Справа №2-1575/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 року                                                                                            Галицький районний суд міста Львова у складі :

головуючої-судді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарі     -  НЕМОЛОВСЬКІЙ-ХМАРІ З.П.,

розглянувши у в відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»з участю третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та його скасування,  

      в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Фольксбанк»з участю третьої особи про визнання таким, що не підлягає виконанню, та скасування виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 23 липня 2010 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3039.

В обгрунтуванння позовних вимог покликається на те, що нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис, оскільки не пересвідчився в отриманні позивачем листа-вимоги про усунення заборгованості; що нотаріус зобов’язаний був витребувати у відповідача документи первинного бухгалтерського обліку, які посвідчують безспірність заборгованості; що банком порушено процедуру, яка передує вчиненню нотаріусом виконавчого напису; що такого позасудового способу звернення стягнення на предмет застави, як вчинення нотаріусом виконавчого напису, виходячи з норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18 листопада 2003 року, не передбачено.  

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, покликаючись на мотиви позовної заяви, дали аналогічні та інші пояснення, просять позов задовольнити.  

Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що позивач належним чином був повідомлений про вимогу, оскільки на його адресу, вказану у кредитному договорі, було надіслано лист-вимогу про усунення заборгованості та що ПАТ «Фольксбанк»не зобов’язаний був надавати, а третя особа вимагати документи первинного бухгалтерського обліку, оскільки такої законодавчої вимоги немає. Вважає, що банк діяв у рамках діючого законодавства, що виконавчий напис нотаріуса є одним із видів позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.    

Третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутніость, з позовними вимогами ознайомлена, у їх задоволенні просить відмовити.   

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши подані ними документи та матеріали, всебічно та повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

          Так, в судовому засіданні встановлено, що 23 вересня 2008 року між ВАТ «Фольксбанк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KF52469, згідно якого позикодавець надав позичальнику строковий кредит в сумі 24.649 доларів США з кінцевим терміном погашення не пізніше 23 вересня 2013 року.

          Як вбачається з матеріалів справи та наданих суду пояснень сторонами, позивачем було порушено умови виконання кредитного договору, в зв’язку з чим виникла заборгованість. Даного факту ні позивач у своїх позовних вимогах, ні його представник у судовому засіданні не спростовували.  

23 липня 2010 року за заявою відповідача, приватним  нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в порядку ст. 87 Закону України «Про нотаріат» було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно: транспортний засіб марки Honda Accord, 2008 року випуску, чорного кольору, номер шассі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності та задовольнити вимоги ПАТ «Фольксбанк»щодо погашення кредитної заборгованості.

30 серпня 2010 року Галицьким ВДВС Львівського міського управління юстиції в особі Пиця А.А. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 21047236.

          Згідно ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або  відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Судом встановлено, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані: оригінал нотаріально посвідченого договору застави від 23 вересня 2008 року, зареєстрований у реєстрі за № 3039, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, а сааме, розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Фольксбанк» по кредитному договору № KF  52469 від 23 вересня 2008 року станом на 22 липня 2010 року, листи-вимоги про усунення порушень кредитного договору, а сааме, сплати простроченої заборгованості та кредитний договір № KF 52469 від 23 вересня 2008 року.

У відповідності до ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»№ 20/5 від 03 березня 2004, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року    № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пункт 1 якого визначає стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, зокрема: нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються:        а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов»язання.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, як вбачається із письмових заперечень поданих відповідачем, при вчиненні напису нотаріус не отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Наданий працівниками ПАТ «Фольксбанк»розмір розрахунок боргу, щодо наявності грошового зобов’язання по тілу кредиту, відсотках річних та пені є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Пункт 283 Інструкції зазначає, що вчинення виконавчого напису в  разі порушення основного зобов’язання та(або) умов іпотечного  договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з   моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Судом встановлено, що позивачу надсилався лист-вимога про усунення заборгованості. Проте, останнім у судовому засіданні було надано довідку, що він з 2008 року проживає за адресою відмінною тій, на яку надсилався лист з вимогою про усунення заборгованості, а саме, АДРЕСА_1, що свідчить про те, що позивач згаданої вимоги відповідача не отримував. Нотаріус при вчиненні виконавчого напису у відповідності до положень Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»повинен був пересвідчитися, що боржник отримав лист-вимогу про усунення заборгованості, однак остатнім така вимога не була дотримана.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинного з 01 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Окрім того, ч.1, ч.3 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який набрав чинності з січня 2004 року, визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом.

Інше передбачене Законом, а саме, ч.1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з цим законом.

Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», визначено позасудові способи звернення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:          1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження у власність обтяжувала в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Отже, вказаний Закон не передбачає такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких  на підставі виконавчого напису.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна і положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать попередньому Закону, а тому нотаріус не вправі був вчиняти оскаржуваний виконавчий напис.

Таким чином, доводи, викладені у позовній заяві суд визнає достатніми для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та його скасування.

До такого висновку суд приходить на підставі зібраних та перевірених в ході судового розгляду матеріалів та доказів, наданими сторонами.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 590 ЦК України, ст. ст. 50, 87-88 Закону України «Про нотаріат», ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 1, 24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд

   в  и  р  і  ш  и  в  :

Позов ОСОБА_2   з а д о в о л ь н и т и .

Визнати таким, що не підлягає виконанню, та скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 23 липня 2010 року, зареєстрований у реєстрі за № 3039, вчинений на договорі застави транспортного засобу від 23 вересня 2008 року.   

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ

Оригінал рішення.