СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
5 лютого 2008 року | Справа № 20-12/008-4/489 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
представник позивача - Зайцев Анатолій Петрович, довіреність № 718 від 04.12.07 - 1472 військово-морський клінічний госпіталь Міністерства Оборони Російської Федерації;
представник відповідача - Ліннік Олексій Вікторович, довіреність № 7202/10-0 від 15.12.06 - Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 13.12.2007 у справі № 20-12/008-4/489
за позовом 1472 військово-морського клінічного госпіталю Міністерства Оборони Російської Федерації (Госпітальний спуск, 1,Севастополь,99001)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
1472 Військово-морський клінічний госпіталь Міністерства оборони Російської Федерації звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень №0002462310/3, №0002432310/3, №0002452310/3 від 21.12.2005, №0000921710/3, №0000911710/3, №0001281710/1 від 29.12.2005, скасування рішень №6183/10-018 від 29.07.2005, №1511/10/21-41 від 06.10.2005, №12906/6/25-0215 від 21.12.2005, визнання позивача таким, що не є об'єктом оподаткування по комунальному податку, зборів за спеціальне використовування водних ресурсів та по податку з володільців транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Від позивача надійшло уточнення позовних вимог (вхідний номер 3549 від 15.02.2006), яким він просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0002462310/3, №0002432310/3, №0002452310/3 від 21.12.2005, №0000921710/3, №0000911710/3, №0001281710/1 від 29.12.2005.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.03.2006 (суддя І.А. Харченко) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 09.03.2006 залишено без змін.
Спір було розглянуто судами за нормами Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007, постанову від 16.05.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду та рішення від 09.03.2006 господарського суду міста Севастополя у справі 20-12/008 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 13.12.2007 (суддя Остапова К.В.) позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0002462310/3 від 21.12.2005 про визначення 1472 Військово-морському клінічному госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації податкового зобов'язання по комунальному податку на суму 72282,30 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 42061,40грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0002432310/3 від 21.12.2005 про визначення 1472 Військово-морському
клінічному госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації податкового зобов'язання по збору за спеціальне водокористування на суму 8206,41грн. та застосування штрафних санкцій на суму 4237,98грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0002452310/3 від 21.12.2005 про визначення 1472 Військово-морському клінічному госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації податкового зобов'язання по збору за спеціальне водокористування на суму 50672,44грн. та застосування штрафних санкцій на суму 26119,67грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000921710/3 від 29.12.2005 про визначення 1472 Військово-морському клінічному госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації податкового зобов'язання по податку з власників водних транспортних засобів на суму 1216,11 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1118,06грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0000911710/3 від 29.12.2005. про визначення 1472 Військово-морському
клінічному госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації податкового зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів на суму 32588,41грн. та застосування штрафних санкцій на суму 17484,21грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0001281710/1 від 29.12.2005. про застосування до 1472 Військово-морському клінічному госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації штрафних санкцій в сумі 824,93 грн. з податку з власників наземних транспортних засобів.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь 1472 Військово-морського клінічного госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації судовий збір в сумі 3,40 грн.
Не погодившись з вказаною постановою суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
В період з 22.06.2005 по 08.07.2005 Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі міста Севастополя проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка дотримання позивачем податкового законодавства за період з 01.04.2002 по 31.03.2005.
За результатами перевірки було складено Акт перевірки № 5733/10/23-123/164 від 08.07.2005 (а. с. 9-34).
Оскільки позивачем були допущені порушення чинного податкового законодавства, викладені на аркушах 25-26 Акту перевірки, відповідачем відносно позивача були винесені податкові повідомлення-рішення:
№0002462310/3 від 21.12.2005 про визначення податкового зобов'язання по комунальному податку на суму 72282,30 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 42061,40грн.;
№0002432310/3 від 21.12.2005 про визначення податкового зобов'язання по збору за спеціальне водокористування на суму 8206,41 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 4237,98 грн.;
№0002452310/3 від 21.12.2005 про визначення податкового зобов'язання по збору за спеціальне водокористування на суму 50672,44 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 26119,67 грн.;
№0000921710/3 від 29.12.2005 про визначення податкового зобов'язання по податку з власників водних транспортних засобів на суму 1216,11 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1118,06грн.;
№0000911710/3 від 29.12.2005 про визначення податкового зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів на суму 32588,41 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 17484,21 грн.;
№0001281710/1 від 29.12.2005 про застосування штрафних санкцій в сумі 824,93 грн. з податку з власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.
Згідно зі статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93 "Про місцеві податки і збори" комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна установа -орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Згідно зі статтею 14 Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підприємства, організації та установи Чорноморського флоту провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.
Як вбачається з довідки Державного комітету статистики України, Госпіталь МО РФ є закладом з бюджетною формою фінансування.
Таким чином, позивач, незважаючи на те, що не створений органами влади України, але визнаний органом статистики як такий, що відповідає ознакам бюджетної установи за Українським законодавством.
Відсутність комерційного обслуговування позивачем також підтверджується Угодою від 14.03.2000 про організацію лікування ветеранів військової служби в установі позивача, укладеною між Севастопольською міською адміністрацією та командуванням ЧФ РФ, де в розрахунок витрат не включено оплату праці медперсоналу або якийсь інший прибуток.
Враховуючи викладене, судовою колегією не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність в реєстрі податкового органу доказів пільг у 1472 Військово-морського клінічного госпіталю Міністерства оборони Російської Федерації щодо сплати комунального податку у зв'язку з їх безпідставністю.
Щодо нарахування податку за спеціальне водокористування, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Інструкції "Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 за N 711/4004, водокористувачі, які здійснюють забір води з водного об'єкта або використовують в установленому законодавством порядку воду, отриману від інших водокористувачів, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не має ані відповідного дозволу на спеціальне водокористування, ані договору на поставку води, а саме:
Директивою Міністерства оборони Російської Федерації №Д-20 від 25.05.2000 закріплено порядок використання води для військових формувань. Згідно з пунктом 3 цієї Директиви, укладення угод на поставку води для бюджетних користувачів потрібно здійснювати тільки квартирно-експлуатаційними органами. Таким органом для позивача є 1997 ВМІС ЧФ РФ, який і уклав угоду з Державним комунальним підприємством "Севміськводоканал" на постачання води (т.2 а.с.13). Відповідно до цієї угоди, 1997 ВМІС ЧФ РФ встановив розрахунок ліміту водокористування для позивача, якому надає воду.
Таким чином, платником податку за спеціальне водокористування повинен виступати не позивач, а 1997 ВМІС ЧФ РФ.
Статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" передбачено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Як встановлено судовою колегією, транспортні засоби позивача не зареєстровано в Україні, а відтак і платником податку з власників транспортних засобів установи позивача бути не може.
Обґрунтованість вимог позивача визнано і в постанові слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При таких обставинах, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим вона підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду міста Севастополя від 13.12.2007 у справі № 20-12/008-4/489 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді