У   Х   В   А   Л   А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 лютого 2008 року                                                                                  м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

                        головуючого - судді:    БОЙКО О.В.

                        суддів:                           МАМОНОВОЇ О.Є., СМАГЛЮК Р.І.,

                        при секретар:              ШТУПУН О.М.

                        за участі:                     ОСОБА_1., ЧЕМЕРИС О.І.,

                                                               ВОРОНЦОВОЇ М.В. 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 13 листопада 2007 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування , -

в с т а н о в и в :

Даною апеляційною скаргою оскаржується рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2007 року, яким задоволено позов ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” до ОСОБА_2, ОСОБА_1. про стягнення страхового відшкодування; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на користь ВАТ “Страхове товариство “Гарантія”  3129 грн. 91 коп. збитків, понесених у зв”язку з виплатою страхового відшкодування за договором № 7-21-321/05/532а від 01.07.2005 року; стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1. на користь ВАТ “Страхове товариство “Гарантія” 81 грн. сплаченого судового збору - по 40 грн. 50 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий судовий розгляд.

В обґрунтування апелянт вказує на те, що ухвалюючи дане рішення судом неповно та невсебічно з'ясовані обставини справи, порушені  норми матеріального та процесуального права, зокрема судом не взято до уваги, що між нею, банком та позивачем не укладався страховий договір, про існування якого їй стало відомо лише при отриманні позовної заяви, що є порушенням ст. 988 ЦК України. Вважає, що договір поруки  № 3205-011/1, згідно якого вона являється поручителем по договору кредиту № 7-21-321/05/532а від 01.07.05 року, припинено, оскільки відповідно до ст. 559 ЦК України кредитором протягом дії договору поруки, а саме з 24.05.2006 року та до  23.05.2007 року, як зазначено в п. 1.2. договору поруки, не пред'являвся до неї позов про виконання зобов'язань за договором кредиту. Апелянт наголошує, що з ВАТ СТ «Гарантія» вона ніяких угод не укладала, ніяких зобов'язань перед ним не має. Вказує, що суд допустив грубе порушення норм процесуального законодавства, оголосивши рішення через 5 хвилин після видалення до нарадчої кімнати.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін  з наступних підстав.

         Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального  і процесуального права.

         Не може бути скасоване  правильне  по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено,  з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 3205-011 від 24 травня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2та ВАТ “Банк “Демарк”, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 3800 грн., а той в свою чергу погасити кредит не пізніше 23 травня 2007 року, сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі передбачені договором,  ВАТ «Банк «Демарк» було укладено договір поруки   № 3205-011/1 від 24 травня 2006 року з ОСОБА_1.

 Ризик неповернення кредиту за вказаним кредитним договором було застраховано ВАСТ “Гарантія”, шляхом укладення 01.07.2005 року договору страхування фінансового ризику непогашення кредиту № 7-21-321/05/532а  між ВАТ “Банк “Демарк” та ВАСТ “Гарантія” (а.с.10).

 Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальникові кредит у повному обсязі, а позичальник умови договору належним чином не виконав, в результаті чого ВАСТ “Гарантія” було проведено виплату страхового відшкодування на загальну суму 3121,91 грн. неповерненого ОСОБА_2кредиту, шляхом перерахування вказаної суми на рахунок ВАТ “Банк “Демарк” згідно платіжного доручення № 2175 від 30.05.2007 року.

Задовольняючи позов ВАСТ “Гарантія” про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно мав місце страховий випадок, про що було складено відповідний акт та проведено виплату страхового відшкодування, а тому згідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, якими передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник  або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки,  стягнув солідарно з відповідачів 3129 грн. 91 коп. 

Такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.

  Доводи апелянта про те, що він не повинен відшкодовувати позивачу суму страхового відшкодування з причини припинення договору поруки, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки немає жодних передбачених ст. 559 ЦК України підстав для припинення поруки, а визначення апелянтом кінцевого строку  договору поруки датою 23.05.2007 року, як зазначено в п. 1.2 договору є неправильним, оскільки згідно п. 4.2 договору поруки останній залишається чиним до дати повної сплати ОСОБА_2 банку заборгованості  та інших платежів відповідно до умов кредитного договору, або до сплати ОСОБА_1. всієї суми заборгованості банку.

Посилання апеляційної скарги на відсутність між ВАТ СТ «Гарантія» та ОСОБА_1. договору страхування та будь-яких інших угод, не заслуговують на увагу, оскільки в силу ст. 993 ЦК України відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора, а саме ВАТ “Банк “Демарк”, до ВАТ СТ «Гарантія» за  кредитним договором № 3205-011 від 24 травня 2006 року та договором поруки № 3205-011/1 від 24 травня 2006 року.

          Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

         Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324  ЦПК України, апеляційний суд,-

у  х  в  а  л  и  в:

             Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - відхилити.

             Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2007 року - залишити без зміни.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                 Судді: