КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 10.10.2007                                                                                           № 21/109

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Капацин  Н.В.

 суддів:             Калатай  Н.Ф.

           Пашкіної С.А.

 при секретарі:            Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача -Ніколаєнко В. П. - представник за довіреністю від 03.08.2007 року

          Коломієць Є. А. - представник за довіреністю від 03.08.2007 року

 від відповідача -Маслей. М. І. - представник за довіреністю № 770493 від 04.10.2007 року

від Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ”           Маслей. М. І. - представник за довіреністю від 09.10.2007 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товарисвто з обмеженою відповідальністю "КАРАТ-ІЛ" таСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2007

 у справі № 21/109 (Шевченко Е.О.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Легагропромсервіс"

 до                                                   Суб"єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

             

                       

 про                                                  стягнення 8038,76 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2007 року у справі21/109 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” задоволено повністю, до стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” присуджено 7867,41 грн. неодержаних доходів 171,35 грн. 3 % річних, 102 грн. витрат на сплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач користувався приміщеннями, загальною площею 47,6 кв. м., які не входять в загальну площу, вказану в договорі оренди № 3 - 05 від 01.03.2005 року, укладеному між позивачем та відповідачем, не сплачуючи за їх користування позивачу, внаслідок чого останній втратив суму 7867,41 грн. - неодержаних доходів, які б позивач міг отримати за здачу вказаного приміщення в оренду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 року у справі 21/109, повторно розглянути справу № 21/109, прийняти нове рішення, яким договір оренди № 3 - 05 від 01.03.2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, визнати недійсним.

Ухвалою від 03.09.2007 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. прийняла апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до свого провадження та призначила її розгляд на 19.09.2007 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 року у справі 21/109, повторно розглянути справу № 21/109, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ” 7867,41 грн. неодержаних доходів 171,35 грн. 3 % річних та зобов'язати  Товариство з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ”  збитки у розмірі 14000 грн.

Крім того, у вказаних апеляційних скаргах скаржники звертаються з клопотанням про залучення ТОВ “Карат - ІЛ” до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Вказані апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що власником приміщення, яким користувався відповідач, є ТОВ “Карат - ІЛ”, і саме ця особа мала б отримувати доход за орендне користування таким приміщенням.

Ухвалою від 03.09.2007 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ” до свого провадження та призначила її розгляд на 19.09.2007 року.

Розпорядженням Голови суду № 01 -23/1/1 від 18.09.2007 р. справу № 21/109  передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Смірнової Л. Г.

19.09.2007 року до Київського апеляційного господарського суду надійшли телеграми від  Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ”  та від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, в яких вказані особи просять перенести слухання справи та не розглядати  її без участі представників вказаних осіб.

В судове засідання 19.09.2007 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ”  та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1не з'явилися.

В судовому засіданні 19.09.2007 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та заявляє клопотання про застосування судом прав, передбачених п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 83 ГПК України, а саме вийти за межі позовних вимог, рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 р. у справі № 21/109 змінити, визнати договір купівлі-продажу майнового комплексу від 31.05.2006 р., укладеного між ТОВ “Карат-Іл” та ТОВ “Агропромислова фірма “Світанок” недійсним, визнати за ТОВ “Легагропромсервіс” право власності на майновий комплекс, загальною площею 283,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з: гараж-склад, загальною площею 151,90 кв.м. літ. А, склад, загальною площею 60,70 кв.м. літ. Б, гараж, загальною площею 71,30 кв.м. літ. В.

Ухвалою суду від 19.09.2007 року розгляд апеляційних скарг відкладено до 10.10.2007 року для надання можливості Товариству з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ”  та Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 взяти участь у судовому засіданні.

Розпорядженням Заступника голови суду № 01 -23/1/2 від 10.10.2007 р. справу № 21/109  передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Пашкіної С. А

В судовому засіданні 10.10.2007 року представник відповідача надав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 року у справі 21/109, повторно розглянути справу № 21/109, прийняти нове рішення, яким договір оренди № 3 - 05 від 01.03.2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, визнати недійсним та розглянути та прийняти клопотання про залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ “Карат - ІЛ”.

В судовому засіданні 10.10.2007 року представник ТОВ “Карат - ІЛ” надав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 року у справі 21/109, повторно розглянути справу № 21/109, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ” 7867,41 грн. неодержаних доходів, 171,35 грн. -  3 % річних, зобов'язати  Товариство з обмеженою відповідальністю “Легагропромсервіс” відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ”  збитки у розмірі 14000 грн. та розглянути та прийняти клопотання про залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ “Карат - ІЛ”.

В судовому засіданні 10.10.2007 року представник позивача надав пояснення по суті апеляційних скарг, в яких просив Київський апеляційний господарський суд прийняти клопотання позивача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, змінити рішення господарського суду міста Києва від 07.08.20007 року у справі № 21/109, визнати договір купівлі - продажу майнового комплексу від 31.05.2006 року, укладеного між ТОВ “Карат - ІЛ” та ТОВ “Агро - промислова фірма “Світанок” недійсним, визнати за позивачем право власності на майновий комплекс загальною площею 283,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та ТОВ “Карат ІЛ, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали позовної заяви, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне:

01.03.2005 року позивач та відповідач уклали договір оренди № 3 - 05 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування не житлове приміщення , яке охороняється, загальною площею 96,8 кв. м. для розміщення складу та бокси гаражу, які знаходяться за адресою:АДРЕСА_1.

30.04.2005 року позивач та відповідач підписали акт приймання - передачі, яким погодили, що позивач передав, а відповідач прийняв приміщення, що є предметом Договору.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач, крім приміщень, що є предметом Договору, займав також приміщення загальною площею 47,6 кв. м., а саме:

- кімнату № 1, площею 9,5 кв. м в боксі під № 10, позначеному на експлікації, наданій Київським міським БТІ під № 7 літ “А”;

- бокс, площею 24,3 кв. м., позначеному на експлікації, наданій Київським міським БТІ під № 9, літ “Б”;

- кімнату № 1, площею 13,8 кв. м в боксі під № 10, позначеному на експлікації, наданій Київським міським БТІ під № 1, літ “А”.

Вказане підтверджується доданою до матеріалів справи копією Акту перевірки від 11.07.2005 року, складеного оперуповноваженим ВДСБЕЗ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві ст. міліції Петренко Є. В у присутності представників відповідача, про що зазначено у додатку до цього Акту.

Факт користування вказаними приміщеннями відповідачем доводиться також актами від 10.11.2005 року, від 14.11.2005 року та від 14.11.2005 року, якими оформлена повернення вказаних приміщень відповідачем позивачу.

Крім того, до матеріалів справи долучено копії листів позивача на адресу відповідача № 50 від 04.08.2005 року, № 55 від 09.08.2005 року, якими позивач звертався до відповідача з приводу укладення додаткової угоди до Договору щодо користування спірним приміщеннями.

Отже, як слідує з матеріалів справи, відповідач користувався спірними приміщеннями загальною площею 47,6 кв. м., які не входили в площу приміщень, що були передані йому за умовами Договору.

Вимоги позивачем заявлені про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів від оренди зазначених приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання  майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, в тому числі, є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2.)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як свідчить додана до матеріалів справи копія листа № 74 від 10.11.2005 року, позивач звертався до відповідача з приводу оплати за користування спірними приміщеннями.

Відповідач на вказаний лист не відповів, кошти не перерахував.

Відповідно до статті 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, який користувався спірними приміщеннями не сплачуючи за це позивачу, мав вжити заходів для усунення майнових прав позивача, оскільки вказані приміщення не були позивачем відповідачу передані в безоплатне користування, з огляду на що відповідач мав певні обов'язки перед позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 7867,41 грн. неодержаних доходів.

 

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, що виникло в нього з вимог закону, суд першої інстанції прийняв правомірне рішення щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 171,35 грн.

 

Щодо клопотань відповідача та ТОВ “Карат - ІЛ” про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що  апеляційному суду не надано повноважень щодо залучення третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору до участі у справі на стадії апеляційного провадження, вищезгадані клопотання ТОВ “Карат ІЛ” та відповідача задоволенню не підлягають, і, відповідно, провадження з розгляду апеляційної скарги ТОВ “Карат ІЛ” підлягає припиненню.

З таких саме підстав не підлягають задоволенню висловлені в апеляційній скарзі вимоги відповідача щодо визнання недійсним договору оренди  № 3 - 05 від 01.03.2005 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

 

Щодо  клопотання позивача про застосування судом прав, передбачених п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 83 ГПК України, а саме, вихід суду за межі позовних вимог, визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу від 31.05.2006 р., укладеного між ТОВ “Карат-ІЛ” та ТОВ “Агропромислова фірма “Світанок”, недійсним, визнання за ТОВ “Легагропромсервіс” право власності на майновий комплекс, загальною площею 283,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що складається з: гараж-склад, загальною площею 151,90 кв.м. літ. А, склад, загальною площею 60,70 кв.м. літ. Б, гараж, загальною площею 71,30 кв.м. літ. В слід зазначити таке.

Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі заявлених позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Спір щодо права власності на спірні приміщення, що є предметом Договору, не є предметом спору, що розглядається в цій справі, і має іншій суб'єктний склад ніж той, що бере участь у цій справі.

З урахуванням правил, встановлених ч. 3 ст. 101 ГПК України, правових підстав для виходу за межі позовних вимог в даному випадку колегія суддів не вбачає.

 

          За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 року по справі № 21/109 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 80, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

 

ПОСТАНОВИВ:

           1. Провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат - ІЛ” на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 р. у справі №  21/109 припинити.

2. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007 р. у справі №  21/109 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2007р. у справі № 21/109 залишити без змін.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 21/109.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

 

                                                                                          Пашкіна С.А.

 

 22.10.07 (відправлено)