КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.10.2007                                                                                           № 8/193

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Капацин  Н.В.

 суддів:             Пашкіної С.А.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Карпусь С. В. – представник за довіреністю № 01/20 – 64 від 03.04.2007 р.

 від відповідача - Молчанов Ю. В. – представник за довіреністю № 63 від 07.03.2007 р.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Придесення"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2007

 у справі № 8/193  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Придесення"

             

                       

 про                                                  дострокове розірвання договору та стягнення 47460,41 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.07.2007 року у справі № 8/193 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” задоволено повністю, а саме: розірвано кредитний договір № 199 від 16.03.2005 року, укладений між  Відкритим акціонерним товариством “Банк “Демарк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Придесення”, та присуджено до стягнення з останнього боргу по кредиту в сумі 44500 грн., боргу по відсотках в сумі 2818,33 грн., пені в сумі 142,08 грн., 559,60 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем допущено істотні порушення спірного договору, внаслідок чого, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України та п. п. 6.1, 6.2 спірного договору, позивач має право в судовому порядку вимагати його розірвання та, як наслідок його розірвання, повернення кредиту, стягнення відсотків та штрафних санкцій.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 206 Господарського кодексу України господарське зобов’язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 ГК України, які позивачем не були дотримані при зверненні до суду з вимогами дострокового розірвання договору, що залишилось поза увагою господарського суду.

Ухвалою від 21.08.2007 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Пашкіної С. А. відновила строк подання апеляційної скарги,  прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення” до свого провадження та призначила її розгляд на 10.09.2007 року.

Розпорядженням Голови суду № 01 –23/1/1 від 10.09.2007 р. справу № 9/183 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Смірнової Л. Г.

В судове засідання 10.09.2007 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення” не з’явилися.

Ухвалою від 10.09.2007 року для надання скаржникові  можливості взяти участь у судовому засіданні розгляд справи відкладений до 10.10.2007 року.

Розпорядженням Голови суду № 01 –23/1/1 від 10.10.2007 р. справу № 8/193 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н. В., суддів Калатай Н. Ф., Пашкіної С. А.

В судовому засіданні 10.10.2007 року представник відповідача надав пояснення по суті скарги, в яких просив Київській апеляційний господарський суд спірне рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 10.10.2007 року представник позивача надав пояснення по суті скарги, в яких просив Київській апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а спірне рішення суду без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне:

16.03.2005 року позивач та відповідач уклали кредитний договір № 199 (далі Договір), предметом якого є відкриття позивачем відповідачу кредитної лінії в межах ліміту – 125000 грн. строком по 15.03.2008 року.

24.05.2005 року позивач та відповідач уклали договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 199 від 16.03.2005 року (далі Договір 1), яким внесли зміни в умови користування кредитом (п. 3.5.1).

19.10.2005 року позивач та відповідач підписали договір № 2 про внесення змін до кредитного договору № 199 від 16.03.2005 з договором про внесення змін № 1 від 24.05.2005 року (далі Договір 2), яким узгодили розмір кредиту в сумі 45000 грн.

15.02.2006 року позивач та відповідач уклали договір № 3 про внесення змін до кредитного договору № 199 від 16.03.2005 року з договорами про внесення змін № 1 від 24.05.2005 року та № 2 від 19.10.2005 р. (далі Договір 3), яким внесли зміни в умови користування кредитом (п. 3.5.1).

16.03.2005 р. на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачеві 45000 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією меморіального ордеру № 199 (#3255298).

Відповідно до п. 3.5.1 Договору зі змінами, внесеними Договором 1 та Договором 3, відповідач за користування кредитом сплачуватиме позивачу відсотки у розмірі 19 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі Банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті  щомісячно 1–ого числа наступного за звітним місяця або у перший робочий день місяця. У випадку несплати процентів сума боргу відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків.

Як слідує з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку, свої зобов’язання за Договором щодо сплати відсотків відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого за період з 31.01.2007 року по 31.05.2007 року заборгував позивачеві відсотки в сумі 2818,33 грн.

Жодного доказу на спростування зазначених обставин відповідач суду не надав.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України (ЦК України) правовими наслідками, які настають у разі порушення зобов'язання, є, зокрема, розірвання договору.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлена можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи з відповідачем Договір, позивач розраховував на одержання від нього плати за користування кредитними коштами в обумовленому розмірі в обумовлені строки.

Порушення відповідачем договірних зобов’язань в частині сплати відсотків є істотним порушенням умов Договору і підставою для його розірвання в судовому порядку.

До того ж, умовами Договору (п.6.2) сторони передбачили право позивача на дострокове розірвання Договору та дострокового задоволення його вимог, що випливають з Договору, у випадку невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про розірвання Договору.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи, що вимоги позивача про розірвання Договору судом задоволені, договірне зобов’язання позивача надати відповідачу в користування кредитні кошти і, відповідно, право останнього ними користуватися припинилися, з огляду на що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про зобов’язання відповідача повернути кредит в сумі 44500 грн. прийняте з дотриманням вимог закону у відповідності до дійсних обставин справи.

При цьому не приймаються до уваги посилання відповідача на недотримання позивачем встановленого ст. 188 Господарського кодексу України (ГК України) порядку дострокового розірвання договору при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору з підстав істотного порушення відповідачем його умов.

Так, згідно статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, правилами зазначеної статті регулюються правовідносини сторін в процесі зміни або розірвання договору як волевиявлення сторони на зміну або припинення існуючих між ними правовідносин, і таке волевиявлення не пов'язане з неналежним виконанням іншою стороною договірних зобов'язань.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2818,33 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом слід зазначити наступне.

За умовами Договору сторони прийняли на себе зустрічне виконання зобов’язання, - позивач надати в користування відповідачу на умовах кредиту грошові кошти в сумі 45000 грн., а відповідач платити за це користування узгоджену сторонами ціну у вигляді відсотків.

Згідно ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Позивач на виконання договірних зобов’язань надав відповідачу в користування 44500 грн. кредиту, відповідно, відповідач за час користування цими грошима зобов’язаний сплатити відсотки в обумовленому Договором розмірі.

З огляду на обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2818,33 грн. заборгованості по відсоткам є обґрунтованими. Рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача в цій частині прийняте з дотриманням вимог закону у відповідності до дійсних обставин справи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої умовами Договору.

Відповідно до п. 7.5 Договору, у разі порушення строку сплати відсотків за кредитами, позивач має прав стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитами із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитами у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Розрахунок пені, доданий позивачем до позовної заяви, виконаний з урахуванням умов Договору та вимог чинного законодавства.

Відповідач, прострочивши оплату відсотків, порушив вищевказані норми закону та умови Договору, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 559,60 грн. є законними та таким, що підлягають задоволенню. Підстави для скасування рішення першої інстанції в цій частині відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 17.07.2007 року у справі № 8/193 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення” на рішення господарського суду Чернігівської області від 17.07.2007 року у справі № 8/193 залишити без задоволення.

2. Рішення г господарського суду Чернігівської області від 17.07.2007 року у справі № 8/193 залишити без змін.

Повернути до господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 8/193.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Пашкіна С.А.

 15.10.07 (відправлено)