ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" вересня 2006 р. | Справа № 7/184-3098 |
10 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
Розглянув справу
за позовом: Дочірнього підприємства „Тернопільвторкольормет”, вул. Микулинецька, 12, м.Тернопіль,46000
до відповідача: Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000
за участю представників сторін:
позивача: Шмегельської О.В. –довіреність № 1 від 14.08.2006р.;
відповідача: Ткач І.Я. –довіреність № 22350/7/10-015 від 13.04.05р..
Суть справи:
Дочірнє підприємство „Тернопільвторкольормет” Західно-українського акціонерного товариства „Вторкольормет”, звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000712305/0/39447 та № 0000702305/0/39446 від 30.06.2006р., прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, якими підприємству визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.
Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
В засіданні з 06.09.2006р. по 15.09.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Позивач в засіданні 06.09.2006р. подав заяву про зміну позовних вимог щодо рішення № 0000702305/0/39446 від 30.06.2006р., а саме просить визнати його нечинним в частині 15500,00 грн. визначеного податку на прибуток та 5590,00 грн. застосованих санкцій по даному податку. В частині 4500 грн. податку та 450 грн. санкцій позивач визнав рішення правомірним.
Суд, розглянувши подану заяву, приймає її до розгляду як таку, що подана у відповідності до ст. 51. КАС України та розглядає позовні вимоги з врахуванням внесених змін.
Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт планової документальної перевірки № 12701/23-220/30165315 від 29.06.2006р., яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість” та „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим підприємству правомірно визначено податкові зобов’язання по податках та штрафних санкціях.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Дочірньому підприємству „Тернопільвторкольормет” визначено суму податкового зобов’язання:
1/ податковим повідомленням-рішенням № 0000702305/0/39446 визначено 20000грн. податку на прибуток та 6040 грн. штрафних санкцій по даному податку.
Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання в сумі, що оскаржується позивачем, згідно акту виїзної планової документальної перевірки № 12701/23-220/30165315 від 29.06.2006р., проведеної на предмет дотримання підприємством податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р. стали допущені ним порушення пп. 4.1.6. п.4.1. ст. 4., пп. 5.2.1., п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме без підтвердження товарно –транспортними накладними, віднесено до валових витрат в другому кварталі 2005р. –37600 грн. та третьому кварталі цього ж року 24500 грн. вартості товарно –матеріальних цінностей отриманих від ТОВ „Інтеграл” та ПП ”Матрікс”, які не являлися їх власниками, так як при проведені зустрічної перевірки цих підприємств не знайшов документального підтвердження факт належності їм відпущених позивачу цінностей.
Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що підприємство віднесло до валових витрат суми одержаних матеріальних цінностей від ТОВ „Інтеграл” та ПП ”Матрікс” на підставі договорів купівлі –продажу, та документів що підтверджують їх виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку, а транспортні витрати не сплачувалися продавцям і не обліковувалися підприємством в бухгалтерському обліку.
2/ податковим повідомленням-рішенням № 0000712305/0/39447 визначено 12431 грн. податку на додану вартість та 6215,5 грн. штрафних санкцій.
Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту перевірки № 0000162301/0 від 28.04.2006р. стало порушення товариством п. 1.8. ст. 1., пп. 7.2.3. п.7.2., пп. 7.4.1., 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в травні, червні, серпні та вересні 2005 року 12431 грн грн. суми ПДВ по податкових накладних виданих ТОВ „Інтеграл” та ПП „Матрікс”, які не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією, яка повинна бути у продавця. Позивач не погоджується з доводами інспекціями, посилаючись на те, що згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ податкова накладна є підставою для включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;
- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.
Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000702305/0/39446 в частині донарахованого податку в сумі 15500 грн. та 5590,00 грн. санкцій, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:
- відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.
До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. – витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
- види господарської діяльності підприємства зазначені в п. 5.2. Статуту - заготівля, переробка та реалізація брухту чорних і кольорових металів, згідно довідки головного управління статистики в Тернопільській області підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 30165315, в якій діяльність підприємства, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 37.10.2 –оброблення брухту та відходів кольорових металів, про що зазначено інспекцією і в акті перевірки. При перевірці інспекцією не встановлено факту, що позивач придбав у ТОВ „Інтеграл” згідно укладеного 01.08.2005р. договору купівлі –продажу № 01/8-05 та ПП „Матрікс” згідно договору № 24/5-05 від24.05.2005р. матеріальні цінності не для використання у власній господарській діяльності.
Виконання сторонами вищезазначених договорів, згідно яких позивач купив „Ємність-газгольдер б/в” в кількості 4 шт., „Станок токарний ДІП 500 б/в” в кількості 1 шт., „Пресформи б/в” в кількості 10 шт. Та „Ємність (20 м3) б/в” в кількості 2 шт., підтверджується наступними документами: накладна № 34 від 09.08.2005р., № 23 від 27.09.2005р., № 145 від 30.06.2005р., № 140 від 23.06.2005р., № 116 від 26.05.2005р., видаткова накладна № 126 від 07.06.2005р., платіжні доручення № 610 від 27.08.2005р., № 506 від 09.08.2005р. про перерахування ПП „Матрікс” 29449,68 грн. в т.ч. ПДВ - 4908,28 грн. (до валових витрат віднесено 24541,40грн.), платіжні доручення № 318 від 26.05.2005р., № 351 від 07.06.2005р., № 392 від 23.06.2005р., № 408 від 01.07.2005р. на суму 45129,64 грн., в т.ч. ПДВ –7521,61 грн. (до валових витрат віднесено 37608,03 грн.) перераховано ТОВ „Інтеграл”. Отже, валові витрати підприємства підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обов’язковість ведення яких передбачена Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Крім того, при перевірці інспекція не встановила, що надані для перевірки договори, накладні, платіжні документи на підставі яких підприємством проведено облік господарських операцій виконані не у відповідності з „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а тому такі є достатніми для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.
Також, не приймаються судом до уваги доводи інспекції про те, що необхідним первинним документом для включення до валових витрат вартості придбаних підприємством матеріальних цінностей, є товарно –транспортна накладна, ведення якої передбачено п. 2. наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (далі Правила), оскільки:
- актом перевірки не встановлено факту віднесення до валових витрат підприємства витрат пов’язаних з перевезенням придбаних матеріальних цінностей, а також, не підтверджується обов’язок підприємства щодо проведення оплати вартості перевезення первинними документами, які були об’єктом перевірки;
- відповідно до п. 11.1. Правил, форма і порядок заповнення товарно –транспортної накладної визначаються відповідними нормативними актами;
- таким актом є наказ № 488/346, яким затверджено форму товарно –транспортної накладної та визнано обов’язковим її застосування всіма суб’єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, який не набрав чинності згідно п.3 Указу Президента „Про державну реєстрацію нормативно –правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992р. № 493/92, так як не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції;
- другим актом є наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253 від 07.08.1996р. „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, дію якого зупинено від 07.03.2000р. Повідомленням Державного Комітету з питань розвитку підприємництва на підставі ст..28 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 43 від 07.03.2000р., а Міністерством юстиції, на підставі висновку від 15.05.2006р. № 464/2006 та повторного Повідомлення Держкомітету від 28.04.2006 р. опублікованого в газеті „Урядовий кур’єр” № 81 від 28.04.2006р. скасована його державна реєстрація та 31.05.2006р. даний наказ виключено з Державного реєстру нормативно –правових актів.
Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000712305/0/39447 то висновок податкової інспекції також є помилковим, оскільки:
1. відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.
Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій : дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки, податковий кредит підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних: № 116 від 26.05.2005р., № 140 від 23.06.2005р., № 126 від 07.06..2005р., № 145 від 30.06.2005р. виданої ТОВ „Інтеграл”, № 34 від 09.08.2005р., № 23 від 27.09.2005р. виданої ПП „Матрікс” на виконання договорів купівлі - продажу, зазначені накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ, що інспекцією не оспорюється.
2. Необґрунтованим є посилання інспекції на те , що податкові накладні виписані ТОВ „Інтеграл” та ПП „Матрікс” не підтверджені копіями при проведені перевірки цих підприємств, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця. Не довела податкова інспекція належними доказами, що право власності на товар реалізований ТОВ „Інтеграл” та ПП „Матрікс” дочірньому підприємству оспорюється третіми особами.
При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення підприємству податкових зобов’язань по податку на додану вартість , податку на прибуток та штрафних санкціях, висновки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим, у зв’язку з чим податкові повідомлення –рішення визнаються нечинними.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати нечинними прийняті Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення –рішення № 0000712305/0/39447 від 30.06.2006 р. , яким Дочірньому підприємству „Тернопільвторкольормет” визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 12431грн. та 6215,5 грн. штрафу та податкове повідомлення –рішення № 0000702305/0/39446 від 30.06.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 15000 грн. та 5590 грн. штрафних санкцій.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „_06” жовтня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник