КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/10081/24 Головуючий у 1 інстанції: Мартинцова І.О.

провадження №22-ц/824/16699/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сюсяйла Олега Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

28 серпня 2024 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за підсудністю надійшла справа за заявою ОСОБА_1 , в якій вона просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, що вона належить до членів сім`ї свого батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2024 року у відкритті провадження відмовлено з тих підстав, що в даному випадку має місце спір про право заявника на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В апеляційній скарзі адвоката Сюсяйла О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скарга обґрунтована тим, що заявницею для реалізації свого права необхідно подати зацікавленій особі заяву, до якої додати копії ряду документів, у тому числі документу на підтвердження того, що вона є членом сім`ї загиблого. Натомість, форма акту цивільного стану або офіційного документу, яким має засвідчуватися факт належності до членів сім`ї, чинним законодавством не визначені.

Зазначає, що не встановлено також позасудового порядку встановлення, засвідчення, визнання та підтвердження такого факту. За таких умов заявниця не має можливості подати зацікавленій особі заяву про виплату одноразової допомоги, а відтак, має потребу щодо встановлення юридичного факту - факту належності до членів сім`ї ОСОБА_2 , в судовому порядку, і це є необхідною передумовою для подальшої реалізації належного їй права на отримання від Держави соціальної допомоги.

Враховуючи, що в інший спосіб заявниця не може отримати документ, яким доводиться її юридичний статус - члена сім`ї загиблого військовослужбовця, вона до теперішнього часу своє право не реалізовувала, і до зацікавленої особи не зверталась.

Крім того, факт наявності у заявниці свідоцтва про народження судом першої інстанції оцінено як наявність документу на підтвердження юридичного факту - належності до члена сім`ї, а відтак як відсутність обставин, за яких заявниця не має іншої можливості отримати або відновити загублений чи знищений документ, яким посвідчується такий факт.

Однак, такі висновки суду апелянт вважає помилковими, оскільки свідоцтвом про народження підтверджується юридичний факт походження дитини від подружжя. Зазначеним актом цивільного стану посвідчується факт походження дитини від певних осіб, від певних батька та мати, а не належність особи до членів сім`ї. На це вказує зміст ст.122 Сімейного кодексу України.

Зазначає, що законодавством не передбачено документа, яким посвідчується факт належності до членів сім`ї, а також не визначено вичерпного переліку членів сім`ї, хоча визначаються критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі №686/8440/16-ц.

Відтак, враховуючи, що заявниці для реалізації свого права необхідно подавати документ про належність до члена сім`ї загиблого батька, а не документ, яким засвідчується її походження від нього, вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що наявність свідоцтва про народження вказує на відсутність обставин, за яких заявниця не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, є хибним.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку має місце спір про право заявника на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому вимоги заявника про встановлення факту не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст.315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Проте, частиною 6 ст.294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, що вона належить до членів сім`ї свого батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що заявницею для реалізації свого права необхідно подати зацікавленій особі заяву, до якої додати копії ряду документів, у тому числі документу на підтвердження того, що вона є членом сім`ї загиблого. Натомість, форма акту цивільного стану або офіційного документу, яким має засвідчуватися факт належності до членів сім`ї, чинним законодавством не визначені.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту родинних відносин між фізичними особами, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України.

Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21. Ці висновки є релевантними для застосування у цій справі.

Відповідно до частини 4 статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Крім того, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - це є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції, що фактично між сторонами існує спір про право, зокрема, про право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому розгляд справи не може здійснюватися у порядку окремого провадження, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги адвоката Сюсяйла О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та скасування ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2024 року і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Сюсяйла Олега Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: