Справа № 22-ц-835/11Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.
Категорія - 32Доповідач - Ткач О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Ткач О.І.
Суддів — Бахметової В.Х., Гірського Б.О.
при секретарі —Дуда Г.І.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПП “Автотранском” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ПП “Автотранском”, ВАТ “Страхова компанія “Універсальна”, третя особа ОСОБА_7 про стягнення завданої майнової та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ПП “Автотранском”, ВАТ “Страхова компанія Універсальна” про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином.
В жовтні 2010 року позивачами позовні вимоги було уточнено стосовно розміру сум завданих збитків.
Позивачі зазначили, що 19 липня 2009 року в с. Ігровиця Тернопольського району мала місце дорожньо-транспортна пригода, винуватцем якої, постановою суду, визнано водія ПП “Автотранском”.
В результаті даної пригоди повністю знищено автомобіль “ДЕУ Ланос” д.з. НОМЕР_3, 2008 року випуску, який є власністю ОСОБА_6, тому він просив стягнути з ПП “Автотранском” 16875, 59 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнав внаслідок знищення майна, з ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” - 25 500 грн. матеріальної шкоди.
Оскільки за кермом автомобіля в момент ДТП перебував ОСОБА_5, який отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило втрату працездатності і встановлення третьої групи інвалідності з 3 березня 2010 року по 1 квітня 2011 року, то останній просив відшкодувати шкоду яка заподіяна здоров’ю та майну, та компенсувати моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях внаслідок ушкодження здоров’я, тому ОСОБА_5 просив стягнути з ПП “Автотранском” - 32 450 грн. моральної шкоди, з ВАТ “Страхова компанія Універсальна” - 3 793, 89 грн. матеріальної шкоди та 2 550 грн. моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволено частково:
– стягнуто із ПП “Автотранском” в користь ОСОБА_5 3 793 грн. 89 коп. матеріальних збитків і 2000 грн. моральної шкоди, 8, 50 грн. сплаченого мита і 120 грн. ІТЗ;
– стягнуто із ПП “Автотранском” в користь ОСОБА_6 16875 грн. 59 коп. матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля та моральної шкоди в сумі 5 000 грн.;
– стягнуто із ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” в користь ОСОБА_6 25 500 грн. страхового відшкодування та в користь держави 255 грн. судового збору,
– в позові ОСОБА_5 до ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” відмовлено.;
– стягнуто із ПП “Автотранском” в користь держави грн. 265 грн. 18 судового збору ;
– стягнуто із ПП “Автотранском” і ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” 120 грн. ІТЗ з кожного в користь Тернопільського міськрайонного суду;
– зобов'язано ОСОБА_6 повернути ПП “Автотранском” та ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” пошкоджені запчастини, які зазначені в графі “Запчастини” висновку експерта № 7-113\09 від 12.08.2009 року.
–
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ПП “Автотранском” матеріальних збитків та в частині відмови у стягненні з ВАТ “СК “Універсальна” матеріальних збитків та моральної шкоди та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ОСОБА_5 не згідний з рішенням суду стосовно розміру компенсації моральної шкоди, яка стягнена з ПП “Автотранском”; відмови у стягненні матеріальної та моральної шкоди з ВАТ “СК “Універсальна”.
ОСОБА_6 не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині його обов'язку повернути ПП “Автотранском” та ВАТ “Страхова компанія Універсальна” пошкоджені запасні частини, посилаючись на те, що рештки автомобіля продано і саме на розмір продажної ціни ним зменшено позовні вимоги, крім цього вказані деталі не мають будь-якої цінності.
Апелянт ПП “Автотранском” оскаржує рішенням суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з ПП “Автотранском” в його користь матеріальних збитків, бо такі вимоги до “ПП “Автотранском” не подавались, та компенсації моральних страждань; розподілу судових витрат.
Оскаржує апелянт ПП “Автотранском”і рішення стосовно стягнення із приватного підприємства матеріальної та моральної шкоди в користь ОСОБА_6 посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував чи не мало місце відшкодованння шкоди на умовах добровільного страхування КАСКО .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційні скарги ПП “Автотранском” та ОСОБА_5 слід частково задовольнити; апеляційну скаргу ОСОБА_6І —задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що водій ПП “Автотранском” ОСОБА_7 19.07.2009 року, керуючи сідловим тягачем “МАЗ 642208” д.н. НОМЕР_1 та причепом-паливоцистерною “ППЦ —3064229” д.н. НОМЕР_2 (автопоїздом ), в с. Ігровиця Тернопільського району порушив ПДР і допустив зіткнення із легковим автомобілем марки “ДЕУ Ланос” під управлінням ОСОБА_5 в результаті яких, останній одержав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а керований ним автомобіль механічні ушкодження.
Згідно висновку експерта №7-113/09 від 12 серпня 2009 року сума матеріальної шкоди, яка завдана знищенням автомобіля “ДЕУ Ланос” становиить 50375.59 грн, що становить ринкову варстість вказаного автомобіля на день його дослідження (а.с.14).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позов є підставним стосовно його предмету, оскільки позивачу була спричинена матеріальна та моральна шкода внаслідок злочину, яка підлягає відшкодуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується в цій частині висновку суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та дослідженим в судовому засіданні матеріалам справи.
Однак суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.
Так, судом першої інстанції встановлено, що страховою компанією ВАТ “Страхова компанія Універсальна” застраховано, згідно полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7615344 від 2 липня 2009 року та№ВС/7598685 від 9 травня 2009 року, цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки “МАЗ 642208” д.н. НОМЕР_1 та причепом-паливоцистерною “ППЦ —3064229” д.н. НОМЕР_2, який перебував у правомірному користуванні ПП “Автотранском” на підставі договору оренди ( а.с 18-21).
Позов ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди ( а.с. 5, 110,) було пред’явлено лише до ВАТ “Страхова компанія “Універсальна”.
Сума матеріальних збитків відповідачами не оспорюється.
Позивач ОСОБА_5 в процесі розгляду справи не змінював відповідачів.
При ухваленні судового рішення в частині вимог ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Так, згідно ст.11 ЦПК -”Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.”
Згідно ст 22 Закону “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ( надалі Закон №1961)- ”При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. “
Оскільки ВАТ “СК “Універсальна” є страхувальником цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки і до неї було пред’явлено вимоги потерпілого ОСОБА_5 стосовно відшкодуванню шкоди, яка завдана здоров’ю та майну, тому ці вимоги ОСОБА_5 слід задовольнити , скасувавши рішення про їх стягнення з ПП “Автотранском”.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність вимог позивачів на компенсацію моральних страждань, яких зазнали відповідачі: ОСОБА_6 в результаті знищення майна, а ОСОБА_5- в результаті ушкодження здоров’я.
Згідно статті 23 ЦК- ”Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. “
Визначаючи розмір моральної шкоди, місцевий суд не в повному обсязі врахував характер і обсяг страждань, яких зазнали ОСОБА_5.і ОСОБА_6 та інші обставини справи.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підставними є доводи апелянта ПП “Автотранском” стосовно завищеного розміру компенсації моральної шкоди ОСОБА_6, оскільки знищено майно, вартість якого йому компенсовано, а вказане майно він передав ОСОБА_5 на свій страх та ризик, не оформивши належним чином таку передачу.
Тому рішення суду першої інстанції слід змінити , зменшивши розмір компенсації моральної шкоди ОСОБА_6
ОСОБА_5 свої вимоги про компенсацію моральних стрждань, яких зазнав внаслідок ушкодження здоров’я, мотивував тривалим періодом лікування, відсутністю можливості пересування із за закритого перелому середньої третини тіла лівої стегнової кістки, закритої травми живота, обмеженням характеру та умов праці.
Дані обставини є обгрунтованими та підтверджені доказами, які є в справі.
Тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про підставність доводів апелянта ОСОБА_5 стосовно розміру компенсації моральних страждань і вважає за можливе збільшити їх до 4550 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"
Разом з тим суд першої інстанції не врахував, що до цих правовідносин потрібно було також застосувати положення Закону №1961, оскільки цивільна відповідальність власника джерела підвищеної відповідальності та належного користувача ПП “Автотранском” на момент ДТП була застрахована відповідно до полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до вказаних полісів страховик, яким є ВАТ "Страхова компанія "Універсальна", забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
До страховика з позовом звернувся ОСОБА_5, однак вищевказану вимогу Закону №1961 суд першої інстанції упустив.
Відповідно до ст. 3 Закону №1961 обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі ст. 22 Закону №1961 потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 відсотків ліміту, зазначеного в п. 9.3 ст. 9 Закону - 51 тис. грн. Різницю між сумою відшкодування, визначену судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Тобто ліміт відповідальності ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" щодо відшкодування моральної шкоди становить 2550 грн.
Тому, з ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" слід стягнути в користь ОСОБА_8 моральну шкоду в межах розміру ліміту.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду №6 від 27 березня 1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, які викладені в пункті 9, повернено може бути лише майно, яке має певну цінність.
З матеріалів справи та пояснень представника ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції, що не заперечується і представником ПП “Автотранском”, вбачається що ОСОБА_6 зобов’язано повернути деталі зі скла та пластмаси, які не становляль будь якої цінності, оскільки є знищеними і не можуть бути використаними за призначенням, крім цього сума відшкодування вартості знищеного майна позивачем ОСОБА_6 була зменшена на суму 8000 грн, яка виручена від реалізації остатків автомобіля.
Тому доводи апелянта ОСОБА_6 є підставними.
Обгрунтованими є доводи апелянта ПП “Автотранском”стосовно невірно визначеного розміру та розподілу судових витрат.
Згідно п.9 постанови Кабінету Міністрів від 21 грудня 2005 р. N 1258 “-Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”-”За позов кількох осіб до одного або кількох відповідачів витрати оплачуються всіма позивачами або одним з них. “
Згідно п. 28 Наказ Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита “ в редакції 2004 року-” За подання позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється виходячи з загальної суми позову і сплачується позивачами пропорційно долі поданих кожним вим”ог.
Як вбачається з матеріалів справи позов пред’явлений двома позивачами, оскільки їхні права виникли з однієї підстави.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання розподілу судових витрат, місцевий суд тричі стягнув витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Окрім цього, загальна сума матеріальної шкоди позивачами визначена в сумі 46169,48 грн, що становить 461.70 грн судового збору та 8.50 грн судового збору за розгляд позову про компенсацію моральної шкоди, місцевим же судом стягнено 528,68 грн судового збору.
Згідно ч.5 ст.88 ЦПК, якщо апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому рішення слід скасувати в частині розподілу судових витрат і ухвалити нове, яким стягнути з ВАТ “СК “Універсальна” та ПП “Автотранском” по 60 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в користь ОСОБА_5 та стягнути в користь держави судовий збір в розмірі 270,20 грн з ВАТ “СК “Універсальна” та в сумі 200 грн з ПП “Автотранском”.
Згідно статті 309 ЦПК- “Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.”
При вищевказаних обставинах, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового скасування та зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Апеляційну скаргу ПП “Автотранском” задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2011 року скасувати в частині розподілу судових витрат, стягнення з ПП “Автотранском” в користь ОСОБА_5 матеріальних збитків та в частині відмови у стягненні з ВАТ “СК “Універсальна” матеріальних збитків таморальної шкоди і в цій частині рішення ухвалити нове.
Позов ОСОБА_5 до ВАТ “Страхова компанія “Універсальна” задовольнити.
Стягнути з ВАТ “СК “Універсальна” в користь ОСОБА_5 3793,89 грн матеріальної шкоди та 2550 грн компенсації моральної шкоди
Змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 квітня 2011 року , зменшивши суму компенсації моральної шкоди, яка стягнена з ПП “Автотранском” в користь ОСОБА_6 з 5000 грн до 2000 грн.
Виключити з рішення суду вказівку про повернення деталей автомобіля в користь ВАТ “СК “Універсальна” та ПП “Автотранском”.
Судовий збір стягнути в користь держави з ВАТ “СК “Універсальна”в розмірі 270,20 грн та з ПП “Автотранском” в сумі 200 грн.
Стягнути з ВАТ “СК “Універсальна” та ПП “Автотранском” по 60 грн з кожного в користь ОСОБА_5 сплачених витрат на ІТЗ.
– В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді