Справа № 2-25/11   

                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 року                                                          м.Тульчин          

                       Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі :    головуючого судді                     Карнауха А.П.  

                    при секретарі                              Нечипорук Т.В.                   

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Тульчині цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ТОВ «Регіна ЛТД», ОСОБА_3 та редакції газети «33 канал»про захист честі, гідності та ділової репутації,. стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн.,

          В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 12.11.2007 року звернувся до  Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «Регіна ЛТД», ОСОБА_3 та редакції газети «33 канал»про захист честі, гідності та ділової репутації,,стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. солідарно з ТОВ «Регіна ЛТД»та автора, 100000 грн. із ОСОБА_2 та судові витрати. Свої позовні вимоги мотивував наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року в НОМЕР_1 газети «33 канал»в рубриці «Під гострим кутом»опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2, в якій поширена інформація, що грубо порушує немайнові права позивача та порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, в заголовку статті криється прихований зміст, який принижує його честь та гідність, негативно впливає на ділову репутацію. Автор піддає сумніву його конституційне право на звернення до суду з позовом і закладає в заголовок статті, поставивши три крапки та знак питання, натяк на його особистий корисний,протиправний інтерес в подачі даного позову, в той час як він діяв відповідно до вимог Конституції України та норм ЦПК України. Автор статті, не маючи на те будь-яких підстав, поширює інформацію, яка принижує честь, гідність позивача як сина, що на її думку, має намір позбавити батька дієздатності незаконно, з якимось корисним, протиправним умислом. Крім того, автор не має права визначати чи є підстави для подання позову до суду чи немає, оскільки таке право надано лише позивачу.

Автор статті також піддає сумніву законність дій судді, що розглядає справу, стосовно оголошення перерв у судових засіданнях., приховано натякаючи на зацікавленість судді у вирішенні спору на користь позивача, чим також принижує його честь та гідність, ділову репутацію.

Позивач також вважає сам текст статті таким, що принижує його честь, гідність  та ділову репутацію. Зокрема, вислови про бажання людей ознайомити керівника району з ситуацією в родині ОСОБА_1, оскільки ситуація в родині –це обставини особистого життя фізичної особи і можуть бути розголошені за умови, що містять ознаки правопорушення, яке підтверджено рішенням суду. Автор статті умисно доводить до відома громадськості, що позивачем порушуються права його батька, що він веде себе протиправно по відношенню до нього.. Також акцентується увага на наявність статусу депутата райради у позивача, тому, на думку автора, така його поведінка є недопустимою. Цим принижується ділова репутація позивача. Як і тим, що автор стверджує, що розгляд справи ОСОБА_1 до батька має неабиякий резонанс у громаді, про яку говорить все місто. Ці твердження зроблені в порушення ст..ст. 297,302 ЦК України.

Поширенням неправдивої та такої,що принижує його честь , гідність та ділову репутацію інформації, позивач вважає повідомлення в статті фактів про зривання ним у закривавленої ОСОБА_2 ланцюжка,про підтвердження цього факту свідками, які прийшли в суд, щоб підтримати його батька.

Неправдивим є також викладене у статті інтерв»ю ОСОБА_2, в якому остання повідомляє про її побиття позивачем, постріли гумовими кулями, зривання золотого ланцюжка, оскільки ці факти не підтверджені вироком суду. Адміністративна справа про застосування спецзасобів самооборони Тульчинським районним судом також закрита.

Всі наведені дії відповідачів спричинили позивачу фізичний біль та душевні страждання. Відповідач приніс йому газету із статтею додому у день народження дружини, у нього стався серцевий напад і викликались лікарі, які госпіталізували до лікарні на лікування, яке тривало два тижня. Після публікації статті від нього відвернулись всі його друзі та колеги, бо вважають його особою, яка вчинила протиправні дії щодо свого батька та його співмешканки. Оскільки тираж газети складає 78400 грн. його честь, гідність та ділова репутація принижена в очах багатьох людей, тому він оцінює завдану моральну шкоду у 200000 грн., в тому числі діями ТОВ «Регіна ЛТД»та автора статті –100000 грн. ,?ОСОБА_2 –100000 грн.           

Просять суд визнати інформацію, викладену ІНФОРМАЦІЯ_1 року в НОМЕР_1 газети «33 канал»в рубриці «Під гострим кутом»в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»такою, що не відповідає дійсності та порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Зобов»зати відповідачів спростувати викладену кожним із них інформацію в газеті «33 канал»в тій же рубриці, на тій же сторінці,та в такому ж розмірі як стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», виклавши спростування в наступній редакції: «Спростування редакції газети «33 канал»та автора: «ІНФОРМАЦІЯ_1 року в НОМЕР_1 газета «33 канал»в рубриці «Під гострим кутом»в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 були опубліковані відомості, які не відповідають дійсності та є такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, оскільки є надуманими та безпідставними, спростовуються фактичними обставинами, що мали місце. Просимо вибачення у ОСОБА_1 за публікацію недостовірної інформації, що принизила його честь, гідність та ділову репутацію .Спростування гр-ки ОСОБА_2: «Приношу вибачення ОСОБА_1 за те, що поширила відносно нього неправдиву інформацію, яка принизила його честь, гідність та ділову репутацію».

Стягнути з ТОВ «Регіна ЛТД», автора статті 100000 грн. солідарно та з ОСОБА_2 100000 грн., судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав,на їх задоволенні наполягав..Пояснив,що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла його мати. Батько важко переніс втрату. На його погляд він захворів. Друзі також це відмітили. Батюшка про це написав. Писав, що ОСОБА_4 погрожує повіситись, якщо не дадуть женитись 26.06.2007 року. Таку ж заяву написала подруга ОСОБА_5 до суду. Писала, що ОСОБА_4 неправильно став себе вести.

Батько погрожував, що повіситься. Він старався захистити батька. Позов подав, щоб його захистити.

14.06.2007 року заїхав, щоб забрати посмертне фото мами на пам»ятник. До цього ще 16.02.2007 року отримав травму ( перелом кінцівки ). В будинку побачив мамині предмети, якими хтось користувався. Побачив ОСОБА_2. Та сказала, що тут господарює. Він їй запропонував покинути хату .Виштовхав її на вулицю. На ОСОБА_2 була цепочка матері. Забрав фото і поїхав додому. Потім повернувся і сказав повернути цепочку. ОСОБА_2 була із ОСОБА_6. Вона сама віддала цепочку.

З батьком тоді спілкувався по-різному.

В червні 2007 року подав позов до суду. Втрутилась ОСОБА_2 Була викликана журналістка ОСОБА_3. Та була в 2-х засіданнях,які не відбулись. ОСОБА_3 приїхала до нього додому і стала дзвонити в ворота. Жінка її впустила. Він був хворий і лежав. ОСОБА_3 розчулила його подробицями свого життя. Він їй розповів, що хоче розлучити батька з ОСОБА_2. Поросив нічого не друкувати. На службовому автомобілі ОСОБА_3 завезли до Вінниці.

          ІНФОРМАЦІЯ_1 року в поштовій скриньці була газета «33 канал»зі статтею. Таку газету він не виписував. В той день у дружини був день народження. Стало не до нього.

          28.08.2007 року дружина повезла листа до редакції «33 каналу», щоб нічого не друкували. Головний редактор не взяв заяву. Жінка посилала по пошті. 28.08.2007 року лист редакцією був отриманий.

          Стаття –це все брехня. На поминках брат ОСОБА_13 розповідав, що ОСОБА_3 говорила, що їй треба за статтю гроші.  Суму не пам»ятає.

          В статті вказана неправда, що батько тричі обстежувався, що він зривав з ОСОБА_2 ланцюжок і та була від цього в крові, що в суді були інші справи ОСОБА_1, про які розповідали жителі Кирнасівки та Тульчина.

          Публікація спричинила біль та моральні страждання. Дитина не ходила до школи, бо її розпитували.

          Позивача не обрали депутатом райради.

          Справу щодо дієздатності батька було зупинено.

          Батько вночі пішов до ОСОБА_2. Вона його не пустила. Тоді в садку він повісився.

          Справа була не гучна.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, пояснила,що з ОСОБА_4 познайомилась в червні 2007 року. Зустрілись вони випадково. Через два тижні потому той запросив жити в нього в якості дружини. 14.06.2007 року сиділи на дворі. Почала дивитись ліки. Сіла за комод. Вбіг ОСОБА_1 і став стріляти. Вдарив. Потім тягнув на вулицю. Була кров. Порвала блузку. Сиділа на лавці з ОСОБА_6. ОСОБА_1 зірвав цепочку. Це була її цепочка. Через 10 хв. приїхав старший ОСОБА_4 і забрав її. Вони переїхали до дочки.

Побої вона не знімала. Її просив ОСОБА_4

15.06.2007 року по телефону дзвонив ОСОБА_1, погрожував.

ОСОБА_4 їздив у газету «33 канал»з молодшим сином. Приїхала ОСОБА_3. Були сусіди і вона все розповідала, що ОСОБА_1 її б»є і ображає.

ОСОБА_4 визивав міліцію, бо той бив вікна.

«33 канал»написав правду.

Стрілянину ніхто не бачив. При зірванні цепочки нікого не було.

Кореспондента газети запросили ОСОБА_4 із сином. В той час справа про визнання недієздатним була в суді.

ОСОБА_1 не цікавився батьковим здоров»ям.

ОСОБА_3 була дома у них. Вони їй все розповідали. До голови райдержадміністрації ходили сусіди. Серед них ОСОБА_6. Всіх сусідів вона не знає.

Фото в газеті зроблено в суді. Інтерв»ю дослівне. Все,що вона розповідала.

Заяву в міліцію вона робила. Так  як в інтерв»ю. По заяві були постанови про відмову в порушенні кримінальних справ. Цепочка залишилась у ОСОБА_1

Покійної його матері цепочку не брала. За стрільбу ніхто не відповів.

ОСОБА_4 говорив, що ОСОБА_1 дзвонив і говорив, що забере будинок.

ОСОБА_3 за статтю гроші не давали. Коли ОСОБА_4 їздив у газету сказати не може. Коли приїхав кореспондент також сказати не може. При ній ОСОБА_3 і позивач не зустрічались.

Документального підтвердження викладених фактів вона не має.

          Відповідач ОСОБА_3 суду пояснила, що до написання статті поставилась чесно та порядно. Не керувалась злим умислом.

В редакцію звернувся ОСОБА_4 В серпні 2007 року поїхала до Тульчина. На прохання ОСОБА_4 пішла до суду. Була також у голови РДА ОСОБА_8 Слухала всі сторони. Вислуховувала позицію всіх. Але нікому не обіцяла не друкувати статтю. Про свої проблеми розповідала ОСОБА_1 Як добралась до його дому –не пам»ятає.

          ОСОБА_4 звернувся до газети «33 канал»усно.

          Факт зривання цепочки підтвердила ОСОБА_6 та жителька смт.Кирнасівки Ільченко з дочкою.

З ОСОБА_4 вона розмовляла. Він був обурений діями сина.

З працівниками правоохоронних органів не спілкувалась із приводу звернень ОСОБА_4 та дій його сина ОСОБА_1.

Питання публікації в газеті вирішує головний редактор.

Стаття –це об»активне відтворення дійсності.

          Представник відповідачів ОСОБА_9  проти позову заперечував, пояснив суду, що ОСОБА_3 витримала вимоги Закону України «Про інформацію». Вона провела журналістське розслідування і мала право на публікацію. В цій публікації журналіст виклала оціночні судження і на підставі п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»і вони не підлягають спростуванню та доведенню. Позивач заперечує слова відповідачки ОСОБА_2, а не газети. Журналіст повинна перевіряти слова ОСОБА_2

Газета «33 канал»мала право на публікацію про особисте життя,бо Пленум Верховного Суду України дає на це право, якщо суспільний інтерес у цьому переважає.

Окрім цього, стаття не стосується приватного життя позивача, хоча стосунки між батьком і сином –це сімейні стосунки.

До редакції було звернення ОСОБА_1 не публікувати статтю. Сусідів, які були очевидцями подій назвати не може.

Дії ОСОБА_1 не пов»язані з його депутатською діяльністю.

ОСОБА_3 мала редакційне завдання розібратись у конфлікті. ТОВ «Регіна ЛТД»є засновником газети «33 канал».

ОСОБА_2 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року була членом сім»ї ОСОБА_4

Крім ОСОБА_4 в редакцію газети ніхто не звертався.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що в суді було засідання в той день. Це восени 2007 року. ОСОБА_4 підвіз до своєї хати. Зазвав у хату. Сказав, що приїде кореспондент. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спілкувались із журналістом.

До ОСОБА_8 вона ходила. ОСОБА_4 сказав піти.

Вона не бачила як ОСОБА_1 бив і зривав цепочку. ОСОБА_2 тоді прийшла і сіла біля неї. Показувала цепочку. ОСОБА_2 віддала цепочку ОСОБА_1. Погроз ОСОБА_2 убивством не чула. Із ОСОБА_3 не спілкувалась. Письмових свідчень ніхто із сусідів не писав. Слідчий писав зі слів ОСОБА_4. Вона все підписала. Проте цих пояснень не підтверджує.

У ОСОБА_2 на губі була кров. Але її за це не питала.

ОСОБА_4 запросив до суду, тому і всі прийшли. Яку розмову чула в кабінеті голови РДА ОСОБА_8 не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що стаття носить упереджений характер. В той день він був на роботі в райдержадміністрації. Зустрів ОСОБА_4., який сказав, що приїхав кореспондент. До голови РДА ОСОБА_8 вони прийшли, щоб призначити суд. ОСОБА_4 сказав, що ОСОБА_3 їх привела.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що була соціальним працівником і відвідувала ОСОБА_4 по графіку –два рази на тиждень. Після прочитаного тому було погано.

Вона готувала їжу ОСОБА_4. Коли вона приходила, то ОСОБА_2 не було. Але бувало, що коли приходила, то заставала ОСОБА_2 уОСОБА_4. Не може сказати, щоб ОСОБА_4 був радий новій жінці.

Обговорення подій були вже після статті у газеті «33 канал».

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що стаття розірвала сім»ю ОСОБА_1. ОСОБА_4 був проти статті. Не хотів публікації. ОСОБА_3 говорила, що після статті вони помиряться. Він був присутнім при підписанні мирової. ОСОБА_4 хотів переписати хату на ОСОБА_1.

Бачив як ОСОБА_2 носила чоловічий годинник матері ОСОБА_1

ОСОБА_4 жалівся йому на ОСОБА_2 Говорив також, що кореспондент його обдерла як липку.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив,що до нього, як до судово-медичного експерта, ОСОБА_2 не зверталась з приводу тілесних ушкоджень. В черговій частині Тульчинського РВ УМВС ОСОБА_4 говорив, що був інцидент ОСОБА_2 і його сина ОСОБА_1. Це було влітку. Він ОСОБА_2 сказав, що видимих тілесних ушкоджень немає. Рекомендував написати заяву до Тульчинського РВ УМВС.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були в Тульчинському РВ УМВС декілька днів.

В судовому засіданні оглянута кримінальна справа № 09210222, порушена щодо ОСОБА_1 за ст..129 ч.1 КК України. Постановою слідчого СВ Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області старшого лейтенанта міліції Ведешина А.О. від 05.07.2011 року дана кримінальна справа закрита за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.

В судовому засіданні також оглядалась цивільна справа №2-876/08 Тульчинського районного суду, на арк..спр.7-8 якої поміщено копію позовної заяви ОСОБА_1 про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_4

Представником відповідача ОСОБА_9 суду надана копія газети «Тульчинський край»НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, в якій поміщена стаття ОСОБА_1 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3». Ця стаття також оголошена в судовому засіданні.

Згідно ухвали Тульчинського районного суду від 15.07.2008 року цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про обмеження цивільної дієздатності залишена без розгляду.

Із копії постанови судді Тульчинського районного суду від 06.08.2007 року вбачається, що адміністративна справа щодо ОСОБА_1 за скоєння ним адміністративного правопорушення за ст..195-3 КУпАП ч.1 провадженням закрита через відсутність об»активної сторони адміністративного правопорушення.

За довідкою Тульчинського районного суду Вінницької області матеріал про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ст..195-3 КУпАП в архіві суду відсутній з невідомих причин. Також за 2007 рік не значиться цивільна справа про визнання недієздатним ОСОБА_1           

Заслухавши пояснення сторін,їх представників, дослідивши докази у справі,надавши їм оцінку відповідно до ст..212 ЦПК України суд вважає,що позов ОСОБА_1. до ТОВ «Регіна ЛТД», редакції газети «33 канал», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст..32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених Конституцією України.

Не допускається  збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім»ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст..302 ЦК України збирання, зберігання, використання, поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише  в інтересах національної безпеки,економічного добробуту та прав людини.

В судовому засіданні встановлено, що звернення ОСОБА_1 до Тульчинського районного суду в 2007 році з питання визнання недієздатним його батька –ОСОБА_4, не було.

В той же час оглядом цивільної справи №2-876/08 Тульчинського районного суду за позовом ОСОБА_4 доОСОБА_1, про  стягнення моральної шкоди встановлено, що ОСОБА_1 звертався до суду з заявою лише про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_4

Цей факт сторонами не оспорюється і підтверджений також їх поясненнями.

В той же час відповідачем ОСОБА_3 в НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року газети «33 канал»в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»зазначено, що позов до суду був поданий про визнання особи недієздатною, що не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до ст..ст. 36 та 39 ЦК України визнання особи недієздатною та обмеження її цивільної дієздатності має різні  правові наслідки і не може бути ототожнено.

В цій частині суд вважає викладену в заголовку статті інформацію такою, що не відповідає дійсності.

Відповідачі та їх представник пояснювали, що викладена в статті інформація не має особистого характеру, оскільки один із учасників конфлікту був депутатом Тульчинської районної ради та на думку автора статті –відомим у Тульчині бізнесменом.

В той же час при дослідженні наданих суду доказів не встановлено в судовому засіданні. що звернення ОСОБА_1 з заявою до суду про обмеження цивільної дієздатності свого батька носило публічний характер і стосувалось не його сімейного життя, а виконання депутатських обов»язків чи зайняття бізнесом.   

Збирання,зберігання, використання і поширення інформації щодо особистого життя фізичної особи згідно ст..32 Конституції України, ст..302 ЦК України можливе лише за її згодою.

Як пояснили в судовому засіданні позивач, відповідач ОСОБА_3 на публікацію інформації у останньої згоди не було. Навпаки, позивач рішуче заперечував проти поширення інформації в статті. Робив навіть з цього приводу письмове звернення до редакції газети. Про заборону публікації з боку позивача також відзначено в статті ОСОБА_3 з вказівкою, що така заборона не є для неї підставою для замовчування резонансної справи, про яку говорить все місто.

Відповідно до ст..301 ЦК України фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Ці обставини можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Відповідачкою ОСОБА_3 при поширенні інформації в газетній статті без згоди на це ОСОБА_1 вказувалось, що останнім були заподіяні ОСОБА_2 пошкодження губи, зірваний її золотий ланцюжок, тобто вчинені протиправні дії.

Проте, при дослідженні цих фактичних обставин у справі встановлено, що вони не найшли свого підтвердження при розслідування кримінальної справи за ст..129 ч.1 КК України щодо ОСОБА_1 ( справа закрита ) і при притягненні його до адміністративної відповідальності за ст..195-3 КУпАП.

Вказане свідчить, що викладена статті інформація про вчинення ОСОБА_1 протиправних дій щодо ОСОБА_2 не є достовірною.

При підготовці та публікації статті ці факти відповідно до ч.2 ст.302 ЦК України відповідачами взагалі не перевірялись. За поясненнями ОСОБА_3 в судовому засіданні до правоохоронних органів з приводу перевірки вказаних фактів вона взагалі не зверталась.

Суд також вважає неможливим погодитись із твердженнями представника відповідачів ОСОБА_9 про те, що викладена в статті інформація мала публічний характер, не стосувалась особистого життя позивача і на її поширення не потрібна його згода.

Із тесту статті вбачається, що автором статті аналізувалась ситуація, коли син –ОСОБА_1,, звернувся до суду про визнання обмежено дієздатним свого батька. Таке звернення не було по»язано ні з виконанням депутатських обов»язків, ні з веденням бізнесу, носило.внутрі сімейний характер та здійснене на підставі ст..ст. 236-241 ЦПК України.

При підготовці статті до друку відповідачами також проігноровані вимоги ч.2 ст.302 ЦК України, які передбачають обов»язок особи, яка поширює інформацію переконатись  в її достовірності.

Відповідачка ОСОБА_2 розповіла автору статті ОСОБА_3 про вчинення щодо неї протиправних дій ОСОБА_1 –побиття, зривання ланцюжка, стрільба з пістолета гумовими кулями. ОСОБА_3 без належної на те перевірки виклала ці обставини в газетній публікації як достовірні, надавши такій поведінці позивача свою негативну оцінку.

При перевірці в судовому засіданні вказані обставини не знайшли свого підтвердження.

Розслідувана за заявою ОСОБА_2 кримінальна справа щодо позивача закрита з реабілітуючи обставин, до адміністративної відповідальності за ст..195-3 КУпАП він не притягувався із реабілітуючи обставин.

Не підтвердили надання інформації про протиправну поведінку позивача в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_12. на яких відповідачка ОСОБА_3 посилалась як на джерело такої інформації при підготовці газетної публікації.

Свідок ОСОБА_6 заявила, що взагалі не спілкувалась із ОСОБА_3 і не давала їй жодної інформації. До суду вона з іншими людьми прийшла на запрошення ОСОБА_4, а не через особисту цікавість як вказано в статті.

Свідок ОСОБА_7 спростував у судовому засіданні твердження відповідачки ОСОБА_2 про те, що остання не користувалась золотими прикрасами покійної матері позивача, носила лише свої прикраси. Пояснив, що бачив на руці ОСОБА_2 чоловічий годинник, який носила покійна.

Свідок ОСОБА_10 в суді пояснив, що був учасником відвідин ОСОБА_4 та ін. голови Тульчинської РДА ОСОБА_8 в 2007 році, бо тоді працював у РДА. Тоді ОСОБА_4 йому сказав, що це ОСОБА_3 привела людей, щоб добитись призначення справи до судового розгляду.

Ці свідчення суперечать викладеним у статті обставинам, про ініціативу відвідин голови РДА з боку людей, які прийшли до суду захистити ОСОБА_4

Викладені обставини свідчать, що поширена відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 інформація в газеті «33 канал»не в повній мірі відповідає дійсності і повинна бути спростована.                    

          Суд також вважає, що викладена в статті неправдива інформація порочить честь та гідність позивача, поняття яким дані у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», оскільки вказує на вчинення ним протиправних дій щодо літньої жінки, аморальну поведінку щодо свого батька, зловживання своїми правами як сина.

          В той же час, суд не вважає, що ця інформація порочить  його ділову репутацію, оскільки в статті не робиться оцінка його ділових і професійних якостей при виконанні трудових, службових чи громадських обов»язків.

          Згідно ст..21 Закону України про пресу (2782-12) за поширення недостовірної інформації несуть відповідальність автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції по здійсненню підготовки та випуску у світ друкованого засобу масової інформації.

          Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». якщо інформація була поширена з посиланням на особу, яка стала джерелом цієї інформації, то ця особа також є відповідачем у справі.

          Відповідно до ст..42 Закону про пресу в даній справі не вбачаються обставини, що є підставою для звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, а також за порушення особистого немайнового права особи на збереження таємниці особистого життя.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди»Верховний Суд орієнтує суди,що під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань,або інших негативних явищ,заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Із пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що поширення недостовірної інформації відповідачами завдало йому моральних страждань через змінену оцінку його особистості друзями, знайомими, громадськістю, винесення внутрісімейного конфлікту на осуд громадськості.

Виходячи з викладеного суд вважає підтвердженим у судовому засіданні факт заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок опублікування недостовірної інформації в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Відповідно до ст..1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній особі,відшкодовується особою,яка її завдала,за наявності її вини.

Суд вважає доведеною вину відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, редакції газети «33 канал»та ТОВ «Регіна ЛТД»в заподіянні моральної шкоди.

При відшкодуванні шкоди враховує, що щодо відшкодування шкоди відповідачами ОСОБА_3, редакцією газети «33 канал», ТОВ «Регіна ЛТД»позивачем обраний критерій в розмірі 1 грн. з кожного примірника газети, поширеного серед населення.

Суд вважає такий критерій обґрунтованим при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в даному випадку.

В той же час, поширення недостовірної інформації фізичною особою ОСОБА_2 має значно менший вплив на читацьку аудиторію,значно нижчий рівень довіри до достовірності такої інформації в порівнянні з газетою «33 канал», тому розмір завданої нею моральної шкоди від поширення недостовірної інформації суд вважає значно меншим.

  Керуючись ст.. ст..88, 214, 215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

            Позов задовольнити частково.

          Визнати викладену ІНФОРМАЦІЯ_1 року вНОМЕР_1газети «33 канал»в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2 в рубриці «Під гострим кутом»інформацію такою, що частково не відповідає дійсності та порочить честь та гідність ОСОБА_1.

          Зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, редакцію газети «33 канал», ТОВ «Регіна ЛТД» спростувати викладену в статті інформацію, опублікувавши таке спростування у газеті «33 канал».

          Стягнути з ТОВ «Регіна ЛТД», редакції газети «33 канал». ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 солідарно 100000 (сто тисяч ) грн.. у відшкодування моральної шкоди.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 ( десять тисяч ) грн.. у відшкодування моральної шкоди.

          Стягнути з ТОВ «Регіна ЛТД», редакції газети «33 канал», ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 30 ( тридцять ) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: