П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.02.2008 р.                                                                                                     № 9/185 

15:25

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Молочна І.С.

Представники:

Від позивача                    ОСОБА_2 (довіреність № 11.11.2007 р.)

Від відповідача          Катлінська М.П. (довіреність № 11-2616 від 19.04.2007 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача з позовними вимогами про зобов'язання відповідача здійснити дії щодо зняття з реєстрації Трудового договору між позивачем та працівником.

04.02.2008 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суду зобов'язати відповідача - Київський міський центр зайнятості визнати зняття з реєстрації Трудового договору, укладеного 14.09.2006 р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1та ОСОБА_3, зареєстрованого Подільським районним центром зайнятості у місті Києві 14.09.2006 р. за № 959.

Позовні вимоги обумовлені тим, 04.09.2006 р. між Позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та громадянином України ОСОБА_3 був укладений безстроковий Трудовий договір між працівником і фізичною особою (далі Договір), та зареєстрований у Подільському районному центрі зайнятості м. Києва за № 959 відповідно до вимог законодавства України.

15.01.2007 р. працівник ОСОБА_3 порушив умови укладеного Трудового договору та чинне законодавство України. 16.01.2007 р.  Позивач був вимушений звільнити працівника ОСОБА_3 відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогул.

Позовні вимоги мотивовані, тим, що відповідач не може здійснити реєстрацію припинення дії Трудового договору, оскільки цей факт посвідчується двома сторонами відповідного договору, що у ситуації позивача зробити неможливо.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що положеннями пунктів 6,7,8,9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 260 від 08.06.2001р., при знятті в державній службі зайнятості з реєстрації трудового договору необхідна особиста присутність сторін трудового договору, які його підписали, в той час як договір підписано лише позивачем, тому відповідач не має повноважень відповідно здійснити таку реєстрацію.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

                                                  ВСТАНОВИВ:

04.09.2006 р. між Позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та громадянином України ОСОБА_3 був укладений безстроковий Трудовий договір між працівником і фізичною особою (далі Договір), та зареєстрований у Подільському районному центрі зайнятості м. Києва за № 959 відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до п. 2 Договору працівник ОСОБА_3 зобов'язувався виконувати роботи менеджера з оперування базами даних та виконувати роботи, пов'язані з оперування базами даних відповідно до норм та вимог, встановлених чинним законодавством, та встановлено восьмигодинний робочий день.

15  січня 2007 року працівник ОСОБА_3 не вийшов на роботу, причин неявки не пояснив, про що складено відповідний акт, з останнього місця проживання знятий з реєстрації (виписаний) і більше на роботі не з'являвся.

В березні 2007 року Позивач звернувся до органів Міністерства внутрішніх справ України з метою здійснення розшуку працівника ОСОБА_3 та отримав відповідь, якою повідомлено адресу прописки ОСОБА_3, та про перебування його в місті Києві.

16.01.2007 р.  Позивач був вимушений звільнити працівника ОСОБА_3 відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогул.

05.03.2007 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення реєстрації трудового договору, проте отримав відповідь, що зняття трудового договору з реєстрації в державній службі зайнятості за відсутності однієї з сторін трудових відносин, можливе за умови, якщо рішенням суду його буде зобов'язано вчинити такі дії.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. N 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 р. за N 554/5745, укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

Пунктами  6, 7 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. N 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 р. за N 554/5745, визначено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.

Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів.

На підставі вищевикладеного, суд встановив, що у позивача немає повноважень на посвідчення припинення дії трудового договору з ОСОБА_3, а відповідачу неможливо здійснити зняття відповідної реєстрації трудового договору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи те, що місцезнаходження ОСОБА_3встановити неможливо, що підтверджується листом Управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 2/4-111 від 02.04.2007 р., що тягне за собою неможливість посвідчення припинення дії Трудового договору між Позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та громадянином України ОСОБА_3, укладеного 04.09.2006 р., зареєстрованого у Подільському районному центрі зайнятості м. Києва за № 959, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що на день розгляду справи відповідачем не знята реєстрація трудового договору між Позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та громадянином України ОСОБА_3, укладеного 04.09.2006 р., зареєстрованого у Подільському районному центрі зайнятості м. Києва за № 959.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 9 КАС України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.  2 ст. 71  КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо    він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятої ним постанови з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги те, що відповідачем не знята реєстрація трудового договору між Позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1та громадянином України ОСОБА_3, укладеного 04.09.2006 р., зареєстрованого у Подільському районному центрі зайнятості м. Києва за № 959, місцезнаходження ОСОБА_3з метою посвідчення вказаного договору двома сторонами встановити не має можливості,  а у відповідача відсутні повноваження на зняття такої реєстрації без звернення двох сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва , -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати Київський міський центр зайнятості (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 47-б) зняти Трудовий договір, укладений 14.09.2006 р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1та ОСОБА_3, зареєстрований Подільським районним центром зайнятості у місті Києві 14.09.2006 р. за № 959., з реєстрації у встановлений чинним законодавством України строк після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                                                         О.В.Кротюк