Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-273/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

        04 липня 2011 року         Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді           Білінської Г.Б.

               при секретарі                Костюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх особі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ЛКП «Балатон-409», Паспортного відділення Шевченківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

-

установив:

позивачка звернулась в суд з позовом , в якому просить визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1; зобов’язати паспортне відділення Шевченківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області зняти з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_2 ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1; зобов’язати ЛКП «Балатон-409» нарахувати плату за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_1 з урахуванням зняття з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликаэться на те, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 1982року. Разом з нею у цій квартирі проживають ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, 1996р.н., ОСОБА_9,2002р.н., ОСОБА_10,2007р.н. Квартира складається з трьох кімнат житловою площею 40,4м2. Зареєстровано у квартирі 10 осіб. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не проживають у цій квартирі з 1996року. ОСОБА_3 не проживає у квартирі з 1998року. За період з 1996року по теперішній час відповідачі не проживали у цій квартирі і всі обов’язки, що виплавають з договору найму житлового приміщення, покладені на неї. Так, як відповідачі зареєстровані за вказаною адресою їй приходиться безпідставно сплачувати поточні комунальні послуги, оскільки вона має малу заробітну плату, на утриманні неповнолітні діти, робити їй це дуже важко. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_11 позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на мотиви,  викладені в позові.

Відповідач ОСОБА_4 ,який діє від свого імені та від імені ОСОБА_2 , позовні вимоги заперечив  та пояснив, що , що ОСОБА_2   у спірній квартирі проживала постійно до 1998 року, після чого  виїхала в Італію, де проживає  по даний час , востаннє була   весною 2009 року, зупинялась  у ОСОБА_4 на АДРЕСА_2 або у брата по АДРЕСА_3.  У спірну квартиру  поселятись не мала наміру, оскільки там не було умов. За її кошти та кошти   інших відповідачів   у подвір”ї  будинку, де знаходиться  спірна квартира, будувався самочинно будинок, який в результаті пожежі  був знищений.  Відповідач ОСОБА_4   після одруження   18 років тому перейшов жити  до дружини на АДРЕСА_2, де проживає  по даний час. Однак, оскільки   іншого  місця реєстрації у них немає, вони не  втрачали зв”язку із спірною квартирою,            а тому заперечують   щодо зняття їх з реєстрації у спірній квартирі. Оскільки  зведений ними самочинний будинок  знищений, не виключається  можливості  їх намірів щодо вселення  у спірну  квартиру.

Відповідач ОСОБА_3  суду показав, що   разом із матір”ю ОСОБА_2 перебував за кордоном з 1998 року по  2004 рік , після чого поселився у дружини на АДРЕСА_3, однак ніколи не втрачав  зв”язку із спірною квартирою і вважав її своїм  місцем проживання.

Треті особи  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7   позовні вимоги підтвердили та пояснили, що фактично з 1996 року  у спірній квартирі проживають лише вони та  позивачка. Відповідачі з цього часу ніколи не жили  у квартирі,  нею не цікавились, не несли витрати по її утриманню, приходили лише у той період часу, коли  зводили  самочинно  житловий будинок у подвір”ї спірної квартири, і це лише для того, щоб вирішити питання  узаконення самочинного будівництва . У квартирі  протягом більше як  15 років склався порядок користування квартирою  між позивачкою та третіми особами,  відповідачі та  не мають  своїх речей ,  наміру  вселятись у квартиру  та змінити порядок  користування нею протягом  цього часу не проявляли.

Представники  третіх осіб-   ЛКП «Балатон-409», СГІРФО Шевченківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області в судове засідання не з’явилися з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази ,суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, зокрема з довідки ЛКП «Збоїща-408» № 1669 від 28.10.2009р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, 1996р.н., ОСОБА_9,2002р.н., ОСОБА_10,2007р.н..

Актами ЛКП «Балатон-409» від 02.04.2009р., 23.06.2009р., 21.10.2009р. стверджується та обставина , що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зареєстровані за адресою АДРЕСА_1,  у спірній квартирі  не проживають.

Із  відмовних матеріалів № 343-3348  Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУу Ло  за фактом вибуху  газу, що мало місце  08.10.2007 р.  по АДРЕСА_1, вбачається, що у своїх поясненнях   ОСОБА_3,   зазначав, що він із своїм братом  ОСОБА_4  у 1998-1999 роках  самочинно переобладнали  господарську споруду , що по АДРЕСА_1   у окремо стоячий  двохповерховий житловий будинок під літ “Б-1” , де він мав намір постійно  проживати. Дкяий час  він  перебував із матір”ю ОСОБА_2  у Італії,а після повернення вже з 2007 року  він  фактично постійно  перебував у   самочиннозбудованому будинку, який не міг  узаконити  через конфлікт із сусідкою ОСОБА_13    

ОСОБА_4   при  розслідуванні факту вибуху по АДРЕСА_1 ,  пояснив, що  проживає по АДРЕСА_2 у дружини  з 2005 року . Разом з братом вони самочинно  побудували   у подвір”ї  будинку АДРЕСА_1  житловий будинок., де мали намір  в-подальшому проживати. У  квартирі АДРЕСА_1 проживав до 2005 року,  там проживає ОСОБА_14,  ОСОБА_7,  ОСОБА_6 ,а він  особисто проживає по АДРЕСА_2 .

Відтак, судом встановлено, що з 1996 року  відповідачка  ОСОБА_2  перебуває за кордоном,  і спірну квартиру  при короткочасних відвідинах України не поселялась,  витрат на її утримання не несла, квартирою не цікавилась. Відповідач  ОСОБА_4 постійно    з 1998 року проживає  на АДРЕСА_2  разом із своєю сім”єю, в спірну квартиру наміру вселятись не проявляв і не намагався  змінити порядок користування квартирою., який впродовж тривалого терміну склався між  позивачкою та третіми особами, які там фактично проживали ,  у квартирі відсутні його речі,  витрат на утримання квартири не ніс. Відповідач  ОСОБА_3 .  самочинно  звів  у подвір”ї   будинку АДРЕСА_1  окремо стоячий  житловий будинок, у якому    фактично проживав з 2007 року і мав намір після узаконення самочинної будівлі   у нього переселитись, однак не зміг це зробити  через знищення будинку   вибухом газу, спірною квартирою не цікавився, у ній не проживав і не ніс витрат на її утримання .

Покликання  відповідачів на те, що вони, як мешканці спірної квартир були залучені  в якості відповідачів до розгляду справи за позовом ОСОБА_13,  ОСОБА_15  про відшкодування шкоди, оскільки таке залучення   є формальним відповідно до реєстрації всіх  наймачів  кв. 1 по АДРЕСА_1.   

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору — судом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши зібрані по справі  докази, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає до часткового задоволення- в частині   визнання відповідачів таким и, що втратили право на користування житлом.

Що стосується вимог   про  зобов”язання   зняття   осіб з реєстрації  та  припинення нарахування  оплати за житлово-комунальні послуги, такі, на думку суду , до задоволення не підлягають , оскільки вимоги  позивачем  поставлені до  осіб, які  не являються відповідачами по справі. Окрім цього , позивачкою не надані суду докази в підтвердження існуючого спору   між  СГІРФО  та  ЛКП “Балатон 409”.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.71, 72 ЖК України, -

вирішив:

позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_16, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова протягом десяти днів .  

Суддя:Г. Б. Білінська