ст.69 Закону “Про охорону навколішнього природнього середовища” передбачає лише повну компенсацію такої шкоди.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити.
Згідно статті 309 ЦПК-”Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права...”
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не будучи, ні власником, ні орендарем земельної ділянки, незаконно здійснила порубку дерев, чим спричинила шкоду навколишньому середовищу, однак з врахуванням її майнового становища зменшив суму компенсації шкоди.
З таким висновком суду не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником зерноскладу на вул.Колгоспній 18 с. Драганівка Тернопільського району на підставі договору дарування вказаного приміщення від 20 червня 2006 року. Дана будівля, загальною площею 83.6 кв.метри, була пайовим фондом селянської спілки і при розпаюванні майна спілки була виділено її батькам.
Понад 10 років дана будівля та територія господарського двору не використовувалась за призначенням.
Дана будівля розташована на земельній ділянці, яка має своє цільове призначення: є несільськогосподарськими угіддями під господарськими будівлями та дворами, тобто землею сільськогосподарського призначення для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, і на ній росли самосійні дерева, які, в кількості 38 штук, зрізала ОСОБА_5
Дана обставина знайшла своє відображення і в графі 14 форми №6-зем державної статзвітності, у якій відображено землі під господарськими будівлями і дворами: зайняті тваринницькими фермами, тракторними станами, літніми таборами та іншими будівлями й дворами на сільськогосподарських землях, а також на сільськогосподарських угіддях на землях інших категорій, а не у графі 23, де відображено землі вкриті деревною та чагарниковою рослинністю.
Тобто на вказаній земельній ділянці, виходячи з її цільового призначення, не передбачено існування деревної та чагарникової рослинності.
Проаналізувавши обставини справи в контексті вимог Законів “Про рослинний світ ”( Надалі Закон-№591 від 9.04.1999р) та “Про охорону навколишнього природного середовища” ( Надалі Закон №1264 від 25.06.1991р), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов є безпідставним з наступних міркувань.
Так, ст.68 Закону “Про охорону навколишнього природного середовища” №1264 передбачено відповідальність за самовільне спеціальне використання природних ресурсів, в т . ч. і рослинного світу.
Згідно ст.10 ч.2 Закону “Про рослинний світ”-”Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.
За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів:
збирання лікарських рослин;
заготівля деревини під час рубок головного користування;
заготівля живиці;
заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо;
збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо;
заготівля сіна;
випасання худоби. “
Дії, які вчинила ОСОБА_5 вищевказаний законодавцем перелік не охоплює.
Крім цього, ч.4 ст.68 Закону №1264 передбачено, що” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.”
З позовної заяви та долученого розахунку вбачається, що позивач на обгрунтування розміру компенсації шкоди посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”, яка стосується конкретних правовідносин, які виникають в результаті знищення та пошкодження лісових насаджень.
Значення терміну “лісу” законодавець дав у статті 4 Лісового кодексу - “До лісового фонду України е належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1га.
До лісового фонду України не належать:
зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.”
Таким чином, зрізані відповідачкою дерева не належать до лісового фонду, оскільки проростали на несільськогосподарських угіддях під господарськими будівлями та дворами, на якій розташована належна відповідачці будівля зерноскладу бувшого КСП.
Крім цього, право відповідачки на користування вказаною земельною ділянкою не оспорюється ні органом місцевого самоврядування, ні органами виконавчої влади, оскільки своїми рішеннями вони надали їй згоду на зміну цільового використання землі в порядку відведення.
При вказаних обставинах, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для покладення цивільної відповідальності, яка передбачена законодавцем лише у випадках спеціального природокористування, на ОСОБА_5 з підстав, які викладені в позовній заяві, адже суд вирішує спір в межах доводів позовної заяви та на підставі доказів, які подані сторонами.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 квітня 2011 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити в позові Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до ОСОБА_5, третя особа Драганівська сільська рада про відшкодування шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженао в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий —підпис
Судді —два підписи
З оригіналом вірно:
Судді апеляційного суду
Тернопільської області О.І. Ткач