Справа № 22ц-2604/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
- головуючого судді: Леванчука О.М.,
- суддів: П'єнти І.В., Талалай О.І.,
- при секретарі: Джафаровій Т.Б.,
за участю представника відповідача Старокостянтинівської ЖЕК Григорчук Ю.О., розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Старокостянтинівського ЖЕК, виконкому Старокостянтинівської міськради про визнання за нею та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 права користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1, визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення її та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача Старокостянтинівської ЖЕК Григорчук Ю.О., обговоривши доводи апеляційної скарги та з’ясувавши обставини справи і перевірку їх доказами, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до суду та просила визнати за нею та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5
_________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Андрощук Є.М. Справа № 22ц-2604
Доповідач: Леванчук О.М. Категорія № 42,44
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 право на користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що в серпні 2006 р. за усним розпорядженням Старокостянтинівського міського голови Мельничука М.С. вона разом з дитиною вселилась в АДРЕСА_1. В 2010р. у неї народилась друга дитина, яка також проживає з нею у вказаній кімнаті. Вона сплачує комунальні платежі, проводить поточні ремонти, однак не зареєстрована по місцю проживання. Неодноразово зверталась до Старокостянтинівської ЖЕК виконкому Старокостянтинівської міськради з проханням надати ордер на житло, проте їй було відмовлено в цьому, оскільки у вказаній кімнаті зареєстрована ОСОБА_4
В січні 2011 року ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та просила виселити її та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що у 1996 р. вона отримала кімнату АДРЕСА_1 і з того часу постійно проживала там. В 2006 році вона тимчасово виїхала на роботу в м. Одесу. Повернувшись до м. Старокостянтинова вона дізналась, що у її кімнаті проживає ОСОБА_3, яку поселив без її згоди на кілька днів міський голова Мельничук М.С. Ніяких правових підстав для вселення та проживання у ОСОБА_3 не було, однак вона добровільно виселитись відмовлялась і 18 серпня 2010 р. вона звернулась до Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області з відповідною заявою. 8 жовтня 2010 р. було відмовлені в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 У вересні 2010 р. вона звернулась з заявою до Старокостянтинівської ЖЕК про самоправне зайняття кімнати ОСОБА_3, але відповідь не отримала. На даний час вона змушена проживати у батьків.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 27 квітня 2011 року відмовлено в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Старокостянтинівського ЖЕК, виконкому Старокостянтинівської міськради про визнання за нею та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 право на користування жилим приміщенням в кімнаті АДРЕСА_1, визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування зазначеним жилим приміщенням.
Відмовлено також у зустрічному позовові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення її та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Непогоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що сам факт тривалого користування ОСОБА_3 спірною кімнатою не надає їй права на житло в ній за відсутності ордеру виданого в законному порядку. Крім того, вона вказує, що оскільки має законне право на спірне приміщення і порушення її житлових прав з боку ОСОБА_3 є триваючим, вона не порушила строки позовної давності, а тому суд незаконно відмовив їй в позові з цих підстав.
В свою чергу ОСОБА_3 також оскаржила рішення суду в апеляційному порядку. Вона просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови їй в позові і постановити нове рішення яким повністю задоволити її позовні вимоги. При цьому вона посилається на те, що судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. На її думку вона законно на підставі розпорядження міського голови вселилась в спірну кімнату, проживала в ній оплачуючи вартість комунальних послуг і набула права на цю квартиру. Вважає, що ОСОБА_4 втратила право на житло відповідно до положень ч. 1 ст. 71 ЖК України, оскільки більше ніж 6 місяців не проживала в кімнаті без поважних причин.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, однак застосовано закон який не підлягає застосуванню і не застосовано закон який підлягає до застосування.
Згідно ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.
Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 вселилась в спірну квартиру з неповнолітньою дитиною за усним дозволом Старокостянтинівського міського голови Мельничука М.С.
Згідно ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету, на підставі якого видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення (ст. 129 ЖК України).
Постановою Старокостянтинівського районного суду від 18 листопада 2010 року було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_3 до Старокостянтинівської міської ради, виконавчого комітету Старокостянтинівської ради, Старокостянтинівської житлово-експлуатаційної контори про визнання незаконними дій виконавчого комітету щодо відмови видачі ордера на житлове приміщення та зобов’язання видати ордер.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову безпідставність вселення ОСОБА_3 та членів її сім'ї до спірного приміщення і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав у них на визнання за ними права на спірне житло у гуртожитку.
З урахуванням встановлених фактичних даних колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі положень ст.ст. 71,72 ЖК України правомірно відмовив також у визнанні ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування спірним житлом за позовом особи, яка проживає у вказаному житлі без достатніх правових підстав.
Разом з тим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції незаконно відмовлено в позові ОСОБА_4 про виселення сім'ї ОСОБА_3 з її квартири.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 правомірно вселилась в кімнату АДРЕСА_1 і була зареєстрована в ній з 13 лютого 1996 року, а тому має право вимагати усунення будь яких перешкод в користуванні даним житлом.
Судова колегія вважає, що жильці яким не надавався ордер для вселення на житлову площу не набувають права на приміщення незалежно від тривалості проживання, а тому на підставі ст. 116 ЖК України підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
На підставі наведеного рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 квітня 2011 р. в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення її та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити.
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 27 квітня 2011 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення її та неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення скасувати.
Позов ОСОБА_4 задоволити.
Виселити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду О.М. Леванчук