Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  "24" червня 2011 р.                                                                                                    Справа № 2-331/11

     Гусятинський районний суд Тернопільської області   

        в складі : головуючого судді                Лисюк І.О.

                при секретарі                                  Федорів О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошей за договором позики,                   

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25.07.2008 року між ним  та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, що підтверджується розпискою позичальника.

Відповідно до зазначеного Договору позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 2800 євро, а позичальник зобов’язався через три місяці повернути суму позики під 10% місячних з кінцевим терміном повернення до 25.10.2008 року, про що свідчить розписка. Відповідач у вказаний строк не повернув позивачу суму позики, а саме 2800 євро, що за курсом НБУ станом на 15.04.2011 року становить 32125, 80, розмір трьох процентів річних від простроченої суми становить 2381, 71 грн.

25.07.08 року на виконання договору позики також був укладений договір поруки між позивачем та ОСОБА_3 відповідно до якого останній поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку, що підтверджується розпискою.

На підставі викладеного просить стягнути солідарно з відповідачів 34507 грн. 51 коп..   

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги збільшив, просить суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 44530 грн. 76, з них 32125 грн. 80 коп. –неповернута позика,  2381 грн. 71 коп – 3 % відсотки річних за користування кредитом, 10023 грн. 25 коп. –збитки від інфляції.            

Відповідач позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що розписка про позику грошей нею писалась власноручно, про те грошей їй позивач не передавав. ОСОБА_2 в сумі 2800 євро забрав її колишній чоловік ОСОБА_3, з яким вона зараз не підтримує стосунків. Вважає, що оскільки грошей вона не отримувала, тому не повинна відповідати за повернення позики.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про часі місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується розпискою від 25.07.2008 року, відповідач 25  липня 2008 року отримала від позивача у власність грошові кошти в розмірі 2800 євро і зобов’язувалась повернути зазначену суму до 25 жовтня 2008 року.

Проте як вбачається із змісту позовної заяви, пояснень позивача відповідач не виконав покладеного обов’язку і не повернув борг.

Зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача про те, що кошти по розписці вона не отримувала не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами. Ту обставину, що розписка знаходилась у позивача і ним подана в суд вважає доказом боргових зобов’язань відповідачів  перед позивачем з урахуванням вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України, ст.. 545, ст.1046  ЦК України.

Згідно ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання  грошей  або  інших  речей,   визначених  родовими  ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем  визначеної  грошової  суми  або  визначеної  кількості  речей.

          Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст.. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

На підставі наведеного позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9,10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст. ст. 526, 554, 610, 625,1046-1049 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

          Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення грошей за договором позики задовольнити.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1  44530 (сорок чотири тисячі п’ятсот тридцять) грн. 76 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 445 грн., 120 грн. витрат на формаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Гусятинський районний суд шляхом  подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: