Справа № 2-646/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 червня  2011 р

Брянківський міський суд Луганської області

у складі: головуючого - судді Рудакова І.П.

при секретарі  Корюковець  Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Брянка справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання договору позики дійсним, про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовом про визнання договору позики дійсним та стягнення суми боргу. Надалі вона подала уточнений позов, яким просить визнати договір позики дійсним та визнати за нею право власності на нерухоме майно –квартиру. Вона посилається на наступні обставини: 1 липня 2010 року між нею та ОСОБА_2 було укладено Договір позики. Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, нею, як позикодавцем, передано ОСОБА_2 готівкові грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень, що підтверджується самим Договором від 01.07.2010 р.. Відповідно до умов Договору від 01.07.2010 р. грошові кошти надано на строк до 01.01.2011 р., за умови повернення позики протягом двох календарних днів зі спливу строку позики. Однак до цього часу відповідачем гроші не повернуто. 1 липня 2010 р. між нею та ОСОБА_2 було укладено Доповнення №1 до Договору позики, згідно з яким ОСОБА_2 у випадку неможливості повернути отримані за договором позики грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) грн. відповідає своїм майном, а саме - квартирою, розташованою  за адресою АДРЕСА_1. Вона просить визнати Договір позики та Додаток № 1 до договору, що були укладені 01.07.2010 року між нею та відповідачем ОСОБА_2, дійсними, а також визнати за нею право власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану  за адресою АДРЕСА_1.

          Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, уточнений позов визнає у повному обсязі, проти визнання права власності на належну їй квартиру, розташовану  за адресою АДРЕСА_1  за ОСОБА_1 не заперечує.  

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно із Договором позики від 01.07.2010 року, який було укладено між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ОСОБА_1 зобов’язується позичити ОСОБА_2 гроші в сумі в сумі 6 000 грн, які ОСОБА_2 в свою чергу зобов’язується повернути до 1 січня 2011 року (а.с. 9). Той факт, що  ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 01.07.2010 року гроші в сумі 6 000 грн, підтверджується п.3.5 Договору позики від 01.07.2010 року (а.с. 9). Згідно із Доповненням № 1 до Договору позики від 01.07.2010 року у випадку, якщо ОСОБА_2 не виконає свого зобов’язання за Договором позики, тобто у встановлений Договором строк не поверне отримані нею за договором позики грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) грн., вона відповідає своїм майном, а саме  –квартирою, розташованою  за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12). Право власності ОСОБА_2 на квартиру, розташовану  за адресою АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 13) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 14).

          Зазначені докази суд визнає достовірними, їх об’єктивність не викликає сумнівів, і вони не заперечуються відповідачем.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини,  в  яких  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити на   користь  іншої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

За договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні гроші або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцю таку ж саму суму грошей або рівну кількість речей того ж роду та якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК).  

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.  На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із п. 2 ч 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

Згідно із ст. 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Суд встановив, що між позивачкою та відповідачем було укладено Договір позики від 01.07.2010 р., за яким відповідач ОСОБА_2  отримала у позивачки ОСОБА_1 позику в сумі 6 000 грн., зобов’язалась повернути цю суму впродовж шести місяців з 01.07.2010 р. Отже, позивачка виконала свої зобов’язання за Договором позики, передавши відповідачеві гроші. Кінцевий строк виконання зобов’язання відповідачем настав 01.01.2011 р, проте до цього часу відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, борг у вигляді зазначеної суми грошей не повернув.

На такий випадок, п. 2.1 Доповнення № 1 до Договору позики від 01.07.2010 р. передбачено відповідальність відповідача ОСОБА_2 її нерухомим майном, а саме квартирою, розташованою  за адресою АДРЕСА_1.

Своєю заявою від 22.06.2011 р. відповідач ОСОБА_2 визнала уточнені позовні вимоги позивачки ОСОБА_1, не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, що належить їй на праві власності. По суті цією заявою відповідач відмовилась від права власності на квартиру, розташовану  за адресою: АДРЕСА_1  на користь позивачки.

На думку суду є підстави для визнання Договору позики та Додатку №1 до цього Договору, що були укладені 01.07.2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дійсними, для припинення  права власності відповідача на квартиру, розташовану  за адресою: АДРЕСА_1, а також  для визнання за позивачем права власності на вказану квартиру.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 328, 346 ч 1 п 2, 347, 509, 526, 527, 530, 612, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 212 - 215, суд -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

          Визнати Договір позики і Доповнення №1 до цього Договору, що були  укладені 01.07.2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, дійсними.

Припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру, розташовану  за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану  за адресою: АДРЕСА_1.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Брянківський міський суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Головуючий: