Справа № 22ц-284\2008 р.

 

Головуючий у 1-й інстанції: Іванюк Т.І.

Доповідач: Редька А.Г.

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

 

11 лютого 2008 року                                 місто Чернігів

 

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В.,

суддів - Бобрової І.О., Редьки А.Г.,

 

при секретарі - Рябчук С.В.,

за участі: позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1,

                           

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

 

в с т а н о в и в:

 

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2007 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти по 250 грн щомісяця на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 9 жовтня 2007 року і до 30 червня 2011 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 може надавати утримання на повнолітнього сина-студента оскільки має у власності квартиру АДРЕСА_1, яку здає в оренду, за що отримує доходи, і ці обставини підтверджуються підписами трьох сусідів.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи оскільки суд не встановив чи потребує син матеріальної допомоги та чи має він, відповідач, можливість надавати сину утримання, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права.

 

Позивач ОСОБА_2 рішення суду не оскаржує, у своїх запереченнях просить відхилити скаргу відповідача як необґрунтовану.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

 

Відповідно до ст. 199 СК України батьки зобов'язані утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу, до досягнення дитиною 23 років або до припинення навчання.

 

За матеріалами справи встановлено, шо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрий з 1 вересня 2007 року є студентом Чернігівського державного педагогічного університету з денною формою навчання і плата за навчання становить значну суму. По справі також встановлено, що син сторін проживає з матір'ю, власних доходів не має, перебуває на утриманні матері, доходи якої складають тільки заробітна плата, інших доходів сім'я не має.

 

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що син сторін на період навчання потребує матеріального утримання.

 

Відповідно до ст.200 СК України розмір аліментів у цих випадках визначається судом у твердій грошовій сумі або у частці від доходу платника аліментів з врахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення, ст.182 СК України, а також можливість надання утримання іншим з батьків, своїми дружиною, чоловіком, повнолітніми дочкою сином.

 

Довідкою виконкому Підміської сільської ради Козелецького району від 1 листопада 2007 року за № 697 підтверджується, що ОСОБА_1 не працює, проживає разом з батьками-пенсіонерами.

 

Посилання відповідача ОСОБА_1, що він не має можливості надавати утримання сину оскільки, ніде не працю, доглядає за батьками-пенсіонерами і живе на доходи батьків, не може надавати сину утримання не можуть бути прийняті судом.

 

Відсутність роботи і відповідно заробітку з причини, що він зловживає спиртним і ніде не беруть на роботу, як на це посилається сам відповідач у своїх запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі, не можна визнати поважною причиною відсутності доходів і можливості надання утримання на сина.

 

Крім того, ОСОБА_1 не надав документів, які б підтверджували, що його батьки за станом здоров'я потребують стороннього догляду, а твердження самого відповідача ОСОБА_1, що він живе на доходи батьків пенсіонерів, свідчить про достатню матеріальну забезпеченість батьків і вони не потребують додаткового утримання з його боку, а доходи від присадибного господарства, як на це посилається відповідач, спростовують його посилання на відсутність матеріальних можливостей надавати утримання сину.

 

Документи держаної виконавчої служби щодо сплати аліментів на утримання сина у період його неповноліття, документи про відчуження відповідачем ОСОБА_1 належної йому частини квартири напередодні позову про стягнення аліментів свідчать про наміри ОСОБА_1 ухилитися від обов'язку надавати утримання сину і спростовують його доводи про відсутність будь-яких доходів та неможливість надавати таке утримання.

 

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що син сторін потребує матеріальної допомоги на період навчання, відповідач ОСОБА_1 має можливість надавати утримання сину і з врахуванням всіх обставин справи правильно визначив розмір аліментів на утримання сина.

 

Рішення суду в частині терміну стягнення аліментів підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням матеріального закону, оскільки суд визначив конкретний строк стягнення аліментів з 9 жовтня 2007 року, дня подачі позовної заяви, та до 30 червня 2011 року, що суперечить ст.199 СК України, яка передбачає право на отримання аліментів на повнолітніх дітей, що продовжують навчання, тільки на період навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.

        

Керуючись ст.199 Сімейного кодексу України, ст.ст. 307, 309п.4, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд 

 

в и р і ш и в:

 

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2007 року змінити та визначити період стягнення аліментів з 9 жовтня 2007 року та до припинення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

 

         Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

 

 

 

Головуючий:                                             Судді: