ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"22" червня 2006 р. | Справа № 15/397-05-11836А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Величко Т.А.
суддів Бойко Л.І., Жукової А.М.
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін
від позивача: Крученко Т.О., Кравченко О.А.
від відповідача: Дигуляр В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області
на постанову господарського суду Одеської області від "16" лютого 2006 р.
у справі №15/397-05-11836А
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області
до Приватного підприємства "Харчування";
про стягнення 593474,73 грн.
встановив:
Постановою господарського суду Одеської області від 16.02.06р. (суддя Петров В.С.) відмовлено в задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Приватного підприємства “Харчування” про стягнення 593474,73 грн. –необґрунтовано одержаної виручки і штрафних санкцій.
Судове рішення мотивоване тим, що рішення держінспекції з контролю за цінами №266 від 24.06.05р., на яке посилається позивач як на підставу для стягнення з приватного підприємства неправомірно одержаної виручки в сумі 197824,91 грн. та штрафу в сумі 395649,82 грн., не відповідає чинному законодавству України, а тому не може застосовуватися при розгляді даного спору.
В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, держінспекція з контролю за цінами просить скасувати постанову господарського суду і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПП “Харчування” 593474,73 грн. за порушення діючого законодавства щодо регулювання цін на основні продовольчі товари.
Доводи скаржника ґрунтуються на порушеннях судом норм матеріального права і невідповідності висновків суду наявним доказам.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
При перевірці ПП “Харчування” з питань дотримання вимог розпорядження Одеської облдержадміністрації від 2.10.03 №790/А-2003 “Про регулювання цін на основні продовольчі товари” встановлено, що в період з 1.11.03 по 28.02.05р. ПП “Харчування” реалізовувало молочну продукцію, а саме: молоко, масло вершкове виробництва ВАТ “Балтський МК КДП” і СП “АТТІС-Т” підприємствам роздрібної торгівлі по оптовим цінам, сформованим з перевищенням встановленого граничного рівня оптової торговельної надбавки 5% до оптово –відпускних цін виробника, зафіксованим в бухгалтерському обліку підприємства, про що складено акт перевірки №000413 від 9.06.05р.
За наслідками перевірки прийнято рішення від 24.06.05р. №266 “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” у вигляді вилучення у ПП “Харчування” необґрунтовано одержаної виручки в сумі 197824,91 грн. та штрафу в розмірі 395649,82 грн.
Рішення від 24.06.05 №266 про застосування економічних санкцій відповідачем не оскаржено, нараховані штрафні санкції не сплачено, що і стало підставою для звернення інспекції до господарського суду за примусовим їх стягненням.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд послався на те, що:
- прийняте облдержадміністрацією розпорядження №790 на виконання Постанови КМУ №1150 від 24.07.03р., якою надано право облдержадміністраціям тимчасово регулювати ціни на, зокрема, молоко, масло вершкове, не містить строку дії, що є перевищенням повноважень, наданих облдержадміністрації Постановою №1150;
- введення розпорядженням №790 такого терміну як “оптова надбавка” є перевищенням облдержадміністрацією повноважень, наданих Постановою КМУ №1548 від 25.12.99р.
- постановою КМУ від 31.08.05р. п.40 Постанови КМУ від 24.07.03 №1150 визнано нечинним;
- ПП “Харчування” мало підстави не застосовувати розпорядження облдержадміністрації №790/А-2002р. від 2.10.02р.
- В порушення Інструкції „Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами” №298/519 від 3.12.01р., позивачем не дотримано порядку оформлення результатів перевірки –підписання акта перевірки повноважним представником відповідача;
- позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення адміністративно –господарських санкцій.
Ст.4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення віднесено: забезпечення здійснення в республіці державної політики цін; визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначення повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
За змістом ч.2 ст.8 Закону в разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих
комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.
Так, згідно з п.49 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.03 №1150 “Про недоліки в роботі окремих органів виконавчої влади із забезпечення продовольчої безпеки та заходи щодо стабілізації ринку основних продовольчих товарів” ціноутворення на ринку продовольчих товарів було знову віднесено до компетенції органів виконавчої влади, в т.ч. і обласних державних адміністрацій, шляхом надання їм повноважень на встановлення граничних торговельних надбавок на зерно, борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, ковбаси варені, молоко, сир, масло вершкове та олію, а також граничного рівня цін на зерно сільськогосподарських культур.
На час видання розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №790/А-2003 від 2.10.03р. діяла постанова КМУ від 24.07.03р. №1150, яка надавала державним адміністраціям повноваження щодо встановлення граничних торговельних надбавок на, в т.ч., молоко, сир, масло вершкове та олію.
Постанова КМУ №1150, якою облдержадміністраціям надавалося право тимчасово регулювати ціни (п.41), втратила чинність згідно Постанови КМУ №832 від 31.08.05р.
Отже, в перевіряємому періоді розпорядження №709 мало чинність, а облдержадміністрація не могла встановлювати строк його дії, оскільки воно було прийняте на виконання Постанови КМУ №1150.
Висновок суду про те, що розпорядження №790 прийнято з перевищенням повноважень, наданих постановою №1150, є помилковим.
На виконання постанови №1150 розпорядженням від 2.10.03р. №790/А-2003 встановлено для підприємств і організацій усіх форм власності граничні торговельні надбавки до оптово –відпускних цін товаровиробників (митної вартості) на основні продовольчі товари, перелік яких додається, в розмірі від 10 до 20%. При цьому, перерозподіл торговельних надбавок між оптовими і роздрібними підприємствами торгівлі здійснюється за умови, що граничний рівень оптової надбавки становить 5 відсотків.
Отже, чинне законодавство пов’язує встановлення граничних торговельних надбавок на продовольчі товари з категорією оптово –відпускної ціни товаровиробника (митною вартістю).
Позивач вважає порушенням відповідачем нарахування торговельних надбавок, які перевищують граничний розмір. Позивачем здійснено розрахунок суми необґрунтовано отриманої виручки, в основу якого покладено оптово –відпускну ціну виробника.
Між тим, як свідчать матеріали справи, виробником молочної продукції, яку ПП “Харчування” придбавало у ТОВ “Торговий дом “Ласуня” м. Київ є ВАТ “Балтський МККДП”.
На момент перевірки і прийняття рішення у інспекції –були відсутні дані про оптово –відпускну ціну виробника, а за основу взято ціну закупівлі товару у контрагента (ТОВ “Торговий дом “Ласуня”), яку зафіксовано в бухгалтерських документах останнього.
Така позиція є неправильною і суперечить вимогам розпорядження №790. За поясненнями Інспекції, при обрахуванні надбавок відповідачу вона виходила із оптово –відпускної ціни продавця –ТОВ “Торгівельний дім “Ласуня”, яку зафіксовано в бухгалтерських документах відповідача (покупця) відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і звітність в Україні”. При цьому Інспекція посилається на дистриб’юторську угоду №22ДУ від 1.07.03р., п.4.1 якої передбачено, що дистриб’ютор отримує товар за цінами зазначеними у офіційному прайс листі ВАТ “Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” за вирахуванням торгової знижки, розрахованої у додатку №3 до цієї Угоди.
Між тим, у наданому позивачем додатку №3 до вказаної Угоди відсутні будь-які дані про визначення ціни на молочну продукцію.
Із наданих відповідачем документів вбачається, що накладні на отримання молочної продукції виписувалися ТОА “ТД “Ласуня”, в вартість поставленої молочної продукції (молоко, масло) з 1.01.04р. закладено витрати, які понесло ТОВ “ТД “Ласуня” (лист №94 від 7.06.06р.).
Таким чином, позивачем в обґрунтування факту порушення відповідачем рівня граничної торговельної надбавки покладено закупівельну (оптово –відпускну) ціну постачальника, що підтверджується розрахунками суми необґрунтовано одержаної виручки та накладними на отримання товару від продавця.
Тому висновок позивача про перевищення відповідачем законодавчо встановленого рівня торговельних надбавок не можна визнати обґрунтованим.
Нарахування торговельної надбавки на ціну придбання є неправильним, оскільки не визначає суму необґрунтовано отриманої виручки, яка повинна розраховуватися відповідно до вимог розпорядження №790/А-2003.
При нарахуванні позивачем виручки і штрафу було неправильно здійснено розрахунок, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення нарахованої суми.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають, але з інших підстав, які встановлені під час розгляду апеляційної скарги, в зв’язку з чим постанова господарського суду залишається в силі.
Відповідно до приписів процесуального законодавства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Інспекцією не надано належних доказів на підтвердження факту порушення ПП “Харчування” дисципліни ціноутворення під час реалізації продовольчих товарів.
Господарський судом як на одну із підстав відмови в задоволенні позовних вимог вказано на пропуск позивачем строків застосування адміністративно –господарських санкцій до суб’єктів господарювання, встановлених ст.250 ГК України, а саме: адміністративно –господарські санкції можуть бути застосовано до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Твердження держінспекції про те, що Господарський Кодекс України (ст.250) не застосовується до правовідносин інспекції з суб’єктами підприємницької діяльності при здійсненні нею владних повноважень не приймається.
Ст. 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто, заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Державна інспекція з контролю за цінами, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін при формуванні оптових цін на молоко та масло вершкове для подальшого постачання іншим підприємством роздрібної торгівлі, діяла як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб’єкт владних повноважень.
Ст.239, 240 ГК України визначають види адміністративно –господарських санкцій.
Згідно ст. 241 ГК адміністративно - господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
У ст. 3 ГК визначено, що діяльність суб’єктів господарювання (господарська діяльність) носить вартісний характер, має цінову визначеність. Тому ціни і ціноутворення мають істотне значення, є одним із визначальних моментів у проведенні суб’єктами господарської діяльності.
Як свідчать матеріали справи, виявлені Інспекцією порушення мали місце в період з 1.11.03р. по 28.02.05р., перевірка проведена 9.06.05, з позовом Інспекція звернулась в грудні 2005р., що підтверджує висновок суду в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду і задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,
колегія суддів ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 16.02.06р. у справі №15/397-05-11836А –залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.А. Величко
Судді : Л.І. Бойко
А.М.Жукова