ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

10 червня 2011 р.                                                                                 № 23/30  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Заріцької А.О.,

Козир Т.П.,

Кота О.В.,

Мирошниченка С.В.,

Муравйова О.В.,

розглянувши заявуКременчуцької об'єднаної державної податкової  інспекції у Полтавській області

про перегляд Верховним Судом України

постанови

у справі  

за заявою

до

про Вищого господарського суду України від 22.03.2011 

№ 23/30

Кременчуцької об'єднаної державної податкової  інспекції у Полтавській області

Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1

визнання банкрутом,  

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області подала заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2011  у справі №23/30.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 у справі          №23/30 касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 залишено  без змін.  

Заявник у своїй заяві просить вказану вище постанову Вищого господарського суду України скасувати. Заяву обґрунтовує посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 01.09.2010 у справі №Б-50/223-09, зазначаючи про неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, а саме положень Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Водночас, заявником не зазначено, які саме норми матеріального права неоднаково застосовано судом касаційної інстанції.

Приймаючи постанову від 22.03.2011 у справі №23/30, на яку подана заява про перегляд Верховним Судом України, суд касаційної інстанції виходив з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та дійшов висновку про те, що справа про банкрутство фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 порушена неправомірно, без  надання ініціюючим кредитором доказів безспірності грошових вимог до боржника. Крім того, касаційний суд вказав, що не надано відомостей про залишок коштів на розрахункових рахунках боржника на виконання рішення від 15.05.2009 №27/24-143 про стягнення коштів та продаж інших активів боржника в рахунок погашення його податкового боргу. Отже, касаційний суд зробив висновок, що заява ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство подана за відсутності доказів неспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги  кредиторів після  пред' явлення до виконання документів, що підтверджують ці вимоги. Оскільки заява про порушення справи про банкрутство була подана без дотримання вимог частини третьої статті 6 та пункту 10 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно припинили провадження по даній справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України не встановила.

У постанові від 01.09.2010 у справі №Б-50/223-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки боржником не надано суду доказів безспірності  грошових вимог до нього, справу про банкрутство порушено без достатніх правових підстав, результатом чого стало скасування постанови господарського суду Харківської області та припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.  

Постанова Вищого господарського суду України від 01.09.2010 у справі  №Б-50/223-09, на яку посилається заявник, не може бути визнана підставою для подання заяви в порядку пункту першого статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  суд касаційної інстанції при розгляді як справи №23/30,  так і справи  №Б-50/223-09 дійшов висновків про правомірність припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність доказів неспроможності боржника.

З огляду на викладене посилання Кременчуцької об'єднаної державної податкової   інспекції у Полтавській області  на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак відсутні умови, визначенні статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України, для допуску до провадження справи № 23/30 за заявою  Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області  про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2011 у цій справі.  

Керуючись статями 86, 11114–11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області у допуску справи №23/30 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий  суддяА. Заріцька

Судді  

Т. Козир

О. Кот

С. Мирошниченко

О. Муравйов