Справа № 2-438/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

          24 січня 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої:                                                  судді          Кононенко О.М.

при секретарі:                                                             Коваль Ю.М.

за участю  позивача:                                                            ОСОБА_1

представника позивача:                                                       ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на самовільне будівництво, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні  2009 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на самовільно побудований житловий будинок И-2, И-1-2 житловою площею 140, 4 кв. м., загальною площею 277,4 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішенням виконкому Красногвардійської районної ради  депутатів трудящих  № 1379  від 24 листопада 1964 року  визнано право власності за ОСОБА_3 на  домоволодіння АДРЕСА_1. Рішенням Красногвардійської районної ради народних депутатів № 621\8 від 25.11.1988 року, встановлено право власності та прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_3 з кількістю кімнат –4, житловою площею 37,5 кв. м., корисною –56, 5 кв. м, а також сараї Б, В, в, Е, Д, з закріпленням земельної ділянки площею 600 кв.м.\1076 кв. м в тимчасове користування. 04 листопада 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі - продажу домоволодіння АДРЕСА_1, де розташовано: А-1- житловий будинок, саман обкладений цеглою, житлова площа 37,5 кв.м., загальна площа 56,5 кв.м.; Б,В,в –сараї, дмаз.; Г- убиральна, дер.; Д,Е –сараї, дер.; З- погріб з шийкою, шл. бетон; 1-5 –огорожа, споруди.

В свою чергу згідно договору купівлі - продажу  домоволодіння від 06 серпня 2007 року укладеного між нею і ОСОБА_4, вона купила дане домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. Даний правочин нотаріально посвідчений. До неї перейшло право користування земельною ділянкою, вона справно сплачувала  податок на землю за користування даною земельною ділянкою. У 2008 році нею із власних матеріалів та устаткування було побудовано житловий будинок, який за даними технічного паспорту позначається літерами И-2, И-1 –2 житловою площею 140 кв.м., загальною площею 277, 4 кв. м. та визначений як самовільно збудований. Жодна фізична чи юридична особа не заявила про порушення своїх прав чи інтересів до неї щодо здійснення нею прав володіння та користування даним об’єктом майна. ВАТ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва»здійснив огляд технічного стану будівельних конструкцій житлового будинку та споруд, згідно висновку якого  визначено їх стан як задовільний, тобто придатний до нормальної експлуатації. Інвентаризаційна вартість вказаного будинку складає 851 091, 00 грн.

У судовому засіданні позивачка та її  представник ОСОБА_2 доводи викладені  у позові підтримали, просили позов задовольнити, позивачка вказала, що у 2008 році вона купила старе домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, яке знесла і на його місці збудувала самовільно новий житловий будинок житловою площею 140 кв.м., загальною площею 277, 4 кв. м., дозволу на знесення старого будинку та на самовільне будівництво житлового будинку не брала.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явилися, надали заяву про закінчення розгляду справи у їх відсутність, в заяві і раніше в судових засідання представник відповідача зазначав, що позов не визнають, просять у його задоволенні відмовити, вказуючи на те, що належно оформленої ділянки під самочинно збудований житловий будинок до відому суду не доведено. Будинок побудовано без належного дозволу і без належного проекту. Об’єкт в експлуатацію не введений.

Третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», у судове засідання не з’явилися, раніше надавали заяву про слухання справи за їх відсутності, де зазначили, що у квітні 2009 році встановлено самовільне будівництво  житлового будинку літ И-2 житловою площею 140, 4 кв. м., загальною 277,4 кв. м., який відповідно до вимог чинного законодавства підлягає вводу в експлуатацію.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконкому Красногардійської районної ради  депутатів трудящих  №1379  від 24 листопада 1964 року  визнано право власності за ОСОБА_3 на  домоволодіння АДРЕСА_1 та рішенням Красногвардійської районної ради народних депутатів №621\8 від 25.11.1988 року, встановлено право власності та прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_3 з кількістю кімнат –4, житловою площею 37,5 кв. м., корисною –56, 5 кв.м., а також сараї Б,В,в,Е,Д, з закріпленням земельної ділянки площею 600 кв.м.\1076 кв.м. в тимчасове користування (а.с. 10).

Згідно договору купівлі-продажу від 04 листопада 205 року ОСОБА_3 зазначене домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці 1676 кв.м.  продала ОСОБА_4 (а.с. 6,7). Позивачка згідно договору купівлі-продажу від  06 серпня 2007 року купила вказане домоволодіння на земельній ділянці 1676 кв.м.  у ОСОБА_4 та зареєструвала його за собою, що підтверджується витягом  з державного реєстру права власності на нерухоме майно  (а.с. 8,9). На місці даного домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську на земельній ділянці загальною площею уже 1734 кв.м.. позивачка у 2008 році  самовільно збудувала житловий будинок И-2, житловою площею 140, 4 кв.м., загальною 277, 4 кв. м., який підлягає веденню в експлуатацію, що підтверджується технічним паспортом  (а.с.15-17) та поясненнями позивачки і відповідача у судовому засіданні.

За вимогами ст. 373 ЦПК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. За ч. 3 ст. 375  ЦК України - передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За  ч. 2 ст. 331 ЦПК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», статті 18 Закону України «Про основи містобудування»закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 1-4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів прийняття  в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні компетентними державними органами відповідності закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а акт готовності об’єкта до експлуатації підлягає погодженню виконавчим комітетом відповідної ради.

З аналізу вказаних норм видно, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб та введення в експлуатацію.

Тому, з огляду на викладене, ствердження позивачки, що підставою для визнання права власності є те, що згідно висновку наданого ВАТ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва»самовільно збудований нею житловий будинок, будівлі та господарчі споруди домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідають вимогам будівельних норм і правил, а тому є придатними для експлуатації, суд не бере до уваги, оскільки, даний висновок не є належним доказом введення в установленому порядку збудованого домоволодіння в експлуатацію.

Крім того, у зазначеному вище технічному паспорту вказано, що спірне домоволодіння, яке позивачка просить узаконити, розташоване на земельній ділянці загальною площею 1734 кв.м. (а.с. 16), а  із наданого до суду позивачкою  витягу із рішення  Виконавчого комітету Красногвардійського районної ради народних депутатів №621\8 від 25 листопада 1988 року зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію и визнано право власності за ОСОБА_3 з закріпленням земельної ділянки  площею 600 кв.м. / 1075 кв.м. в тимчасове користування/ (а.с. 10). Згідно договору купівлі продажу від 06 серпня 2007 року відчужене вказане домоволодіння позивачці на земельній ділянці 1676 кв.м. (а.с.8). Дані суперечності щодо розміру земельної ділянки свідчать про самозахват землі під самовільно збудований житловий будинок.

Таким чином, встановивши вказані обставини на підставі зібраних по справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на самовільно збудоване домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1  являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки відсутні докази виділення в натурі у встановленому законом порядку земельної ділянки для забудови спірного домоволодіння. Належного дозволу чи належно затвердженого проекту на будівництво даних споруд в установленому законом порядку позивач не отримував, в експлуатацію спірне домоволодіння не прийняте.

Керуючись Законом України «Про планування і забудову територій», Законом України «Про основи містобудування», ст. ст. 331, 373, 375, 376 ЦК України, ст. 116 ЗК України, ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          У позові ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на самовільне будівництво –відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Суддя                                                                                         О.М. Кононенко