Справа № 22ц-2379/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Леванчука О.М.
суддів П’єнта І.В., Шершун В.В.
при секретарі Джафаровій Т.Б.
з участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3
та представника ОСОБА_4 –ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2379 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа орган опіки і піклування Шепетівської міської ради про виселення без надання іншого жилого приміщення,
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Позивачка звернулась до суду, посилаючись на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ЇЇ сім'я складається з двох синів, з якими вона тимчасово проживає по АДРЕСА_2, в помешканні колишнього чоловіка. Останній постійно вимагає звільнити даний будинок. Маючи у власності будинок по АДРЕСА_1 вона, неодноразово просила відповідачів, в тому числі письмово, звільнити зайняте приміщення із метою вселення її самої. Але вони відмовляються звільнити будинок, тому позивачка просить суд виселити з будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та трьох її дітей - ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 без надання іншого жилого приміщення.
Крім того позивачка зазначала, що відповідачі не доглядають будинку руйнують його, а тому, на її думку можуть бути виселені із підстав передбачених ст. 116 ЖК України.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2011 року позов задоволено. Постановлено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 з жилого будинку АДРЕСА_1 Хмельницької області без надання іншого жилого приміщення, з підстав передбачених ст. 116 ЖК України та необхідності спірного житла позивачці та членам її сім’ї.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_11 оскаржила його в апеляційному порядку. Вона просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому вона посилається на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Федорова Н.О. Справа № 22ц-2379
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 42
ОСОБА_11 вказує, що вселилась в будинок на законних підставах, як власник, внаслідок укладення між нею та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу домоволодіння. Як власник, вона вселила до будинку і свою племінницю ОСОБА_3 з дітьми.
Рішенням суду договір купівлі-продажу будинку розірвано, а ОСОБА_6 зобов’язано повернути їй кошти по договору –22627 грн. Однак ця сума не повернута їй як ОСОБА_6, так і його спадкоємицею позивачкою по справі. На її ж вимогу вона припинила ремонтні роботи в будинку, а тому безпідставними є твердження позивачки про безгосподарне утримання будинку.
Вона звернулась з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів за будинок і про зупинення розгляду даної справи до розгляду спору про борг, однак їй відмовлено.
Оскільки нею і членами її сім’ї зайнято лише 2 кімнати, позивачка може вселитися в інші кімнати. Вона значно покращила стан будинку, підвела до нього газ, воду, обладнавши центральним опаленням.
Апелянтка вважає, що суд безпідставно застосував ст. 116 ЖК України, оскільки ні вона ні члени її сім’ї не руйнували та не псували житловий будинок та до них не застосовували заходи громадського впливу. Крім того, на думку апелянтки, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки виселив її і членів її сім’ї з підстав, передбачених цивільним законодавством, однак позивачка таких підстав не заявляла.
Колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив, фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Судом встановлено, що до 25 лютого 2006 року будинок АДРЕСА_1 Хмельницької області належав ОСОБА_6. Цього ж числа останній продав даний будинок ОСОБА_1, уклавши з нею договір купівлі-продажу. В подальшому ОСОБА_1 вселилась до будинку та зареєструвалась в ньому. Згодом дозволила вселитись у даний будинок ОСОБА_3 разом з трьома неповнолітніми дітьми, яка також у ньому зареєструвалась.
6 березня 2007 року рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області вищевказаний договір купівлі-продажу був розірваний. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_6 спірний будинок. На даний час вказане рішення виконане частково, лише в частині розірвання договору. Спірний будинок не повернений, натомість в ньому продовжують проживати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з трьома неповнолітніми дітьми.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 14 550 грн. сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу, 6 283 грн. 05 коп. затрачених на ремонтні роботи, 1038 грн. 65 коп; сплачених на погашення заборгованості ОСОБА_6 за електроенергію та судові витрати по справі, а всього 22 626 грн. 70 коп.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті спадкоємицею будинку АДРЕСА_1, згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, наявного в матеріалах справи, стала позивачка ОСОБА_4.
У зв'язку з вищевикладеним та у зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_6 не повернув ОСОБА_1 кошти, зазначені в рішенні Шепетівського міськрайсуду від 30 травня
2008 року, остання звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення даних сум у
порядку спадкування. Позов знаходиться у провадженні Шепетівського міськрайсуду. Разом з тим ОСОБА_1, і на даний час продовжує разом з ОСОБА_3 та її дітьми проживати у спірному будинку.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що вона не має бути виселена до погашення позивачкою вартості ремонтних робіт та коштів сплачених за будинок, оскільки ці правовідносини взаємно не пов’язані і не можуть бути взаємно погашені.
Як встановлено в суді. ОСОБА_1, ОСОБА_3 та троє її неповнолітніх дітей - ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 проживають у будинку АДРЕСА_1 з 2006 року. За час їх проживання будинок, в тому числі літня кухня та всі інші господарські споруди зазнали суттєвого руйнування.
Так, як вбачається з даних висновку судово-будівельної експертизи № 04-11 р. від 01.02.2011 року по цивільній справі № 2-14/2011 р. а саме з мотивувальної частини, при дослідженні домоволодіння на час складання висновку експертом було обстежено приміщення житлового будинку і встановлено: відсутність фарбування на старих дошках підлоги; в деяких кімнатах (приміщення 1.2. 3. 8) взагалі відсутність підлоги: у трьох кімнатах (в кухні (8), коридорі (1), ванній кімнаті (2) незадовільний стан підшивки стелі, який межує з ветхим, [а саме: підшивка стелі кухні - в стадії руйнації, в коридорі - дошки стелі частково розпочали покриватися гниллю; в ванній кімнаті - дошки стелі покритті гниллю.
Також, з фотографій, долучених - до висновку вищевказаної експертизи, вбачається відсутність будь-якого ремонту спірного будинку, непофарбовані, брудні та покриті іржею батареї, старі, прогнилі під підлогою лаги, неохайний та занедбаний зовнішій вигляд (фасад) будинку.
Ці обставини виявились із показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 , які повідомили що відповідачі систематично руйнують будинок.
Згідно ч. 2 ст. 168 ЖК України дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.
В той же час, ст. 169 ЖК України встановлено, що у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
В судовому звідані встановлено, що з переходом права власності, на спірний будинок до ОСОБА_4, остання не заключала договору найму житла в даному будинку, більше того, 08 вересня 2010 року попередила відповідачів про необхідність звільнення житла.
Доведеним на думку судової колегії є ї факт того, що апелянтка зі своєю сім’єю пошкоджує житло, а її посилання на те, що вони можуть проживати разом, є не прийнятними з огляду на санітарні, психологічні та моральні аспекти такого проживання.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, а тому на думку колегії суддів оскільки дане рішення справедливе і правильне по суті, посилання судом на ст. 116 ЖК України та ст. ст. 321, 391 ЦК України і не застосування ст. ст. 168, 169 ЖК України не може бути підставою для його скасування.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун