АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-670/11Головуючий у 1-й інстанції  Данилів О.М.

Категорія -  79Доповідач - Жолудько Л.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 червня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів -  Сташківа  Б. І., Фащевської  Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі  справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області на рішення Бережанського районного суду від  09 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дитині війни,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бережанського районного суду від 09 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії  як “дитині війни” задоволено.

Зобов’язано  Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як “дитині війни”, за 2007 рік - з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік - з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року, та за 2010 рік -  з 01 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року включно, із врахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та раніше виплачених позивачці сум.

Із апеляційною скаргою на рішення суду звернулось  управління ПФУ в  Бережанському районі, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

Апелянт вказував, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та суд при вирішенні спору не з'ясував, чи були нараховані кошти з Державного бюджету на виплату таких підвищень, у якому розмірі, чи входить до повноваження органів пенсійного фонду право виплачувати підвищення до пенсії за рахунок інших виплат. Крім того, діючим законодавством не визначена розрахункова величина, з якої можна б було розраховувати дані надбавки дітям війни, оскільки наведене у     ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначення мінімального розміру пенсії за віком застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

          Судом установлено, що  ОСОБА_1 має статус “дитина війни” та отримує пенсію за віком.

          Відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме: на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У судове засідання сторони не з’явились. Про час і місце його повідомлені належним чином.

          Відповідно до вимог ст.41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснюється.

          Розглянувши справу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України за №2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період, коли дія цієї норми не була зупинена. Однак, у порушення вимог згаданої статті нарахувань не проводило, чим порушило право позивача на належний соціальний захист.

          Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.

          Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 11 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст. 71 та ст. 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

          Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет  України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.

Враховуючи те, що дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не зупинялась Законами України “Про державний бюджет на 2009-2010 роки”, а розмір пенсії позивачці виплачувався у меншому розмірі, ніж встановлено Законами, то суд першої інстанції підставно зобов’язав відповідача підвищити розмір пенсії за 2009-2010 роки.

          За вказаних обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачці  за 2007 рік - з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік - з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року, та за 2010 рік -  з 01 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року включно  повинна була нараховуватись  підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправними.

          В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про відсутність  визначення у законодавстві поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно із вимогами ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутня і норма закону щодо заборони застосування даного розміру для розрахунку інших, пов’язаних з нею, пенсій чи доплат. Зважаючи на наведене, вищезазначені доводи апелянта є безпідставними.

          Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

          Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування  з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

          Справа розглянута в межах та в порядку діючого  на час її розгляду законодавства.

          Керуючись  ст. 195, ст. 197, п.1.ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,     

          У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Бережанському  районі Тернопільської областівідхилити.    

          Рішення  Бережанського районного суду від 09 вересня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

                                           Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Л.Д. Жолудько