Шевченківський районний суд м.Львова

 Справа №: 3-490/11

П О С Т А Н О В А

                                                                    про закриття справи

30 травня 2011 року                                                                                       м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Свірідова В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу ДАІ з обслуговування АТ м. Львова та АТІ при ГУ МВС України у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Полтва, Буського району, Львівської області, українки, громадянки України, із середньою освітою, розлученої, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, до адміністративної відповідальності не притягалась,  

за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 15 лютого 2011 року близько 15.00 год., керуючи транспортним засобом марки “TOYOTA RAV4” н.з. НОМЕР_1 на вул. Шевченка, 360 в м. Львові, на перехресті рівнозначних доріг не надала дорогу транспортному засобу марки «MERCEDES» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, що наближався праворуч, внаслідок чого здійснила зіткнення з даним транспортним засобом та автомобілі отримали пошкодження, чим порушила вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху.

       ОСОБА_1 при розгляді справи свою винуватість у вчиненні правопорушення заперечила та пояснила, що 15.02.2011 р. близько 15.15 год. вона керувала транспортним засобом марки “TOYOTA RAV4” н.з. НОМЕР_1 по вул. Шевченка, 350 в м. Львові  в напрямку до магазину «Барвінок». Проїжджаючи нерегульоване перехрестя вимушена була пригальмувати для того, щоб пропустити людей, які перебігали дорогу. Після того, як люди пройшли, вона почала рух і через кілька секунд відчула сильний удар в задню праву частину свого автомобіля , в результаті чого автомобіль розвернуло в протилежну сторону. Транспортний засіб, який вдарив її, виїхав з бічної вулиці від магазину «Все для прохорону», який знаходився від неї з правої сторони. Під час проїзду перехрестя вона бачила даний автомобіль на достатній відстані та водій даного автомобіля мав можливість уникнути зіткнення. Вважає, що винуватим в настанні дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля «Мерседес», який вдарив її автомобіль в праву сторону. Зі схемою дорожньо-транспортної пригоди не погоджується, оскільки підписала її, перебуваючи в шоковому стані.

     Потерпіла ОСОБА_2 при розгляді справи пояснила, що 15.02.2011 р. приблизно о 15.00 год. вона керувала транспортним засобом марки «MERCEDES» н.з. НОМЕР_2 по вул. Шевченка в м. Львові, рухалась від будинку № 350 прямо в сторону жилого масиву до будинку № 360, виїхавши на рівнозначне перехрестя переконалась, що немає перешкоди для руху з правої сторони та продовжила рух. З лівої сторони на дуже великій швидкості рухався автомобіль марки “TOYOTA RAV4” н.з. НОМЕР_1, який виїхав на перехрестя, не надавши їй перевагу в русі, внаслідок чого відбулось зіткнення. Даний автомобіль не зупинявся ні перед перехрестям, ні на самому перехресті. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля «Тойота» ОСОБА_1, яка на перехресті рівнозначних доріг, не надала їй перевагу в русі, хоча згідно вимог правил дорожнього руху зобов»язана була це зробити, оскільки вона, ОСОБА_2, рухалась з правої сторони.  

     Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, викликані за клопотанням ОСОБА_1, надали суду аналогічні за змістом пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, дані свідки пояснили, що вони, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обидва, оскільки чекали на ОСОБА_1, а ОСОБА_5 випадково, знаходились на тротуарі біля базару та дивились в сторону вул. Шевченка. Свідки ствердили, що бачили, як транспортний засіб марки «Тойота Рав 4» рухався по вул. Шевченка прямо в сторону магазину «Барвінок», під»їхавши до перехрестя зупинився, оскільки дорогу перебігали люди, після чого відновив рух, в той час з бічної вулиці виїхав автомобіль «Мерседес», який вдарив автомобіль «Тойота» в задню праву частину.  

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої та свідків, оцінивши докази по справі в їх сукупності, вважаю, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (з наступними змінами), де передбачено, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

З огляду на наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки вона допустила порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, незважаючи на заперечення нею своєї вини, повністю стверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями потерпілої ОСОБА_2, а також іншими зібраними по справі доказами.

   Зокрема, суд приймає до уваги висновок службової перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1 щодо неправомірних, на її думку, дій інспектора ДПС БДПС ВДАІ з ОАТ м. Львова та АТІ при ГУМВС України у Львівській області Драбчука А.Н., від 05.04.2011 р., складений старшим інспектором ВОМ ДТП та дізнання УДАІ ГУМВС України у Львівській області Брославським М.М., згідно якого в діях інспектора Драбчука А.Н. під час оформлення та прийняття рішення по матеріалах дорожньо-транспортної пригоди порушень службової дисципліни та діючого законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не виявлено.

Згідно мотивувальної частини даного висновку, який зроблено на підставі пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди та висновків спеціаліста щодо її обставин та  механізму причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання п.п. 10.1 та 16.12 чинних Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 та невиконання п.п. 1.5, 1.10 відносно термінів «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху», 2.3 б), та 12.3 чинних Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , які виразились в тому, що вона з моменту виникнення небезпеки для руху не вжила всіх заходів для уникнення зіткнення.

З приводу наявних в справі висновків спеціаліста – експерта НДЕКЦ ГУМВС України у Львівській області Лехів Н.В., відповідно висновок № 1/82 від 04.03.2011 р. та висновок  № 1/121 від 31.03.2011 р., то в результатах проведених досліджень наявні істотні суперечності.

Так, у відповідності до висновку № 1/121 від 31.03.2011 р. механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, що запропонований водієм ОСОБА_2 є технічно неспроможний, а механізм розвитку даної пригоди з показів водія ОСОБА_1 є недостатнім для проведення даного дослідження, то відповісти на запитання про відповідність дій водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогам чинних ПДР України і встановити технічну причину настання даної ДТП в цілому не виявляється можливим.

При цьому в попередньому висновку даного спеціаліста № 1/82 від 04.03.2011 р. вказано, що з технічної точки зору причиною настання пригоди стали не відповідаючі вимогам п.п. 1.5, 1.10 відносно термінів: «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху», 2.3 б) та 12.3 чинних Правил дорожнього руху України дії водія ОСОБА_2, які виразились в тому, що вона з моменту виникнення небезпеки для руху не вжила всіх заходів для уникнення зіткнення.

З огляду на наведені суперечності суд оцінює висновок спеціаліста № 1/82 від 04.03.2011 р. в сукупності з іншими зібраними по справі доказами та вважає, що даний висновок не може бути доказом невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Також судом критично оцінено пояснення допитаних при розгляді справи свідків, які зазначили, що бачили обставини, при яких сталась дорожньо-транспортна пригода, та залишались на місці після її настання. Однак, при оформленні матеріалів працівниками Державтоінспекції дані свідки з різних причин свої свідчення не надавали. Крім того, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є знайомими ОСОБА_1

Вважаю, що провадження у даній справі про адміністративне правопорушення слід закрити з таких підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

    Як вбачається з наведеного вище адміністративне правопорушення було вчинено 15 лютого 2011 року. Станом на час розгляду справи судом, тобто, на 30 травня 2011 р. закінчився строк, протягом якого відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП судом могло бути накладено адміністративне стягнення на порушника.

          Пунктом 7 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

          З огляду на викладене, вважаю, що провадження у даній справі слід закрити.

          Керуючись ст.ст. 38, 247 п. 7, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 – закрити в зв”язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу, внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя Шевченківський районний суд м.Львова   В. В. Свірідова