2-а-255/11             

П О С Т А Н О В А           

06 квітня 2011 року                                                                                                                   місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі судді:

головуючої судді Курбанової Н.М.,

при секретарі Петренко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району м. Маріуполя про стягнення недоотриманої грошової щорічної допомоги на оздоровлення  за період з 2003 року по 2005 рік та з 2007 року по 2008 рік,-                                                               

                                                                        В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району м. Маріуполя про стягнення недоотриманої грошової щорічної допомоги на оздоровлення та зобов’язання виконувати певні дії, у якій зазначив, що він є постраждалий внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 1-А категорії  та знаходиться на обліку в Орджонікідзевському УПЗСН м. Маріуполя. Відповідно до ст.  48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 -ХП( надалі –Закон № 796 - ХП)  йому передбачено щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Оскільки враховується розмір мінімальної плати на момент здійснення виплати, то йому повинно було до сплати у 2003 р. 925гр (185 х 5), у 2004 р. –1025 гр. ( 205 х 5), у 2005 р. –1450 гр. ( 290 х 5 ), у 2007 р. -  2100 гр. ( 420 х 5), у 2008 р. –2600 гр. ( 515 х 4), фактично йому біло сплачено за 2003 –2005 р.р. та за 2007-2008 р.р. всього 270,10 гр., йому недосплачено –7289,90 грн., та доплатити цю суму відповідач відмовляється. Просить суд стягнути з відповідача на його користь 7289,90 грн. недосплаченої допомоги на оздоровлення.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, але надав суду заяву з проханням розглядати дану справу без його участі, підтримує заявлені вимоги.

        Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Неясова А.А. до відкритого судового засідання не з’явилась, але надала суду заяву з проханням розглядати дану справу без її участі та письмові заперечення проти позову, де посилається на те, що  ОСОБА_1 отримав кошти на оздоровлення за 2003-2005 роки у розмірі 26,70 грн. щорічно, за 2007- 100,00 грн., за 2008 у розмірі 90,00 грн., тобто у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 № 836 та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562. Діючим законодавством на розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня не покладені функції визначення розмірів допомоги на оздоровлення, здійснення її перерахунків та винесення рішення щодо відмови у здійсненні цих виплат особам, які мають право на ці виплати згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Управління праці та соціального захисту населення, здійснивши виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 № 836 та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 № 562, діяло в межах своїх повноважень відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Законів України "Про Державний бюджет" та Конституції України, ст. 117 якої передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. На момент звернення ОСОБА_1 до суду (10.11.2008) діяв Кодекс адміністративного судочинства України в редакції, згідно положень якої статтею 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав встановлювався річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. На теперішній час зазначена стаття діє в редакції, відповідно до якої встановлюється шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду. Допомогу на оздоровлення за 2003 рік ОСОБА_1 одержав у листопаді 2003 року, за 2004 рік - у травні 2004 року, за 2005 рік - у квітні 2005 року, за 2007 рік- у листопаді 2007 року. Про порушення свого права, якщо позивач вважав його порушеним, він дізнався ще під час отримання зазначених виплат. Таким чином строк для звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення недоотриманих коштів позивачем пропущений. Відповідно до розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та статтю 48 викладено в такій редакції : «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильськоїх катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана із Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними ) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України »Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На час виплати позивачу допомоги на оздоровлення у лютому 2008 року управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради діяло відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі і у суб'єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов'язань по перерахунку допомоги. Представник просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1

         Вивчивши матеріали справи та письмові докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню з таких підстав.

        Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 року у справі К- 35636\09 касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради задоволено частково, постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 29.12.2008 року у справі № 2а-310/08 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.04.2009 року у справі № 2-а-310/08/053 8 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

        Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи до 12 липня 2007 року –ліквідатор 2-А категорії, а після цієї дати –1-ї категорії інвалід 3-ї групи, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

         Так, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення  у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

          Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, позивачу ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась за 2003 рік в сумі 26,70 гривень в листопаді 2003 року, за 2004 рік в сумі 26,70 гривень в травні 2004 року, за 2005 рік в сумі 26,70 грн. в квітні 2005 року, за 2007 рік в сумі 100 гривень в листопаді 2007 року, за 2008 рік в сумі 90 гривень в лютому 2008 року (а.с.9)

         Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для ліквідаторів ЧАЕС 1 категорії,  встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

         Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

         Статтею 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для ліквідаторів ЧАЕС 2-ї категорії, у 2003-2005 роках в сумі 26,70 гривень, на 2007 рік в сумі 100 гривень, а як інваліду 3-ї групи на 2008 рік в сумі 90,00 гривен.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

        Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

          Таким чином, оскільки до 01 січня 2006 року правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законів України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, а не Постанови Кабінету Міністрів України.   

         Однак,  відповідно до положень ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк. Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності, тому як позивачка щорічно отримувала спірну допомогу та знала про її розміри. Оскільки позовні вимоги ставляться щодо стягнення компенсації на оздоровлення за спеціальним законом, то суд приходить до висновку, що позивачкою пропущені строки позовної давності щодо вимог за 2003-2005 роки.   

       З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення сум допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки задоволенню  не підлягають.   

        Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.

         Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнанні неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

         До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562, а з 09 липня 2007 року –виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

          Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам ІІІ групи –90 гривень.

          На час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у листопаді 2007 року відповідач діяв неправомірно, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2007 рік підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових сум згідно наступного розрахунку.

          Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в сумі 100 гривень виплачена позивачу в листопаді 2007 року. Згідно до ст..76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»розмір мінімальної заробітної плати у грудні 2007 року складав 460 гривень. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2007 рік повинен складати 2300 гривень (460 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 2200 гривень (2300-100).

         Також суд вважає, що за 2007 рік позивач має право на отримання сум на оздоровлення як ліквідатор 2-ї категорії, а не як інвалід 3-ї групи. Ця обставина підтверджується тим, що відповідачем у листопаді 2007 року (незважаючи на встановлення інвалідності у червні 2007 року) сплачено 100 гривень як ліквідатору 2-ї категорії. Про це відповідач вказував також при наданні відповіді на заяву позивача.   

        Відповідно до розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України»внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»та статтю 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою,  щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

        Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета  та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        На час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у лютому 2008 року відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку допомоги.

        З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення сум допомоги на оздоровлення за 2008 рік задоволенню не підлягають.

        На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 159, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

             Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2005, 2007-2008 роки –задовольнити частково.

             Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень.

             В іншій частині позовних вимог відмовити.

             Постанова суду може бути оскаржена може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання копії постанови суду.    

                                                              Суддя: ___________