ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

02 грудня 2024 року Справа №  280/7829/24   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Курдюков Вячеслав Миколайович (м. Тернопіль, вул. Загребельна, 44/2, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 13, ЄДРПОУ 40446210) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання чинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання чинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:  

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 травня 2024 року, в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 12.03.2024 про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання ВПО: АДРЕСА_4 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (бульв. Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 40446210).

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач в березні 2024 року звернулася до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України із заявою про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. 05 червня 2024 року на електрону пошту позивачка отримала лист Мінреінтеграції без вих. № та без дати, в якому повідомлено, що Комісія на засіданні 17.05.2024 за результатами розгляду заяви прийняла рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що рішення про встановлення зазначеного факту не набрало достатньої кількості голосів. Інших відомостей про причини відмови лист не містив. Позивачка вважає рішення відповідача протиправним, яке не відповідає законодавству та порушує конституційні права та носить дискримінаційний характер, а тому позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом задля захисту своїх прав. Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

18 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач  заперечує проти позову в повному обсязі та зазначає, що подані позивачем документи, такі як розпорядження начальника міської військової адміністрації № 175 від 11.09.2023 про дострокове припинення повноважень депутата Токмацької міської ради Пологівського району Запорізької області ОСОБА_1 , скриншоти з повідомленням про затримання ОСОБА_1 «ЙМОВІРНО за ПОЗИЦІЮ щодо територіальної цілісності України» та фотознімки не можуть вважатися належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження позицій позивача щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України та інших національних інтересів України під час окупації м. Токмака військами рф за відсутності показів свідків та/або відео-доказів. Позивачем до заяви, що подавалася для розгляду Комісією з метою встановлення факту позбавлення особи особистої свободи, а також і до позовної заяви не додано повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи та належних доказів, які б дійсно вказували про наявність обставин, як передумови встановлення факту позбавлення ОСОБА_1 особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України у порядку пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Крім того, ДП «Український національний центр розбудови миру», яке виконує функції Національного Інформаційного Бюро, здійснювався запит стосовно наявності/відсутності підтвердження у Центрального агентства розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста незаконного позбавлення позивача особистої свободи. У результаті чого стало відомо, що у реєстрі НІБ відсутнє підтвердження про перебування позивача в полоні держави-агресора через ЦАР МКЧХ та відсутнє підтвердження про перебування позивача в полоні держави-агресора з інших відкритих джерел, цю інформацію використовувала комісія при прийнятті оскаржуваного рішення. З метою підготовки відзиву на позовну заяву (після відкриття провадження у даній справі) відповідачем було скеровано відповідні запити щодо позивача до Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України. Відповідачем просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем 23.09.2024 надано до суду відповідь на відзив. За відсутності будь-якого обґрунтування прийнятого Комісією рішення, позивач не має інформації про те, які саме додаткові відомості або документи має подати, тобто, що саме вони повинні підтверджувати (подію, контекст, порушення прав тощо) та/або в чому саме полягають недоліки раніше поданих документів. Вказане, свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду заяви позивача та доданих до неї доказів та, як наслідок, свідчить про порушення відповідачем порядку та процедури проведення розгляду такої заяви. Також, у разі виникнення питань, про що зазначено у відзиві, зокрема чи наявна інформація про перебування в полоні ОСОБА_1 ; чи проводилось опитування працівниками СБУ ОСОБА_1 відповідач не був позбавлений можливості звернутись до відповідних органів з метою отримання інформації. Позивач вважає, що відповідачем не було здійснено належного та повного розгляду заяви позивача у встановленому законодавством порядку, що, в свою чергу, призвело до прийняття протиправного рішення Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформленого Протоколом 17.05.2024 № 3 ДСК, в частині, що стосується ОСОБА_1

01 жовтня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України  09.09.2024 №33/7-16171в/нт.

Згідно з  положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 14 жовтня по 29 листопада 2024 року у навчальній відпустці розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу судді із відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Токмацьким МРВ УМВС України в Запорізькій області 21.04.2007.

08 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України із заявою про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. До заяви додано копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , картки платника податків заявника, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.04.2022 № 2301-5000834781, постанови про визнання потерпілим від 06.05.2022, витягу з ЄРДР  від 05.09.2023 щодо кримінального провадження № 12022080000000236 за фактом викрадення ОСОБА_1 21.03.2022, розпорядження начальника Токмацької міської військової адміністрації від 17.09.2023 № 175, фотокартки, роздруківка статті про затримання   ОСОБА_1 представниками МВС РФ.

На засіданні Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України 17.05.2024 не встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 .

З протоколу засідання відповідача вбачається, що під час розгляду питання та прийняття рішення щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що були звільнені з полону країни-агресора РФ іншим чином, та перебування в полоні яких не підтверджено країною-агресором через Центральне агентство розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста, членом комісії було повідомлено про відсутність будь-якої додаткової інформації, крім документів, які надані на розгляд комісії.

При цьому всі присутні члени комісії проголосували проти задоволення заяви позивача та відповідачем було вирішено не встановлювати факт позбавлення позивача особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Листом від 04.06.2024 № 22/п-5073-6.3-4123 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомлено позивачу про те, що комісією на засіданні 17.05.2024 за результатами розгляду заяви від 12.03.2024 прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що рішення про встановлення зазначеного факту не набрало достатньої кількості голосів.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 № 2010-IX (далі – Закон №2010-ІХ) цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.

Згідно із статтею 3 Закону №2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).

Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.

Згідно із пунктом 1 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 (далі - Положення), Комісія утворюється при Мінреінтеграції з метою виконання завдань, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей".

Відповідно до пункту 3 Положення, завданнями Комісії є:

1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

3) прийняття рішень про визнання членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;

4) проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Пунктом 5 Положення визначено, що Комісія утворюється у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів Комісії.

До складу Комісії входять:

- представник, визначений Президентом України;

- по одному представнику Мінреінтеграції, МЗС, Мінюсту, Міноборони, МВС, Мінсоцполітики, МОЗ, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Офісу Генерального прокурора, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;

- не більше п`яти представників від громадських об`єднань, у тому числі міжнародних, що провадять діяльність у сфері захисту прав людини та опікуються особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, документують факти та злочини збройної агресії проти України, провадять пошукову діяльність.

Згідно із пунктом 7 Положення, організаційною формою роботи Комісії є засідання.

Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.

За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройно агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 2010-ІX дія цього поширюється на громадян України, зокрема:

2) які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території іншими утвореннями держави-агресора:

а) у зв`язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов`язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;

б) у зв`язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.

У частинах другій, третій статті 4 Закону № 2010-ІХ наводиться перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону.

Положеннями ст.4 Закону №2010-ІХ визначено перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пп. а, б п. 2 ч.1 ст. 2 цього Закону.

Згідно із ч.6 ст.4 Закону №2010-ІХ під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:

1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;

2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;

3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;

4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.

У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.

Суд звертає увагу на те, що перелік документів/відомостей не є вичерпним.

Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону № 2010-ІХ за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей з підстав, визначених частинами першою - п`ятою цієї статті, Комісія приймає рішення:

- про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України,

- про визнання особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України,

- про не підтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України,

- відмову у визнанні особи членом сім`ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

В пункті 8 Положення № 1281 вказується, що для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 2 пункту 3 цього Положення, громадянин України, який є цивільною особою, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.

До заяви він має додати документи та/або відомості, які за переліком, наведеним в Положенні № 1281, співпадають з переліком, що наведений у частинах другій, третій статті 4 Закону № 2010-IX.

В абзацах четвертому-шостому пункту 7 Положення № 1281 передбачено, що рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.

Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Втім, Положення №1281 не містить процедурних вимог щодо вручення заявнику копії протоколу або витягу з нього, а тому інформування про прийняті рішення здійснюється шляхом направлення заявнику листа працівниками апарату Мінреінтеграції.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що Комісія повноважна прийняти рішення про не підтвердження не встановлення факту позбавлення цивільної особи особистої свободи в наслідок збройної агресії проти України з таких підстав:  у разі відсутності події позбавлення особи особистої свободи, тобто коли позбавлення свободи не було;  у разі позбавлення особи особистої свободи за обставин, які не пов`язані зі збройною агресією проти України та/або з причини, яка відмінна від громадської, правозахисної, волонтерської і т. ін. діяльності такої особи чи не для використання як заручника (наприклад, у випадку вчинення щодо особи злочину позбавлення свободи іншою цивільною особою поза контекстом збройного конфлікту);  у випадку позбавлення особи особистої свободи з дотриманням норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, а також інших норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини;  у разі, якщо особою подані недостовірні відомості, інформація та/або документи (зазначене є й підставою для скасування раніше прийнятого рішення про встановлення факту, у відповідності до пункту 16 Положення №1281).

Всі згадані вище ситуації охоплюються абстрактною «недостатністю поданих документів» для встановлення факту (не встановлено подію, контекст, порушення прав або встановлено, що подано недостовірні дані).

Водночас, отриманий позивачем лист Мінреінтеграції від 04.06.2024 № 22/п-5073-6.3-4123 не містить жодного обґрунтування правової та фактичної підстав ухвалення Комісією рішення про не підтвердження (невстановлення) факту щодо позивача.

В листі Мінреінтеграції від 04.06.2024 № 22/п-5073-6.3-4123 повідомляється причина прийняття рішення: «у зв`язку з тим, що рішення про встановлення зазначеного факту не набрало достатньої кількості голосів».

Водночас, відсутність достатньої кількості голосів (більше половини присутніх) є результатом голосування, а не правовою/фактичною підставою для прийняття рішення про не підтвердження факту. Якщо більшість членів Комісії проголосували проти рішення про підтвердження (встановлення) факту, цьому мали б слугувати відповідні правова та фактична підстави, за які й проголосувала більшість.

Так, само протокол засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України 17.05.2024 не містить обґрунтування прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у встановленні факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Згадані вище судом норми Закону №2010-IX дозволяють стверджувати, що Комісія зобов`язана прийняти рішення на користь заявника, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Закон №2010-1Х не передбачає права Комісії під час прийняття рішення діяти на власний розсуд.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, прямо визначених законом.

Обґрунтованість, в силу вимог статі 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Дослідивши матеріали адміністративної справи судом встановлено, що лист Мінінтеграції від 04.06.2024 № 22/п-5073-6.3-4123 та витяг з протоколу засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України 17.05.2024 № 3 ДСК не містять жодного обґрунтування правової та фактичної підстав ухвалення Комісією рішення про не підтвердження факту щодо позивача.

Відповідач не конкретизував, що саме стало підставою для прийняття рішення про не підтвердження факту: відсутність події позбавлення свободи, контексту збройного конфлікту, відсутність порушення прав заявниці під час позбавлення свободи, подання недостовірних даних тощо.

У листі Мінреінтеграції від 04.06.2024 № 22/п-5073-6.3-4123  зазначається, що «за наявності додаткових відомостей або документів», позивач може повторно звернутися до Комісії.

Водночас, за відсутності будь-якого обґрунтування прийнятого Комісією рішення, позивач не має інформації про те, які саме додаткові відомості або документи вона має подати, тобто, що саме вони повинні підтверджувати (подію, контекст, порушення прав тощо) та/або в чому саме полягають вади раніше поданих документів.

Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення відповідача перед прийняттям оскаржуваного рішення до будь-яких уповноважених органів чи до позивача щодо отримання інформації на підтвердження чи спростування факту позбавлення позивача особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Натомість всі надані відповідачем листи відповідних органів державної влади датовані після отримання відповідачем ухвали судді про відкриття провадження у даній справі.

Відповідно, суд висновує про відсутність станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення належних та допустимих доказів одержання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження чи спростування наведеної позивачем у заяві від 08.03.2024 інформації про позбавлення її особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

З приводу доводів відзиву про ненадання позивачем до заяви повідомлення органів сил безпеки та сил оборони суд зазначає, що згідно лист Мінінтеграції від 04.06.2024 № 22/п-5073-6.3-4123 та витяг з протоколу засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України 17.05.2024 № 3 ДСК відсутність вказаного документу не була зазначена як підстава для відмови у встановленні факту щодо позивача.

Суд зазначає, також, про відсутність будь-якої інформації в протоколі відповідача від 17.05.2024, а так само у відзиві на позов, про те - кого саме (особу, орган, міжнародну організацію чи якийсь орган країни-агресора) позивач мав поінформувати про факт позбавлення його особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, і чому порушення кримінального провадження за даним фактом відповідачу недостатньо для прийняття позитивного для позивача рішення.

Натомість зі змісту протоколу засідання комісії від 17.05.2024 встановлено, що останній не містить в собі жодної оцінки поданим позивачем доказам та наведеним обставинам.

Вказане, на переконання суду, свідчить про не здійснення відповідачем належного розгляду заяви позивача та доданих до неї доказів, та як наслідок свідчить про порушення відповідачем порядку та процедури проведення розгляду такої заяви.

При цьому суд враховує посилання представника відповідача, наведені у відзиві на позов, на дискреційність повноважень відповідача щодо прийняття того чи іншого рішення, але зазначає, що дискреція не дає підстав для недотримання порядку прийняття того чи іншого рішення та не надає суб`єкту владних повноважень можливості приймати рішення не у спосіб, визначений законодавством, та без дотримання встановленого порядку.

Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено доказів здійснення відповідачем належного та повного розгляду заяви позивача та доданих до такої заяви доказів. При цьому рішення, яке було прийнято відповідачем стосовно позивача, а саме: не встановлювати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, є таким, що не відповідає положеннями ч.7 ст. 4 Закону №2010-ІХ.

З огляду на вказане вище та встановлені судом обставини, слід дійти висновку про те, що відповідачем не було здійснено належного та повного розгляду заяви позивача у встановленому законодавством порядку, що в свою чергу призвело до прийняття протиправного рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформленого Протоколом від 17 травня 2024 року №3 ДСК, в частині, що стосується ОСОБА_1 , у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що за відсутності будь-якого обґрунтування прийнятого Комісією рішення, позивач не має інформації про те, які саме додаткові відомості або документи має подати, тобто, що саме вони повинні підтверджувати (подію, контекст, порушення прав тощо) та/або в чому саме полягають недоліки раніше поданих документів.

Враховуючи вищенаведене, суд висновує про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача на здійснення належного розгляду його заяви, суд доходить висновку про наявність підстав для належного їх відновлення зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення інших судових витрат сторонами не подано.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Курдюков Вячеслав Миколайович (м. Тернопіль, вул. Загребельна, 44/2, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 13, ЄДРПОУ 40446210) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання чинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 травня 2024 року, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути заяву громадянина України ОСОБА_1 від 08.03.2024 про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання ВПО: АДРЕСА_4 ) сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (бульв. Чоколівський, буд. 13, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 40446210).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 грудня 2024 року.

Суддя                                                                                                    О.О. Артоуз