СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
11 лютого 2008 року | Справа № 2-2/15401-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: Потапова Ольга Володимирівна, довіреність № 083 від 29.11.07;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" на ухвалу господарського суду АР Крим від 17 грудня 2008 року у справі №2-2/15401-2007А (суддя Толпиго В.І.)
за позовом ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" (вул. К. Лібкнехта, 5, Сімферополь, 95000)
до Залізничного відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (вул. Чернишевського, 2, Сімферополь, 95051)
про визнання протизаконною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
19 січня 2007 року ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень” звернувся до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК про визнання протизаконною постанови ВДВС від 03 жовтня 2007 року про стягнення виконавчого збору у сумі 118451,00 грн. та її скасування (а.с. 3-6).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавче провадження було зупинено до закінчення терміну на добровільне виконання, вважає, що останній день строку на добровільне виконання повинен був бути перенесений на день поновлення виконавчого провадження, а отже постанова ВДВС від 03 жовтня 2007 року про стягнення виконавчого збору прийнята до закінчення терміну встановленого для добровільного виконання виконавчого документа, та впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, ВДВС порушені статті 19 Конституції України та статті 43, 46 Закону України „Про виконавче провадження».
Відповідач у запереченні позов не визнає, вважає, що позивачем був пропущений строк на добровільне виконання рішення суду, і державним виконавцем були вчинені дії, які спрямовані на виконання рішення суду (а.с.35-51).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17 грудня 2007 року провадження у справі закрите на підставі того, даний спір не належить розглядати за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 55-56).
В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу скасувати, як прийняту в порушення норм процесуального права, і справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням керівництва суду від 11 лютого 2008 року судді Лисенко В.А. та Заплава Л.М. з їх поважних причин були замінені на суддів Плута В.М. та Борисову Ю.В.
У судовому засіданні 11 лютого 2008 року представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу суду незаконною.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою та повісткою. Поштові повернення до суду не надходили.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу відсутності не з’явившогося представника відповідача.
Відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представник апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського ГУЮ АРК був прийнятий до виконання наказ господарського суду м. Києва № 12/6-18/221 про стягнення з ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень»1184510,00 грн. та відкрите виконавче провадження за примусовим виконанням виконавчого документа, складена постанова від 11 липня 2007 року. Спір судом був вирішений за нормами Господарського процесуального кодексу України (а.с. 8, 10, 11, 12).
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень звернувся до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протизаконною постанови ВДВС від 03 жовтня 2007 року про стягнення виконавчого збору у сумі 118451,00 грн. та її скасування.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Так, відповідачем у даній позовній заяві вказано суб'єкта владних повноважень - ВДВС, але даний спір не носить публічно-правового характеру, а має індивідуальний характер, що в свою чергу виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства і спірні правовідносини повинні розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як встановлено господарським судом, у даному випадку ухвала, яка оскаржується, прийнята на виконання наказу господарського суду, виданого на підставі рішення господарського суду і порядок оскарження дій/бездіяльності державної виконавчої служби встановлений статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства України..
Позивачем не надано судам доказів порушення його прав постановою «Про відкриття виконавчого провадження» від 09 серпня 2005 року відповідно до вимог частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не надано доказів правомірності звернення з позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, судом першої інстанції правомірно закрите провадження у даній справі, а дії відповідача можуть бути оскаржені у порядку господарського судочинства, відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Так як при вирішенні даної справи судом першої інстанції норми процесуального права не порушено, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2007 року7 у справі № 2-5/10222-2007А залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис
Судді підпис
підпис